Імунолог про спалах поліомієліту в Україні: Вакцинація - показник інтелекту батьків
Якщо в багатьох країнах світу про цю хворобу вже забули, то для України вона, на жаль, все ще залишається актуальною. Наразі надзвичайна ситуація оголошена на Рівненщині, де паралізувало дівчинку, якій немає і півтора року, а у шести її братів та сестер виявлено поліовірус.
На черзі - Закарпаття, там виявлено два осередки, причому один з них, де захворіло четверо дітей, пов'язаний із випадком на Рівненщині, і поліомієліт підтверджено у 12-річної дівчинки з Тячівського району. Ніхто з дітей не був вакцинований.
Актуальність поліомієліту, про який давно забули і Європа, і США, і Канада, пов'язана в першу чергу з тим, що дуже багато батьків відмовляються від вакцинування з релігійних причин, через недовіру до вакцин та дуже поширену теорію «у нас цього давно немає». Важливим чинником є і міграція населення, причому не треба думати, що Афганістан, Нігерія та Пакистан, де циркуляція дикого поліовірусу не припинялася ніколи, від нас далеко і тому не несуть загрози.
Поліомієліт не знає меж і легко переміщається світом. А, як кажуть експерти ВООЗ, поки що у світі є хоч один інфікований, небезпека загрожує всім дітям на планеті. До речі, випадки у Західній Україні Всесвітня організація охорони здоров'я класифікувала як спалах, виявлений вірус пов'язаний із вірусами афгано-пакистанського походження, що зараз циркулюють у Таджикистані.
– Там із серпня не можуть локалізувати спалах епідемії, а люди тим часом розвозять інфекцію по всьому світу, – каже дитячий імунолог Ірина Сичова. - І це при тому, що в Таджикистані у 2020 році було щеплено проти поліомієліту близько 90% дітей. Для вироблення колективного імунітету та недопущення спалахів будь-якого інфекційного захворювання має бути щеплено не менше 95%. Ми, на жаль, від цієї цифри дуже далекі – в Україні від цієї страшної хвороби вакциновано трохи більше ніж 55% дітей кожної вікової групи. А в Західній Україні ці показники останнім часом стабільно ще нижчі.
Розплата за відмову - інвалідність чи смерть
Поліомієліт – гостре інфекційне захворювання, проти якого немає ліків у жодній країні світу. Вірус вражає центральну нервову систему, зокрема сіру речовину спинного мозку, що викликає паралічі, які не проходять самостійно і, на жаль, не лікуються. І якщо старше покоління бачило, що відбувається із людьми після поліомієліту, нинішні молоді батьки не розуміють, що це таке.
Інфекція передається повітряно-краплинним шляхом або, найчастіше, фекально-оральним – через брудні руки, воду та інфіковану їжу. Заразність хвороби дуже висока, найбільш сприйнятливі до інфекції діти віком до 5 років. І найстрашніше, що наслідки поліомієліту – це повна інвалідизація чи смерть.
– Внаслідок розвитку паралічу втрачається м'язова сила, м'язи просто гинуть, і людина не може ходити, – пояснює імунолог. - Причому уражаються м'язи не лише ніг, а й усього тіла. І смерть настає від загибелі м'язів легень – дитина не може дихати. Цій хворобі не одна сотня років, перша вакцина була винайдена в Америці в 30-х роках XX століття після страшної епідемії, яка прокотилася не лише США, а й Європою.
Зупинити її змогла лише створена оральна жива поліомієлітна вакцина. Старше покоління, напевно, пам'ятає страшні картинки та термін «залізні легені», коли дитину клали в залізну діжку, і це було прототипом апарату вентиляції легень. Ці бочки на спеціальних підставках вишиковувалися цілими стадіонами, і в них рядами лежали діти. Тоді ж, до речі, захворів на поліомієліт майбутній президент Америки Франклін Рузвельт.
