Митрополит Антоній (Паканич): Чи треба розмірковувати над часом кінця світу?
Якщо уважно читати Біблію, то можна легко зрозуміти, що з точки зору авторів біблійних книг ми вже давно живемо в епоху «останніх часів». Наприклад, для старозавітних пророків «останній час» людства – це епоха, коли на землю прийде Мессія, тобто Христос. Прихід Мессії це головна ознака наближення кінця людства. Апостоли, які бачили Христа, були свідками Його воскресіння, вважали, що настають останні часи цього світу. Вони вагалися: чи помруть власною смертю, чи побачать на власні очі кінець світу? Апостол Павел писав до фессалонікійців, що християни, що зараз живуть на землі, дуже скоро зустрінуть Господа, який прийде на землю вдруге (1 Фес. 4, 13-18).
Отже, очікування кінця світу було притаманне Церкві з самого початку її існування. Однак, зі слів апостола Павла видно, що для нього очікування кінця світу було пов’язане не зі страхом, а, навпаки, з радістю. Він очікував на зустріч з Господом Ісусом, Який знову прийде на землю і забере своїх вірних учнів до Небесного Царства. Тобто, очікування кінця світу – це фактично було світле очікування на Христа. Це суттєво відрізняється від тих апокаліптичних настроїв, які інколи можна зустріти в церковному середовищі сьогодні.
Але очікування апостолів не справдилися. Після Воскресіння Христа світ існує вже майже дві тисячі років. І весь цей час християни намагаються зрозуміти, коли ж знову прийде Господь? Сам Ісус Христос чітко сказав, що час Його другого пришестя та кінця світу – це велика таємниця. Про той день та ту годину не може знати ніхто з людей, про це не знають ані ангели, ані навіть Сам Христос, а тільки Бог Отець (Мф. 24, 36). Господь вказав лише основні ознаки наближення кінця світу. І одна з них – це те, що Євангеліє має бути проповіданим у всій Землі, всім народам (Мф. 24, 14). Усі, хто живе на цій Землі, мають почути Благу Звістку і визначитися: приймають вони Христа чи ні? Лише після цього може бути суд над усім людством.
Сьогодні багато хто зосереджений на очікуванні приходу антихриста, а не Господа Ісуса Христа. В цьому є очевидна підміна понять. Ми маємо жити в постійному очікуванні Христа, а не в постійному побоюванні антихриста. Якщо наша свідомість заповнена апокаліптичними страхами, значить наше духовне життя йде невірним шляхом.
Тому, з одного боку, очікування кінця цього світу є цілком природним для християн. Але, з іншого, ми не маємо постійно міркувати над тим, коли саме відбудеться Друге пришестя Христа. Наше завдання – жити по-християнськи та свідчити про Христа перед нашими ближніми, щоб завжди бути готовими дати відповідь за свої вчинки перед Господом.
