Непідконтрольний Донецьк готується до Нового року. Хтось шукає радість у простих речах, хтось згадує, що вісім років тому місто було прикрашене яскравіше, обличчя у людей були веселішими та й взагалі майбутнє не здавалося таким темним і безпросвітним, як зараз.
Ялинку на головній площі міста встановили, ілюмінацію у центрі розвісили – але не скрізь. Центральна вулиця Артема, яка у мирний час просто вибухала вогнями ліхтарів та гірлянд, зараз виглядає нудно та темно – покинуті магазини під вивіскою «Оренда» на перших поверхах будинків, ясна річ, ніхто прикрашати і освітлювати не буде.
нарікає донеччанин Сергій Ніколаєв.
Донеччанин розповідає: новорічні свята мешканці зустрічають у змішаних почуттях. По-перше, нікуди не поділося відлуння обіцяної війни - наступ чи то з боку Росії, чи то з боку України, чи то брава армія «ДНР» нарешті наважилася піти на Київ… Нервів донеччанам помотали чимало, але начебто поки що обійшлося.
По-друге, кілька днів тому «влада» порадувала черговим підвищенням тарифів ЖКГ.
- Так, місцеві пенсії підвищили на 20% - вже тут верещали на всіх кутах, що тепер мінімалка буде вищою, ніж в Україні. Тільки рахували за своїм особистим курсом рубля до гривні, а рост тарифів це підвищення «з'їсть» і не подавиться. До того ж ціни на продукти зросли, не чекаючи жодних пенсійних підвищень, - зазначає донеччанин.
Юлія Соломонич – домогосподарка та багатодітна мама з Донецька. Вона з жахом приходить з ринку додому, не в змозі зрозуміти - як за ніч м'ясний фарш міг подорожчати мало не в півтора раза?
– Мені завжди не вистачає грошей, коли я йду за продуктами. У понеділок я купую, припустимо, на 500 рублів, а у вівторок той же набір продуктів вже коштує більше 600. У середу ще додається – і так поступово ціни повзуть. Ми вже почали відмовляти собі у солодощах, добре, що дітям видали подарунки у школі – набори цукерок місцевого виробництва, непогані за якістю, – каже Юлія. - Мандарини, банани, яблука теж подорожчали на 10-20 рублів, про хорошу рибу ми вже майже забули - вона за пів тисячі коштує. Картопля та курятина - наші сніданок, обід та вечеря. На новорічний стіл поставимо саме їх плюс консервація з маминого городу.
Ще до передноворічних «негараздів» у Донецьку додалася... зима, яка раптово настала у грудні. Виявилося, комунальні служби до неї, м'яко кажучи, не готові, а телесюжети про новенькі снігоочисні машини та гори посипочного матеріалу, як і багато іншого в Донецьку, були фікцією та видачею бажаного за дійсне. У першу добу після початку не найряснішого снігопаду навіть на центральних вулицях не було жодного трактора з ковшем, а посипати доріжки двірники почали лише за кілька днів. В результаті погодний колапс призвів до десятків ДТП, з роботи люди добиралися додому по кілька годин, таксисти самоусунулися, а обмерзлі гілки старих дерев, що впали посеред дороги, де-не-де досі лежать неприбрані і сильно заважають як автомобілям, так і перехожим.
- Зупинялися трамваї та тролейбуси, бо нерозчищені дороги або машину повело прямо на рейки. Водії були змушені їхати хто як, частина з них на «лисій» гумі, відповідно, крутило їх, як дзигу, на дорогах. Зрозуміло, що ні про який новорічно-різдвяний настрій за три дні до свята не йшлося. У нас були подібні катаклізми, але з ними якось швидко справлялися, а не чекали три дні – може, розтане? - каже мешканець міста-супутника Донецька – Макіївки Андрій Леонов.
Але все-таки донеччанам хотілося свята, тому, незважаючи на замети, купувалися ялинки, незважаючи на ціни – мандаринки та цукерки, з шаф діставалися ялинкові іграшки та з холодильників з'являлися нехай скромні, але припаси із серії «Це на Новий рік».
- Я дивлюсь у магазині та на ринку, що народ купує. Звичайно, невесело – беруть тільки найнеобхідніше, бережуть гроші. Ікра, креветки, екзотичні фрукти – їх купують одиниці, – зазначає Юлія Соломонич. - Пенсіонери беруть по 200-300 грамів шоколадних цукерок, молоді люди купують стандартні набори ковбаска-сир-майонез… Ну, немає настрою у людей, це ж видно. Простий приклад: один супермаркет проводив розіграш акційних товарів за чеками. На касі жінка пробила свої продукти, і касир сказала, що вона виграла банку зеленого горошку за 1 карбованець. Це ж приємно має бути? А жінка махнула рукою, сказала, що поспішає - і пішла неквапливо. Коли таке було, щоб наші люди від корисного виграшу відмовлялися?
Об'їзна насиченість руху на об'їзній навколо Донецька сьогодні позаздрила б будь-якому київському водію. Фото: Діна Вишневські
Наприкінці чергового окупаційного року багато жителів Донецька ставлять собі одне питання: чи зміниться щось на краще наступного року?
- Перші роки три ми в це вірили дуже. Здавалося, ну ось-ось – і Донецьк буде звільнений, і все хай не одразу, але повернеться на круг свій. Зараз - ні, у це не вірять навіть найупертіші оптимісти. Нас заморозили як мух у бурштині, законсервували на довгий термін, і ніхто не бачить передумов до змін. Вибачте, але ми втомилися чекати, – розводить руками Андрій Леонов. - Так, з регіону викачують ресурси, робочу силу, залишаємось лише ми, пенсіонери, які мало кому потрібні. Хто нас звільнятиме і навіщо? Щоб пропускати через фільтраційні табори щодо причетності/непричетності? Відноситися, як часто ставляться до переселенців на вільній території, мовляв, люди третього сорту? Хоч як сумно, але такі випадки є. Тому ті, що залишилися, будуть якось доживати і не тішити себе порожніми надіями.
Але в диво, звісно, донеччани вірять. І новорічної ночі обов'язково загадають бажання, яке не можна вимовляти вголос. Особливо у Донецьку.