Згідно з дослідженнями ЮНІСЕФ, майже чверть українських школярів (24%) стикалися з булінгом. З них 40% не діляться з батьками своєю проблемою. В результаті цькування триває роками та може призвести до негативних наслідків, як-то: зниження успішності у школі, невпевненість у собі, замкнутість, депресія, причетність до крадіжок через шантаж та вимагання грошей.
Якщо у вас виникли хоча б якісь підозри щодо булінгу, не ігноруйте їх, ситуація не вирішиться сама собою. Як запевняють експерти онлайн-школи «На Урок», існують дієві кроки, які допоможуть якщо не виключити ризик булінгу, то істотно пом’якшити ситуацію.
Перше, що варто пам’ятати, – винна у булінгу не жертва, а нападник. На жаль, нерідко навіть батьки постраждалої дитини намагаються знайти в ній ознаки нестандартності чи неправильної поведінки. А це призводить до того, що саме жертві булінгу радять поводитися інакше та стати впевненішою в собі, аби більше не «приваблювати» булерів.
Але булінг може спровокувати будь-що. Хтось страждає через фізичні відмінності чи майновий стан, а хтось - через те, що надто добре начається чи має нетипові захоплення. Насправді єдиний стійкий фактор, що призводить до цькування, – нестандартність. Саме тому перше, що варто зробити, аби викорінити булінг, – пропагувати толерантність та терпимість до відмінностей. І завжди повторювати тезу про те, що жертва не винна. Провина на 100% лежить на булерові.
Піднімайте цю тему на батьківських зборах, вимагайте проведення виховних годин, запрошення правозахисників і психологів із лекціями. Навіть якщо класний керівник не в захваті від вашої активності. Пропаганда правильних цінностей з молодших класів здатна істотно зменшити кількість випадків булінгу в подальшому.
У деяких випадках дитина жодним чином не здатна вплинути на причини булінгу. Але інколи це все ж можливо. Завдання батьків – сприяти цьому й надати максимальну допомогу. Варто розуміти, що деякі речі – не примхи, а закони суспільства, на які ми не можемо не заважати.
Якщо дитину ображають через те, що вона немодно одягається, то варто приділити більше уваги її гардеробу. Одяг дійсно відіграє велику роль у самопочутті та ставленні до учня у класі. Те саме стосується проблем зі шкірою, гігієни, постави, вад мовлення або дитячих звичок, що можуть викликати відразу або неприйняття однокласників.
Якщо дитина зазнавала булінгу в попередній школі або класі, варто вигадати спосіб самопрезентації та потренувати поведінку, що допоможе створити позитивний образ. Зазвичай перші кілька днів статус новачка у колективі є нестійким. Якщо в цей період уявлення про дитину сформується як про «дивака», змінити стереотип буде непросто.
Не всі діти є зірками класу, але багато хто вдало компенсує це досягненнями в інших сферах. Наприклад, перемогами в олімпіадах, участю у створенні шкільної газети, відвідуваннями різноманітних кружків та додаткових занять.
Досягнення у будь-яких сферах, що мають популярність у підлітків, здатні істотно підвищити авторитет учня та стати своєрідним щитом проти образ. До того ж така діяльність дає дитині можливість зав’язати дружбу з однолітками поза школою та відчути, що класний колектив і його думка не мають критичної цінності. Часто ці зовнішні опори допомагають дитині стати спокійнішою і впевненішою, що зменшує інтенсивність булінгу.
Зазвичай підлітки булять, бо вважають, що напад на слабшого автоматично підвищує їхній авторитет. Це типова «вигода» цькування, тож для того, аби припинити булінг, потрібно анулювати цю вигоду. Аби впоратися з цим завданням, доведеться заручитись підтримкою вчителя та розробити разом із ним систему заходів, що допоможуть м’яко знищити образ «успішного булера».
Наприклад, під час виховної години вчитель може розповісти, що багато хто з булерів має проблеми в родині, компенсують невпевненість агресією, мають низький рівень емпатії тощо. Також можна наводити списки знаменитостей, що стикалися з цькуванням у дитинстві. Це допоможе підмочити репутацію булерів як успішних та впевнених у собі, а отже, і знизити привабливість такої поведінки.
Чи не найбільшою проблемою, що перешкоджає боротьбі з цькуванням, є його «невидимість». Жертви соромляться розповідати про булінг, більшість однокласників дотримуються мовчазного нейтралітету, а вчителі або не помічають, або раціоналізують власну бездіяльність.
Саме тому важливо не обходити тему шкідливих стереотипів, особливо якщо ви помітили їх у когось із вчителів. Так, наприклад, вас мають насторожити наступні фрази:
Останній, але дуже важливий момент – в Україні існує відповідальність за булінг. Якщо ситуація цькування повторюється багаторазово, а дитині нанесено фізичну, моральну або фінансову шкоду, батьки можуть написати заяву, яка має бути передана шкільною адміністрацією у поліцію. І будьте певні, переконання в тому, що булінг - це «нормальна дитяча поведінка», тут навряд чи спрацюють.