Одкровення вчительки: Педагогів лякають розголосом в соцмережах, а з батьків деруть внески на клас
Будь-яка школа - як великий організм, повинна працювати злагоджено, щоб не вийшло збоїв. Але чи буває ідеальною організація діяльності? Чи можуть дружно існувати різні покоління вчителів? Ми попросили двох педагогів розповісти про підводні камені роботи з дітьми та іншими колегами.
У чому відмінність хорошого педагога
Юлія Вікторівна, вчителька фізики з Києва, наші вопроси сприйняла дуже емоційно. У школі вона працює 18 років і дуже болісно сприймає деякі нюанси спілкування з батьками учнів, заснованого на претензіях і нехтуванні по обидва боки.
- Батьків часто не поважають, - каже наша співрозмовниця. - Багато вчителів вважають, що їм підсунули яких попало дітей, і школа мучиться. Тому робота вчителя - відбути урок, а не навчити. Якщо зустрічаєте педагога, якому не байдуже, який лає дітей за навчання, дзвонить батькам, вимагає втрутитися і контролювати виконання домашніх завдань, відправити чадо перездати двійку, пам'ятає, у кого які оцінки і хто що обіцяв виправити - тримайтеся за нього і прощайте йому його нав'язливість. Цьому вчителю не байдуже, він уже на голову краще за інших. Вчителі, які вчать - безцінні. Але таких зараз одиниці. "Я вчив, а він навчитися не захотів" - це поширена відмовка педагогів, що межує зі злочином, я так вважаю.
Втім, Юлія Вікторівна визнає - потрібні колосальні організаційні та педагогічні вміння, щоб навчити розуму клас з 35 осіб. Та й сучасні діти відрізняються від тих, хто ходив в школу 10-15 років тому. Вони більш вільні і емоційні, у них за спиною батьки, готові втрутитися і захистити.
- І це добре! У наш час готових відстояти дитину батьків майже не було, - вигукує педагог. - Але вчити таких дітей складніше, вони не солдатики і не гвинтики, їх будьте ласкаві зацікавте і приверніть, а система на це не розрахована. Тому і ростуть приватні школи з індивідуальним підходом. І добре, що ростуть, є альтернатива.
Але в даному випадку мова йде про хороших дітей. У випадку з хуліганами все відбувається з точністю навпаки.
- Бувають в класі особливі, складні в поведінці діти. І якщо раніше можна було на них якось вплинути, зараз - ні. Тут питання в важелях впливу. Я за можливість попросити "на вихід" зі школи людину, яка зриває уроки і заважає вчитися іншим. Погана поведінка фізично заважає працювати вчителю та однокласникам, - пояснює наша співрозмовниця. - Але оскільки можливості виганяти зі школи хуліганів немає, ви собі не уявляєте, що твориться іноді в класах. Коли ваша дитина говорить "всі кричать і сидять в телефонах" - це не те "всі кричать", яке було 20 років тому. Це гірше. Діти фізично страждають від шуму.
Бояться розголошення в мережах
Дитину, яка систематично зриває уроки, зараз приструнити складно. Батьки дітей, яким заважає погана поведінка однокласника, можуть спробувати обуритися, написати заяву директору, поговорити з мамою і татом хама, а ось вчителя нічого дієвого зробити не можуть.
- Хуліганові ніхто не скаже ні слова, тому що мама напише в "Батьки SOS", не розібравшись в ситуації, - каже Валентина. - Школа реально боїться "Батьки SOS", цю групу моніторить департамент. Ось вам приклад: батьків не впускають на територію школи, пояснюючи це чим завгодно - карантином, тероризмом, кіднепінгом, злодійством - щоб ніхто з батьків не зняв на камеру і не виклав в соцмережі шкільний дурдом. Зробити відео великого розуму не треба, а фейсбук роздує ситуацію на дві тисячі коментарів і потім - перевірки, бесіди з учителями, які ні до чого, догани. З іншого боку, звичайно, тепер у батьків немає можливості побачити, що відбувається за дверима школи. Знаю, ставлять камери в класі, але це вже занадто. Працювати з дітьми знаючи, що за тобою спостерігає 35 пар очей батьків дуже складно морально.
