Слідами Злати Огнєвіч: співачку міг переслідувати не маніяк, а найнятий професійний сталкер
Відому українську співачку Злату Огнєвіч три роки переслідує чоловік. І не з букетами квітів чи подарунками. Ні.
«Якщо я тебе ще раз побачу по телевізору, то я тебе завалю на ***. Або тата твого на ***. Зрозуміла на ***? Я тобі серйозно говорю», - загрожує незнайомець артистці.
Проте за кілька секунд впадає в іншу крайність:
«Я тебе не чіпатиму по-любому. Просто мені треба поспілкуватися з твоїм татом».
Після цього пропонує Златі поїхати до будь-якого райвідділу поліції в повній впевненості, що він не понесе жодного покарання. І чоловік у чомусь має рацію.
Хто такі сталкери?
Втім, давайте знайомитись: Вадим Лебідь, уродженець міста Христинівка у Черкаській області. Закінчив КНЕУ ім. В. Гетьмана, факультет міжнародної економіки та менеджменту, спеціальність «Міжнародна економіка».
Лебідь ніколи не приховував, що роками переслідує та залякує своєю поведінкою співачку. «Так, казав, що я її вб'ю», - зізнавався два роки тому «Українським сенсаціям» чоловік. Їздить на корейському «Хюндаї».
У ЗМІ Вадима Лебедя назвали «зоряним сталкером». І ось тут починається найцікавіше.
Поняття «сталкінг» (від англійської «той, що крадеться») має кілька значень, але нас цікавить як специфічний вид домагання. Від умовно невинного - коли переслідувач постійно перебуває у тіні і його жертва не виявляє стеження. До нав'язливого і моторошного - від ходіння за людиною по п'ятах, наполегливих дзвінків та повідомлень у соцмережах.
В останньому випадку йде все: зйомка на фото і відео, злом електронної пошти, хмарних сховищ. Можуть бути і дорогі подарунки або перекази великих сум грошей, сподіваючись, що жертва страждатиме від думки, що чимось тепер зобов'язана своєму переслідувачу.
У даркнеті є попит на такі послуги
Головне питання – навіщо вони це роблять? Перша вірна відповідь, що напрошується: сталкер отримує задоволення від психологічних мук своєї жертви, тому що в нього «не всі вдома». Чи витрачатиме нормальна людина масу вільного часу і грошей, щоб роками переслідувати іншого без видимої конкретної мети?
Друга відповідь нас трохи здивувала. Іноді цілком матеріальна ціль є.
- У даркнеті на закритих форумах зараз дуже поширені послуги зі стеження, збору інформації, погроз, у тому числі і вбивства, - пояснює «КП в Україні» виконавчий директор «Лабораторії комп'ютерної криміналістики» Сергій Денисенко. - Американці проводили дослідження, близько 90% таких оголошень – фейки. Ніхто ні за ким не слідкує, а замовників кидають на гроші. Але відсоток людей, що залишився, дійсно надає послуги сталкінгу. Тому що на них є попит.
Зазвичай цим грішать кинуті чоловіки/дружини, які таким чином занапащають життя своїх кривдників або їхніх нових партнерів.
У випадку зі Златою Огнєвіч можуть бути замішані конкуренти-недоброзичливці, які намагаються змусити її відмовитися від творчої діяльності. І, можливо, Вадим Лебідь одного разу проговорився, заявляючи: «Якщо я тебе ще раз побачу по телевізору, я завалю тебе на ***. Або тата твого на ***».
ОБЕРЕЖНО, НЕЦЕНЗУРНА ЛЕКСИКА
Подивитися цю публікацію в Instagram
"Я випадково поруч опинився"
Київський психолог Ганна Чехман називає сталкінг одним із найжорстокіших видів психологічного тиску. Адже жертва не захищена.
- На жаль, у законодавчому полі України на даний момент немає якихось конкретних норм, які могли б обмежити доступ сталкера до його жертви. Доки не нанесена безпосередня фізична або майнова шкода, переслідувача складно притягнути до відповідальності, - каже Ганна Чехман.
Сталкер здатний роками мучити свою жертву, маскуючи свої дії під безневинне «я просто поруч опинився, а вона все вигадала».
