• Головна
• Суспільство

Фото: Андрія Корольова facebook.com/photo

Запрошували до України

У його рідному місті Житомирі цей день розпочався із покладання квітів до пам'ятника конструктору. З самого ранку двері Музею космонавтики у Житомирі відчинені для всіх – на честь цієї дати підготували нову виставку та знайшли старі кінохроніки із Сергієм Корольовим. Серед них – кадри з Микитою Хрущовим у Криму, іспит Юрія Гагаріна та плівки з Байконура.

«КП в Україні» зв'язалася з онуком легендарного конструктора, професором, доктором медичних наук та хірургом Андрієм Корольовим.

- Андрію Вадимовичу, як у вас прийнято відзначати цей день?

- Відзначаємо традиційно: є ціла церемонія, яка існує вже понад 50 років з моменту смерті дідуся – це покладання квітів та нагородження молодих учених. Покладання квітів традиційно починається у місті Корольов на ракетно-космічній корпорації «Енергія», де він працював і яку він створив і очолював, потім – біля кількох пам'яток, на Алеї космонавтів та біля Кремлівської стіни, де похована його урна. Цього ж дня різні урочисті заходи відбуваються в інших місцях: у технікумах, університетах, школах, які мають ім'я Сергія Павловича Корольова. По телевізору показують багато фільмів, присвячених йому. Ця дата хоч і проміжна, але все одно важлива, і дуже приємно, що преса дає можливість людям згадати цю велику людину.

– А сімейні, особисті традиції святкування дня народження Сергія Павловича у вас є?

- Ми завжди запрошували додому всіх людей, які його знали і з ним працювали, – зрозуміло, що їх стає дедалі менше через об'єктивні причини, і влаштовували  вдома застілля зі спогадами про Сергія Павловича. Ця традиція існувала багато років, і тільки, на превеликий жаль, ця вся складна пандемічна історія її змусила припинити.

- Вас запрошують до світових музеїв, інших місць за кордоном, пов'язаних з космонавтикою?

- Запрошують, звісно, і в Україну, і до Німеччини. Але ми через зрозумілі причини не можемо нікуди їхати. І пандемія, і участь в урочистостях тут заважають це зробити.

Андрій Корольов - доктор медичних наук, хірург та онук Сергія Корольова. Особистий архів

Орбітальний модуль та місячна станція

- Якщо пофантазувати, якому подарунку зрадів би Сергій Корольов? Що б його порадувало?

- Він би дуже порадувався ракеті нової конструкції і, безумовно, польоту людини на Місяць чи на Марсс. Якби вдалося створити місячну станцію. Скажімо, короткочасні місячні станції на кілька днів існували, але довготривалої місячної немає. До цього лише рухається людство.

Міжнародна космічна станція існує - дуже велика, величезна, і це дуже порадувало б Сергія Павловича Корольова. Я не думаю, що він був якимсь заздрісником, він завжди боровся за прогрес. МКС є, вона працює, і дуже ефективно та корисно, і навіть економічно виправдана.

А щодо наступних кроків - це має бути місячний орбітальний модуль, місячна станція і політ на Марс, для якого місячний модуль необхідний як проміжний майданчик для збирання ракети. Тому що прямо з Землі відправити ракету на Марс досить складно - потрібна досить велика польотна вага і великий запас палива, і краще це акумулювати на орбіті, а потім з орбіти Місяця, наприклад, відправляти на Марс.

Політ на Марс – це можливо, і такий план озвучено. Ще за часів дідуся його озвучували - що треба створити на місячній орбіті якусь місячну станцію, яка допоможе створити більшого розміру корабель, привезти адекватну кількість пального і тоді, зібравши ракету там, відправити її на Марс.

Сергій Корольов із дружиною Ніною Іванівною. Фото: partizanpolyana.ru

Скромне свято на 12 людей

- А як Сергій Павлович любив відзначати день народження? Або він не любив свят?

- Ось я буквально сьогодні у будинку-музеї, де він жив до останнього дня, коли він поїхав на операцію, з якою вже не повернувся, уважно розглядав список гостей, яких він запросив на своє 55-річчя. Я вразився стислості цього списку - там були тільки найближчі друзі, практично не було родичів. Вони збиралися відзначати вдома – 12 запрошених, включаючи господарів. Там був Келдиш Мстислав Всеволодович, тодішній президент академії наук – вони дуже тісно товаришували, він був дуже розумною, інтелігентною, симпатичною людиною. Вони разом працювали над різними проектами.

Там же – класичні записки господині, його дружини Ніни Іванівни, яка відзначала галочками, що вона задумала, що вже зроблено та стоїть на столі. Це побутові записки – що поставити на стіл, скільки пиріжків, які салати, які овочі, які фрукти.

Цікаво, що в музеї зберігся сервіз, яким вони користувалися останніми роками, - абсолютно оригінальний, і він зараз у рамках нової експозиції стоїть на столі у тому вигляді, в якому залишили його господарі будинку, Корольови.

- Це було скромне свято на ті часи чи з розмахом?

- 12 людей удома – звісно, це скромне. Існує одна така легенда, напівлегенда, що він хотів відзначити 50-річчя з дещо більшим розмахом, але 50-річчя припало на 1957 рік. Це було до запуску супутника – його запустили 4 жовтня 1957 року, а дідусь народився 12 січня 1907 року. Він отримав заборону на широке святкування з Міністерства оборони… Чесно кажучи, я сьогодні вперше почув про цю історію – ще потрібна її перевірка.

На початку минулої осені онук Сергія Корольова Андрій та правнук Павло зустрілися з Ілоном Маском. Фото: Андрія Корольова facebook.com/photo

Папа через відмову від прізвища не образився

- У нашій традиції заведено, що діти беруть прізвище батька. Як у вашій сім'ї це питання вирішилося – чи не було претензій з боку вашого батька щодо прізвища? У вас прізвище матері.

- Не було жодних претензій, це вже були такі часи, коли можна було брати будь-яке прізвище. Може, це не було дуже просто. Але оскільки моя мама - єдина донька Сергія Палича Корольова, Наталя Сергіївна, то, звичайно, сім'я хотіла, щоб прізвище залишилося в роді. Ми теж цього хотіли з братом, прізвище нам дісталося через маму. Зараз це взагалі в нормі речей, є маса людей, які мають прізвище мами або дівоче прізвище. Жодного порушення в цьому не бачу.