«Іронія долі» допомогла врятувати п'ятирічного хлопчика
"Коли читаєш такі листи, розумієш, що варто народитися і працювати в тому мистецтві, в якому я працюю", - говорив Ельдар Рязанов, згадуючи цей незвичайний випадок. Листи від шанувальників режисер отримував сотнями. Але було серед них одне особливе. У цьому листі мешканка Алма-Ати Тетяна Садова розповідала, як врятувала свого сина завдяки фільму «Іронія долі, або З легкою парою!».
Лист на вулицю Леніна
Це сталося 1985 року. Синові Тетяни Садовій Павлові тоді було п'ять років. Хлопчик народився з вродженою пороком серця – зошитом Фалло. Через хворобу кров недостатньо надходила до легень. У рідному Казахстані Павлуші зробили операцію, але його стан погіршувався.
«Горю моєму не було межі», - зізнавалася у своєму листі Тетяна. Вона розповіла, що на телевізорі побачила, як в інституті Мешалкіна в Новосибірську лікарі роблять найскладніші операції на серці. Але Тетяна не знала адресу установи, а знайомих у Новосибірську вона не мала. Інтернет у СРСР ще не з'явився. На щастя, жінка згадала комедію Рязанова, в якій Женя Лукашин зустрів Надю, приїхавши до неї додому в Ленінграді за своєю московською адресою.
«Ваш фільм, Ельдаре, навів на думку написати будь-якому жителю міста Новосибірська. Мене осяяло: якщо у кожному селі є вулиця Леніна, то в Новосибірську обов'язково така вулиця є. 1985 рік, мого сина 5 років. Пишу до Новосибірська, вулиця Леніна, будинок 25, квартира 5, господарям», - згадувала Тетяна.
В архівах є лише дві фотографії Павла - на одній йому 5. Фото: Надано музеєм «Ельдар»
Крім вулиці Леніна Садова використала ще вулиці Карла Маркса та Радянську. Усього вона відправила до Новосибірська три листи.
Очікування було нудним. Адже Тетяна відправила звістки зовсім незнайомим людям. Та й чи взагалі існували такі адреси?
«Чекала, дуже чекала відповіді. І раптом листа від Євтюхиної Валентини Гаврилівни та Георгія Кузьмича. На другий же день ми поїхали до Новосибірська в інститут Мешалкіна. Нас не лише проконсультували, нам запропонували операцію у грудні. Уявляєте моє щастя? У мене з'явилася надія: мій син житиме», - зізнавалася Садова.
Валентина Гаврилівна та Георгій Кузьмич, які жили на вулиці Леніна, виявилися фронтовиками. Прочитавши листа з Алма-Ати, вирішили допомогти. Ветерани дізналися про режим роботи інституту і навіть записали Павлушу на прийом.
Більше того, Євтюхини запропонували Садовим на час операції пожити у них!
Але Садові посоромилися зайти до ветеранів. Тетяна не стала турбувати своїх рятівників. Але написала їм другий лист – із вдячністю.
Так почалося листування Садової та Євтюхіних. Виявилося, що Валентина Гаврилівна сама була родом з Алма-Ати. Звідти вона пішла на фронт ще дівчиськом. І в рідному місті не було 43 роки... Садові запросили ветеранів до себе до Казахстану. Фронтовики купили квитки на потяг і в листі у відповідь вказали номер свого вагона. Але забули написати, який вокзал прибувають.
«В Алма-Аті два залізничні вокзали, на якому зустрічати? – ділилася Тетяна. - Вирішили на першому, купили найяскравіший букет квітів. Зустрічати поїхав чоловік. Стоїть на вокзалі біля вказаного в телеграмі вагона, всі вже вийшли, пішли, а він стоїть із квітами і не йде. І раптом до нього підходить літній чоловік і питає: «Молода людина, ви не нас зустрічаєте?» Чоловік радісно: Вас! Якщо ви Євтюхини».
В архівах є лише дві фотографії Павла – на одній йому 17 років. Фото: Надано музеєм «Ельдар»
Дзвінок режисера
Ельдар Рязанов. Фото: Сергій ІВАНОВ/РІА Новини
Євтюхіни та Садові потоваришували. Пізніше Павлику ще кілька разів треба було з'їздити до Новосибірська до лікарів. І медики із Сибіру врятували йому життя.
Ельдар Рязанов Тетяна зважилася написати лише через 12 років. Її лист датований 19 листопада 1997 року.
«З Євтюхіними ми досі спілкуємося, адже це такі незвичайні люди, – писала Тетяна. - Завдяки вам, дорогий Ельдаре Олександровичу, у нас є такі чудові знайомі, завдяки вам і їм найкращі лікарі зробили Павлуші операцію та врятували його».
Пізніше під Новий рік Ельдар Рязанов зміг поспілкуватись із Тетяною. Для неї це стало ще одним дивом.
- Ельдар показав мені листа, і я поїхав до Казахстану, сім'я Садових накрила новорічний стіл з мандаринами, цукерками та олів'єм, - розповів журналіст, автор біографічного фільму про Ельдара Рязанова Олександр Казакевич. – Вони жили дуже бідно. І це все було заготовлено на Новий рік, але вони вирішили відсвяткувати його на пару днів раніше. Я набрав Ельдара Рязанова і вони змогли поговорити. Він назвав їх дуже розумними та кмітливими глядачами.
Знав напам'ять
Про цю історію знає вся родина Ельдара Рязанова. Його вдова Емма Валеріанівна сама неодноразово читала цей лист.
- Історія справді чудова. І вона чудово закінчилася, – сказала вдова режисера.
Олександр Казакевич каже, що лист Рязанов знав напам'ять.
– Він зберігав його серед важливих паперів, – каже Казакевич. - Якось дістав на моє прохання. Але йому навіть не потрібно було відкривати конверт, він процитував листа по пам'яті.
Ельдар Рязанов зберігав лист Тетяни Садової серед цінних паперів та знав його зміст напам'ять. Фото: Надано музеєм «Ельдар»