- Такі випадки вимагають підвищеної уваги, оскільки часто є передумовою скоєння вбивств, згвалтувань, викрадення та інших злочинів, - вважає співрозмовниця.
Довести складно, але можна
Правоохоронці справді досить недбало ставляться до сталкерів, заспокоюючи потерпілих: «не хвилюйтеся, це просто черговий настирливий залицяльник».
– Моя порада: як тільки стало відомо, що за вами стежать, зробіть дві речі – зафіксуйте на фото, відео особу чи транспортний засіб переслідувача та обов'язково зверніться із заявою до правоохоронних органів, – каже адвокат Іван Ліберман. – Стеження – це порушення конституційних прав. У нас ніхто не має права порушувати приватне життя тощо.
Чому важливо звертатися до поліції? Тому що переслідувача рано чи пізно встановлять та допитають. В анкетних даних у протоколі допиту з'являться його ім'я та адреса.
Слідчий може звернутися до прокурора, а той у свою чергу до судді за ухвалою про негласне спостереження за переслідувачем.
– Важливо, щоб правоохоронці не ставилися зневажливо до таких заяв. Але й на саму людину лягає вантаж – їй необхідно додатково зафіксувати дії сталкера на телефон, диктофон, відеореєстратор автомобіля тощо, – продовжує Іван Ліберман.
Можна спробувати отримати судову заборону для сталкера наближатися до вас на певну відстань. Такі рішення найчастіше застосовуються у сімейних суперечках.
- В Україні така практика поки що лише напрацьовується, але вже є прецеденти. Проте спершу потрібно встановити особу переслідувача, довести факт незаконного стеження, цькування, погрози тощо. Потрібно доводити провину цієї людини, - наголосив експерт.
БУВ ТАКИЙ ВИПАДОК
Синдром переслідування переслідувачів
З питанням, чи є сталкінг хворобою, якщо відкинути злочинну складову, ми звернулися до психіатра Геннадія Зільберблата.
- Зі сталкінгом я не стикався. Але як психіатр вважаю: якщо у переслідувача немає якогось об'єктивного мотиву (образа, нерозділене кохання, матеріальні претензії), а є вигаданий мотив, який відсутній для оточуючих, то ймовірно це дії психічно хворої людини, - пояснює Геннадій Зільберблат.
У своїй професійній діяльності наш співрозмовник зіткнувся з іншим феноменом – пацієнтом, який був схиблений на переслідуванні.
- У психіатрії є такий синдром «переслідую переслідувачів». Ним страждають психічно хворі люди. За своїми маревними мотивами така людина вважає, що її переслідують. Потрапити під підозру можуть сусіди, правоохоронці та представники влади. Людина ховається від цих «переслідувачів», шукає від них захисту та допомоги, – розповідає Геннадій Зільберблат.
Пізніше в деяких пацієнтів з'являється синдром «переслідую переслідувача». Він сам починає стежити за своїми уявними переслідувачами. І якщо хворий вірить, що йому хочуть заподіяти фізичну шкоду, першим вчиняє напад, аж до вбивства.
Геннадій Зільберблат згадує пацієнта, який вірив, що його хоче вбити тренер. І сам почав готувати замах. На щастя, втрутилася поліція, чоловіка визнали небезпечним та направили на примусове лікування. На початку 90-х його зняли з психіатричного обліку. Минуло років десять. І раптом цей пацієнт знову з'явився.
- Він став цікавитись, хто його заарештував, адресами цих працівників міліції. Адресами судді, лікарів, які брали участь у його справі. Навіть спеціалістів-психіатрів, які з ним працювали, – описує історію наш співрозмовник.
Почалися суди, але історія так нічим і не закінчилася: неспокійний пацієнт зник.
– Зазвичай такі історії закінчуються тим, що стан хворого покращується. Поступово згасає гострота симптоматики, - робить висновок медик. - А якщо цього не відбувається, а, навпаки, йде загострення – він може вчинити агресивні дії щодо осіб, яких він включив до цього кола підозрюваних.
ОФІЦІЙНО
Після заяви Злати Огнєвіч про те, що їй тривалий час загрожують вбивством, поліція внесла дані до ЄРДР, оскільки є ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України "Загроза вбивством".
Менш ніж за добу особу переслідувача було встановлено, він затриманий. Вадиму Лебедю загрожує до двох років позбавлення волі.
