В Україні з'явилося кіно для сліпих
Новий метод став доступним для людей з вадами зору і навіть сліпих завдяки методиці, яку реалізує група львівських ентузіастів.
Серед них – учасник акапельної формації «Піккардійська терція», заслужений артист України Ярослав Нудик. 19 листопада в Житомирі ми поспілкувалися з учасниками проекту, коли вони демонстрували кінофільм дітям, які слабозорі, в кінотеатрі ім. І.Франка. Ми самі спробували почути та відчути колір, форму, рух на екрані завдяки голосу Ярослава Нудика, котрий ненав'язливо коментував дійство. Залишили кінотеатр з відчуттям дивовижного почуття піднесеності: неначе доторкнулися до чаклунства.
Чутка компенсує зір
Справді, як це: незрячому побачити, точніше відчути кіномистецтво? Це питання ми поставили Оксані Потимко, керівнику ресурсного центру освітніх інформаційних технологій національного університету «Львівська політехніка» та виконавчому директору Львівської організації Спілки інвалідів.
- Я незряча людина, яка займається зокрема створенням кіно для незрячих, тобто фільмів з аудіодескрипцією, а також виданням книг шрифтом Брайля та іншими питаннями інклюзії, - поділилася з нами пані Оксана.
– Але як це можливо: показати кіно дітям, які не бачать? -Дивуємося ми
- У нас є шість органів чуття. Приблизно 90% інформації, яку ми отримуємо з навколишнього світу, посідає зір. Якщо людина не бачить, то ці 90 відсотків потрібно якимось чином компенсувати. Це або дотик, або слух. У цій ситуації, щоб показувати незрячим кіно, ми використовуємо слух. Створюється додаткова звукова доріжка із так званим коментарем – аудіодескрипцією. Це дуже лаконічний та водночас змістовний опис того, що відбувається на екрані, - пояснила Оксана Потимко.
Відповідаючи на запитання, як може людина, яка ніколи не бачила сонячного світла, зрозуміти, що листя дерева зелене, що небо блакитне, а вода прозора, пані Оксана навіть трохи образилася.
- Незрячі знають навіть більше, ніж прості люди! Вони усвідомлюють, що таке чорне чи біле, червоне чи синє. Цьому можна навчитися! Зокрема, ми друкуємо книжки з малюнками, які можна відчути тактильно, а під ними описуємо шрифтом Брайля. Ну, наприклад: «Це ведмежа одягнене в зелений каптан, червоні штанці, а на голові у нього синя шапка».
Ярослав Нудик та Оксана Потимко автори та організатори проекту. Фото: Віктор Конєв
Місія для незрячих
У розмову включився аудіодескриптор та співак Ярослав Нудик:
- Моє завдання – придумати аудіодескрипцію до фільму та озвучити її. Це також мистецтво! Це місія – залучити незрячих у світ зрячих. І це практично захоплює!
…Почався фільм… Крізь шуми та звуки пробивається голос Ярослава Нудика: «Гірська річка. Поруч на гойдалці – Марія з донькою…» Якщо відвернутися від екрану і покластися тільки на слух, фільм сприймається як аудіоспектакль: фантазія створює образи і стає по-своєму цікаво. Але якщо людина ніколи не бачила сонячного світла, які образи малюють йому її фантазія та інтелект? Все одно це загадка, яку зрячому майже неможливо розгадати.
Нині автори та модератори проекту організували щось на кшталт гастролей. Після Житомира вирушать до Хмельницького, Вінниці та інших обласних центрів України.