Камери в кабінети ставлять батьки учнів 1-4 класів - вони весь день навчаються в одному місці. Взагалі, молодша школа, на думку Юлії Вікторівни - це окрема держава в школі, де панують свої правила.
- Радію, що не працюю вчителем молодших класів, - пояснює педагог. - Ми з колегами зі старшої школи відверто сміємося над тим, як вчителі між собою змагаються за краще оформлення та технічне оснащення кабінетів. Одній батьки школярів купили комп'ютер, друга теж придбала ноутбук і замовила телевізор. У третьої телевізор уже був, і вона сказала, що їй терміново потрібна інтерактивна дошка. У кабінетах завжди ідеальний ремонт, нові меблі, все як з картинок. Звичайно, це робиться за згодою батьків, але які суми з них здирають на оформлення кабінету молодшої школи - не уявляю.
Мій клас, наприклад, зі скромним ремонтом, шпалери клеїла і підлогу фарбувала я разом з батьками. Вони купили фарбу, шпалери і чек мені не показували. Ви ж розумієте, офіційно ніяких зборів грошей в школі немає і все, що здають батьки - це "виключно їх ініціатива".
Палиці в колеса ставлять колеги
Вчителька з Рівного Ірина Сергіївна розповіла, що зовсім не діти їй псують настрій на роботі.
- По складним учням нічого розповісти не можу - вони у мене всі дуже хороші, я з задоволенням йду на уроки, - почала розповідь педагог. - А ось батьки зараз багато вимагають і вважають, що вони краще знають, як потрібно вчити дітей. Ще й ціни іноді не складуть своїм чадам. Цікавляться лише оцінками в контексті "низькі оцінки - поганий учитель". Буває так, що дитина дуже хороша, а батьки самі не знають, чого хочуть від школи - на порожньому місці претензії, вчителя вважають ворогом.
Ірина розповіла також про складнощі відносин в колективі. Вони важкі - з постійними плітками, заздрістю через успіхи або любов учнів, доносами директору з метою нашкодити.
- Найгарячіша тема - це розподіл годин на рік, - каже педагог. - Без сварок не обходиться. В цьому році я перебувала у відпустці, коли ділили годинни і була вкрай неприємно здивована, що у мене забрали класи, в яких я вела математику чотири роки - з п'ятого по восьмий. Просто хтось вирішив, що я багато роботи "нагорнула". Звичайно, я розбиралася з цим питанням, виник скандал. Свої годинни я нікому віддавати не збираюся, тому що піднімаю двох дітей сама, допомоги чекати немає від кого. Була готова написати заяву про звільнення і піти в репетиторства центр працювати, але директор змогла вирішити ситуацію на мою користь. Я до роботи ставлюся відповідально і хочу, щоб мою працю цінували. Через неповагу опускаються руки.
Що стосується інших педагогів - не всі підходять до питання підготовки до уроків серйозно. Хороших вчителів одиниці. А є такі, хто просто відбувають уроки і їм це сходить з рук. Але в учнів стабільно високі оцінки в щоденниках, тому батьки мовчать про свої знання.
- Що стосується мене, то дирекції не сподобалися мої методи навчання, які, до речі, рекомендує МОН і які подобаються моїм учням, - зітхає Ірина. - Тут і заздрість через обнімашки з учнями, і з-за моїх успіхів на виставках. Не дають мої успіхи директору спати спокійно. А я змушена працювати в цій школі, тому що тут з усіма можливими доплатами я отримую 10000 гривень, а в інший доведеться стартувати з меншої зарплати. Просто намагаюся виконувати свою роботу добре всупереч усьому.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
