Випробовано на собі: Як я перед Новим роком курити кидала
Кидати чи не кидати? Питання, з одного боку, риторичне, з іншого - як ніколи актуальне під час пандемії. Я наважилася на спробу.
Курильний дебют на помідорному полі
Моя перша сигарета лежала у красивій зеленій пачці з написом «Новина», купленої у задрипаному сільмазі села Центральне Миколаївської області. Магазин стояв між виправною колонією та колишнім будинком школи, в якій і розмістили триста першокурсниць філфаку Дніпропетровського університету, відправлених збирати помідори. І асортимент у сільмазі був суворий - відповідно до місцевості: консерви, дубові пряники, горілка, вермут «Букет Молдови» та цигарки «Новина».
«Хрещені матері» мого дебюту одразу попередили, що це погань, але альтернативи поки що, мабуть, не буде. Але я й не страждала. Точніше, не пам'ятаю ані кашлю, ані нудоти, ані переборювання себе. А тільки було чарівне відчуття: ось як живуть дорослі 17-річні жінки! Їздять поїздом без батьків, лягають спати, коли заманеться, і курять посеред помідорного поля, сидячи на перевернутому відрі.
Потім були п'ять років філфаку, де на перервах біля жіночого туалету стояла димова завіса. До благополучного чоловічого ходили три задохлики з нашого потоку – природно, некурці - і дівчатка, які у процесі навчання робилися вагітними. За цим жіноче братство суворо стежило, майбутніх матерів до нікотинової дамської кімнати не пускали.
На спільних з мехматом вечірках, куди ми ходили заповнювати їхню нестачу в жіночій компанії, математики казали: «Оце у вас баби курять, як ніде!» Авжеж, так не вміли ані географи, ані історики, ані особливо біологи. Тому до диплому деякі філологіні накурилися вже на все життя, інші з азартом продовжили і не зупинилися й досі.
Я не я без сигарети
З усіма відрахуваннями, перервами та киданнями до грудня 2021-го мій стаж становить близько 25 років. Не кажу «становив», оскільки новій боротьбі з нікотином лише два тижні від початку, і до хепі-енду – як до Місяця. Але я на нього дуже сподіваюся, бо вперше хочу кинути не тому, що набридло, дорого, кашель замучив, побилася об заклад на ящик шампанського, присяглася мамі і таке інше. А тому, що куріння зайняло занадто велике місце і почало загрожувати витіснити чоловіка, кота, друзів і різні задоволення.
Причому майже не стало задоволень, які не супроводжувались би сигаретою. І зовсім перестав контролюватися обсяг, що вже сягнув 20-25 штук на день. А турбота про те, чи є у домі цигарки, стала невпинною - в ньому може не бути мила, їжі та води, але тільки не це. І коли ти об 11-й вечора трагічним голосом повідомляєш, що нічого курити, близькі біжать у ніч, дощ та сніг. Підозрюю, що не від великого кохання, а щоб не бачити твого скривленого обличчя, препоганющого настрою і такої самої поведінки.
Я була твердо переконана, що сигарети допомагають робочому процесу: не йде думка, текст, заголовок - вийшов на балкон, 3 хвилини - і все закрутилося. Втішають у моменти смутку і втрат: там, де люди кричать, плачуть і б'ють посуд, я тихо курю. Не дають товстішати: правило «хто курить, той не їсть» не підводило ніколи. Розважають, коли доводиться чекати, слухати нудне або бувати у сторонніх непотрібних компаніях. І ще багато чого корисного та приємного пов'язано з цими коробочками, які просто мають бути в кишенях та сумках. І тільки коли стало зрозуміло, що жити без сигарети взагалі неможливо і що я без неї не я, стало якось не по собі.
Хочуть кинути 60%, а виходить у 2%
Масла у вогонь несподівано підлила статистика, яку я використала виключно по роботі, готуючи текст про куріння у пандемію. Психотерапевти абсолютно праві як мінімум у двох речах: інформація про шкоду тютюну, хоч би якою страшною вона не була, більшість курців або бісить, або плювати вони на неї хотіли. І тільки коли ти сам намагаєшся покинути, стає зрозуміло, що це не погана звичка, а важка залежність. А статистика, що мене зачепила, така: понад 60% українців хочуть кинути палити і лише 1-2% це роблять. І я вирішила опинитися серед цих нечисленних відважних божевільних.