Підступність хвороби в тому, що людина довго може не знати, що вона інфікована. Інкубаційний період 7-14 днів, але може подовжуватися до 30-35. І весь цей час людина може бути носієм та розповсюджувачем інфекції, нічого не підозрюючи, а відчуваючи лише головний біль, слабкість, нудоту.
Теоретично дорослі теж можуть заразитися та хворіти, але зараз дуже мало людей, яких не вакцинували від цієї хвороби у дитинстві. Щеплення не отримував лише дуже маленький відсоток населення – ті, хто мав медичні протипоказання.
Як дали сертифікат - так і відібрали
Вакцинація, як і раніше, є єдиним способом запобігання хворобі. Обов'язковою у нас вона стала у 1959 році після спалаху, який стався роком раніше, коли жертвами хвороби стали близько чотирьох тисяч дітей. Десята частина тоді загинула, решта на все життя залишилася інвалідами.
За словами імунолога, у середині XX століття весь світ працював над тим, щоб ліквідувати цю інфекцію, та «крапельки від поліомієліту» діти отримували з перших місяців життя. У 2001 році Україна навіть отримала міжнародний сертифікат як країна, в якій вірус більше не циркулює.
До 2008 року від поліомієліту прищеплювалося близько 99% маленьких українців, але вже після 2011-го цей показник завмер на позначці 50-55%, бо пішла хвиля відмовників. Наслідки не змусили довго чекати: на заході країни почалися локальні спалахи, сертифікат у нас забрали, і до кінця 2021 року Україна знову «відкотилася» до зони високого ризику поширення поліомієліту.
Причини відмови - найрізноманітніші, для Західної України більше характерні «релігійні міркування», на решті території вигадують хто будь-що.
– Я працюю 35 років, і з кожним роком все більше і більше дивуюсь тому, чим керуються батьки, відмовляючись вакцинувати дітей, – зітхає Ірина Сичова. - До страхів і недовіри щодо будь-якого щеплення, не тільки проти поліомієліту, додаються вигадки про «страшні наслідки» - починаючи від аутизму та синдрому Дауна і закінчуючи чіпуванням. «Наша дитина здорова», «наша дитина і так нескінченно хворіє», «ми цим ніколи не захворіємо», «нехай підросте», «імуна система ще слабка».
За Національним календарем профілактичних щеплень на формування довічного імунітету до поліомієліту передбачено шість доз вакцини. Щеплення проводиться у 2, 4 та 6 місяців, потім проводиться ревакцинація у півтора року, 6 та 14 років. Перші дві дози даються немовлятам інактивованою, тобто, неживою вакциною у формі ін'єкцій, решта - живою, у формі крапель.
Ускладнення – в одному випадку на п'ять мільйонів
Обидві вакцини містять усі три існуючі типи вірусу поліомієліту. Інактивована складається з убитих штамів, після її введення в крові дитини утворюються специфічні антитіла, але при цьому вони не формуються на слизовій оболонці кишечника, і клітинний імунітет до вірусу не утворюється. Жива вакцина складається з ослаблених штамів, після неї в кишечнику дитини утворюються антитіла, формується клітинний імунітет, до того ж активізується вироблення інтерферону, який захищає організм від грипу та гострих вірусних захворювань.
– У поодиноких випадках – в одному з п'яти мільйонів жива вакцина може викликати ускладнення у вигляді вакциноасоційованого поліомієліту, – попереджає імунолог. - Такої реакції немає у здорових дітей, лише якщо є вроджені проблеми із боку імунної системи, тобто. стани, що характеризуються імунодефіцитом. Або у дітей з ВІЛ-інфекцією у стадії тяжкої імуносупресії.