Прослухавши вебінар від Центру громадського здоров'я, вперше купила пігулки, щоб полегшити процес нікотинозамісної терапії. Тим більше що вони дозволяли поступово знижувати кількість сигарет, звівши їх до нуля до шостого дня прийому таблеток. Що сказати: як і обіцяли інструкція та колеги з нещастя на різних форумах, їх смак став погіршуватися першого ж дня. За влучним висловом мого приятеля, що вже мав такий досвід, «здається, ніби їх вимочували в ослячій сечі».
Але коли куріння очолює твій власний рейтинг життєвих насолод, можна чудово звикнути і до цього. А ось до «побочки» від пігулок – ні. Я, на жаль, одержала повний перелік небажаних ефектів, вказаних в інструкції. Від тиску та безсоння до зміни смаку й лютості надзвичайної. До сьомого дня, коли я тільки-но перестала курити, довелося кинути і пігулки. І ось ти віч-на-віч зі своєю залежністю і ще невиразним, але вже неприємним розумінням, що ти, друже, наркоман звичайний. Живи тепер із цим або роби щось. Але мені так хотілося збільшити коротку статистику в 1-2%, що було вирішено спробувати «виїхати» тільки на своїх зусиллях волі.
«Заламування рук, закочування очей»
Цим зусиллям лише два тижні, але мені здається, що минули місяці – то я так від них втомилася. І вже разів п'ять подумала: знала б, що буде так погано, нізащо не вплуталася б. Он Аліса Фрейндліх у 87 років курить, і навіть після ковіду – і нічого! А на що перетворилося твоє життя? У невелике локальне пекло в окремо взятій квартирі і у вже немолодому організмі.
За статистикою, синдром відміни нікотину має 10 основних симптомів. Вони різною мірою поширені, «термін дії» у кожного з них теж різний. Хтось може позбутися одного-двох, щасливчики можуть взагалі нічого не відчувати, крім легкого нездужання. Я отримала 8 із 10, і ось як це було.
1. Роздратованість та агресивність (офіційно проявляється менше 4 тижнів у 50% людей). З досвіду: бісить все! А коли доводиться себе увесь час стримувати, шаленієш ще сильніше. Одного разу гаркнула на дядечка, який близько стояв за мною в черзі до каси, а хвиля гніву була така, наче він ворог, що підлягає знищенню.
Щоб уникнути: не зустрічаюся поки що з друзями, вкрай рідко ходжу до магазинів, максимально скоротила розмови по телефону та усілякі листування у месенджерах. З сім'єю зустрічаюся за їжею, здебільшого мовчу.
2. Депресія (менше 4 тижнів у 60% людей). З досвіду: ти не радий ані собі, ані людям, ані природі. Не розумієш, навіщо ти вранці прокинувся. Не розумієш, хто ця неприємна особа у дзеркалі, яка мала погарнішати, а вийшло все навпаки. Ти хочеш звільнитися з роботи, покинути цього чоловіка, емігрувати до іншої країни. Але водночас взагалі не хочеш ворушитись. Твоє головне відчуття – байдужість.
Щоб уникнути: ходити вулицями. Там, щоправда, скрізь точки, що пов'язують із курінням: цигаркові кіоски, лавочки, кав'ярні, але ви там не зупиняйтесь. Дивитися кіно – тільки так, щоб було вкрай захоплююче. Добре, якщо вміти те, що займає руки: в'язати, вишивати, складати пазли, пасьянси.
3. Занепокоєння (менше 4 тижнів у 60% людей). З досвіду: чоловік пішов за хлібом, а ти чітко відчуваєш, що його задавив трамвай. Прокидаєшся вранці, і тебе турбує все одразу так, що вихід один – негайно заснути знову. Зробив роботу – і ще день думаєш, що там треба було не так, а це взагалі було зайвим. І т.д. і т.п. до нескінченності.
Щоб уникнути: не вигадала поки що способу боротьби, продовжую турбуватися.
4. Погана концентрація (менше 2 тижнів у 60% людей). З досвіду: ти багато чого не пам'ятаєш від учора. Ключі, годинники, окуляри, телефон тепер можна шукати годинами, доводячи до несамовитості всіх навколо. У прірву провалюються плани, обіцянки, терміни виконання, слова та думки і все, в чому ти був раніше відповідальною людиною.