Таким дітям щеплення від поліомієліту робити можна, але лише інактивованою вакциною, яка є абсолютно безпечною. Тобто перші дві дози, які отримують немовлята, повністю виключають можливість ускладнення. І за бажанням батьків, якщо вони прищеплюють дітей комбінованими вакцинами, до складу яких входить інактивований поліомієліт, можна і третю, і четверту дозу робити ними. І лише 5-у та 6-у – живою оральною вакциною. Ми повністю унеможливили виникнення вакциноасоційованого поліомієліту.
Що стосується недовіри до виробника вакцин, тут теж нема чого побоюватися - зараз це препарати найвищої якості. За словами лікаря, до 2014 року вся оральна вакцина, що застосовується в Україні, була виключно російського виробництва. З того часу використовуються бельгійські та французькі препарати, що мають відмінну репутацію. Щеплення можна зробити у свого сімейного лікаря або у приватній клініці, але там використовуються лише інактивовані вакцини, «живих», які необхідні для ревакцинації у 6 та 14 років, там немає.
Як змінити ситуацію
Глобалізація, комп'ютеризація та інші діджиталізації разом з доступністю і навіть надлишком інформації анітрохи не заважають нам жити за принципом «поки грім не вдарить…» І якщо у вакцинацію від ковіда багато хто повірив, коли біда торкнулася найближчих, з поліомієлітом все складніше. Катастрофічний рівень вакцинації проти нього викликаний багато в чому тим, що про його небезпеку забули або ніколи не знали просто тому, що його наслідки не перед очима. І тим більше зараз, коли левова частка інформації та агітації присвячена коронавірусу. Ось він – з кожної праски, а поліомієліт – «коли це було, сто років тому».
А от батьки в селі на Рівненщині, де паралізувало малечу віком 1 рік та 4 місяці, зараз вишиковуються у черги на щеплення. І ті, хто робив, і ті, хто боявся, і ті, хто мав «міркування» різного характеру. По всій області у найкоротший термін проведуть масову вакцинацію. Так само, як і на Закарпатті, де відсоток щеплених від поліомієліту дітей – всього 49. І мати 12-річної дівчинки з Тячівського району, у якої тепер паралізована нога, теж швидко змінила своє ставлення до щеплення та погодилася вакцинувати двох дітей, які ще виховуються в родині.
- Дуже шкода, що має статися лихо, щоб люди переглянули своє ставлення до вакцинації, - каже Ірина Сичова. - Шкода, що не хочуть скористатися можливістю запобігти хворобі. Молоді батьки часто не мають жодного уявлення про неї, і на питання, що таке поліомієліт, іноді відповідають таке, що стає незручно за них.
Наприклад, «це щось із горлом». Так, вони з цим ніколи не стикалися і не знають, але вони часто і не хочуть знати. Можливо, потрібно по телевізору показувати ролики не про куріння, а про наслідки поліомієліту. Або показувати ще тільки майбутнім батькам документальні фільми, зняті про нього, - запевняю вас, дуже страшні. Або повторити тур масової вакцинації, які за роки незалежності проводилися двіч, та за рахунок яких ми поки що й тримаємось. Тоді, до речі, явка була досить високою, оскільки про це говорили та показували.
Якщо ж відсоток вакцинованих дітей залишиться на тому ж рівні 50+, ми маємо розуміти, що живемо у щоденному ризику спалаху епідемії. І що про незроблене щеплення батьки можуть шкодувати потім до кінця свого життя.
- У випадку з поліомієлітом альтернативи щепленню немає від слова "зовсім", - каже імунолог. – А вакцинація – це показник інтелекту батьків.
Хоча тут зона відповідальності й педіатрів, які «ведуть» дитину, і, по-хорошому, гінекологів, які спостерігають вагітну. Всі ці дородові патронажі, що пішли в небуття, і очні школи матерів, де розповідали і про щеплення, і про інфекційні хвороби, і про небезпеки, давали жінкам хоч якісь базові знання. Парадокс, але за нинішнього достатку інформації лікарі констатують вкрай низький рівень «батьківської підготовки».