Щоб уникнути: все записувати, хоч би як лякав громадськість папірець у коридорі: «Перекласти гаманець і маску» (для випадків, коли змінюється сумка).
5. Підвищення апетиту (понад 10 тижнів у 70% людей). З досвіду: оскільки ніколи раніше мені не було так погано у разі відмови від куріння, цей неприємний пункт поки що не турбує. Їсти не хочеться просто тому, що в тебе увесь час щось болить, десь нудить і сам ти собі не радий. Готуєш ти менше, ніж раніше, через апатію, а домашні й не заперечують, щоб зайвий раз не зв'язуватися. У кафе не ходиш - там люди бісять, от і виходить добре.
Щоб уникнути: при позапланових бажаннях пожувати чудово рятує вода. Ті, хто не вміє пити належну дозу, заодно до літа навчаться випивати по два літри.
6. Нічні пробудження (менше 1 тижня у 25% людей). З досвіду: мої пробудження тривають майже три тижні, було кілька днів, коли за всю ніч на сон лишалося три години. Ти вчасно лягаєш, не витріщаєшся у телефон, приймаєш ванну, читаєш перед сном Паустовського… А потім ходиш так усю ніч, як тигр, по квартирі, перевертаннями скручуєш простирадла до форми шкільного каната для лазіння, доводиш до істерики чоловіка, який о 5-й ранку каже: «А давай ти вже куритимеш?»
Щоб уникнути: якщо є можливість, спіть окремо, будьте милосердні до оточуючих.
7. Непереборне бажання курити (менше 2 тижнів у 70% людей). З досвіду: коли очі зовсім лізли на лоба, я присідала, робила «виробничу» гімнастику, навіть дістала гантелі, виходила на вулицю, з'їдала яблуко, випивала залпом склянку води, співала пісні, прибирала у шафі.
Щоб уникнути: не уникнути. На те воно й непереборне бажання.
8. Легке запаморочення (менше 48 годин у 10% людей). З досвіду: голова періодично паморочиться і досі, а першого тижня спостерігалися такі «кидання», що на вулицю страшнувато було виходити.
Щоб уникнути: не гуляти на самоті, відставити спочатку активний спорт і взагалі пожити «плавно».
Два симптоми, що залишилися, поки, на щастя, минули - це закреп і виразки в роті. Хоча з огляду на те, що спостерігаються вони понад чотири тижні, є ймовірність, що це ще не всі сюрпризи.
Як до цього готуватися?
Підсумовуючи все, що переживається, можу точно сказати: грудень – не найкращий час для такого випробування. По-перше, взагалі не цікавить ані Новий рік, ані подарунки, ані святкова краса. По-друге, коли потрібно багато встигати, ви плентаєтеся як черепаха. По-третє, відсутність світла та сонця у таких витівках не на руку.
Не кидайте курити, коли ви і так щойно пережили стрес або прямо зараз у ньому перебуваєте. Відмовлятися від цигарок краще у доброму здоров'ї – як фізичному, так і психологічному.
Заручіться підтримкою сім'ї – їм буде набагато легше, ніж вам. Вас мають не тільки любити, але й розуміти та жаліти. Та й моментами не звертати на вас уваги.
Заздалегідь проконсультуйтеся з хорошим сімейним лікарем, який не просто випише рецепт на транквілізатори або порадить заварювати м'яту, а поставиться до проблеми серйозно.
Думайте про те, що все минає, і це - також. Ви розслабитеся, підобрішаєте, погарнішаєте, на заощаджені гроші купите діадему/вудку/гантелі/таблетки для схуднення. А головне – станете собі господарем.
PS
Хоча я поки що і не отримала «Оскар» за відмову від великого та довгого куріння, і нехай, можливо, у мене нічого не вийде, однак все одно хочу сказати спасибі. Насамперед чоловікові. За ці три тижні я зробила майже все, щоб він пішов до іншої жінки, але він - витримав.
Спасибі моєму редакторові - людині з великим серцем і великим стажем куріння. Тут мені пощастило двічі. Я так "гальмувала", відчувала себе хворою і взагалі нічого не хотіла, що зробила майже все, щоб він мене звільнив, але він - витримав.
І дякую моєї молодшій сестрі за те, що багато років «пиляла», лякала, шантажувала, обіцяла золоті гори, домагаючись мого "розлучення" з сигаретами. Я зробила майже все, що вона хотіла.
