24 листопада
Завантажити ще

Булінг українських дітей у школах Польщі та Німеччини: що робити батькам?

Булінг українських дітей у школах Польщі та Німеччини: що робити батькам?
Фото: Sarah Dussault/Sun Sentinel/Tribune News Service з Getty Images (ілюстративне)

Другий навчальний рік багато наших школярів знову зустрічають за кордоном. І другий рік стикаються з новими викликами та проблемами в чужій країні. Одна з найскладніших – булінг з боку місцевих школярів, який часом посилюється підтримкою або мовчазним потуранням вчителів. Словесні образи можуть переростати й у рукоприкладство.

Деякі дыти настільки болісно сприймають булінг, що й зовсім відмовляються ходити до місцевої школи, навчаючись лише в українській дистанційно. Але якщо зі школи у Польщі можна просто піти (тут на це порушення можуть дивитися крізь пальці), то у Німеччині соціальні служби активно стежать за тим, щоб діти відвідували місцеві освітні заклади – інакше проблем не уникнути.

KP.UA розбиралася, з якими видами булінгу стикаються українські школярі в Польщі та Німеччині, в країнах, де найбільше українських біженців, і що в цьому разі варто робити батькам. Для цього поспілкувалася з юристами, соцпрацівниками та спробувала вирішити проблему, зателефонувавши на спеціально створені гарячі лінії.

Випадки цькування у Польщі: “Нас змушують їхати додому”

- Поляки в моєму класі цькують українців, насміхаються, ображають, говорять нам бридкі слова і ставляться - як до сміття, - поскаржилася Ганна, учениця 7-го класу з Кракова.

- До мого сина діти підбігали на перервах. Обзивали, кричали, щоби їхав додому. Ставили підніжки, казали: "Не дамо українцям тут жити", – розповіла Ірина із Варшави.
Іноді, щоби врегулювати ситуацію в класі, достатньо звернутися до вчителя.

– Однокласниці моєї доньки з польської школи казали, щоб вона “їхала додому”. Я пішла до вчителя, розповіла про те, що відбувається. Вона поговорила з дівчатками – і все припинилося, – розповіла Юлія із Познані.

– Мою дитину в школі ображали місцеві діти, але після звернення до класного керівника вони вибачились. Більше сина не чіпають, – каже Анастасія із Катовіце.
На жаль, такий варіант вирішення проблеми спрацьовує не завжди.

– У нашій школі випадки цькування стали повторюватися регулярно. Говорили про проблему вчителям – вони провели роботу, але ситуація не змінилася. Дітей батьки налаштовують. Спочатку польські однокласники дитини казали: "Україна – це токсично", згодом: "Від українців йде негативна енергія. Як ці українці задовбали, нехай їдуть додому", – скаржиться Яна із Гданська.

– Ми збираємось повернутися в Україну. До дочки на перерві підбігають старшокласники, одягають силою кофту на голову, штовхають, - нарікає Олена з Кельц, яка так і не змогла вирішити проблему булінгу в польській школі.

- До наших вікон досить часто прилітали дрібні яблука від місцевих хлопчаків зі школи, де навчається син. Підбираються ввечері до під'їзду – кидають у вікна яблука. Адже можуть і скло розбити! Варто визирнути у вікно – вони у розсипну. За 10 хвилин історія повторюється. Все це досить неприємно, і не ясно, як із цим боротися, – розповіла Наталя із Радома.

Боротися із цим можна. Але треба враховувати нюанси. Якщо вашу дитину кривдять діти, їй потрібно поскаржитися вчителю. Або про це мають поговорити батьки.
- Якщо в наших школах вчили не жалітися, то в польських про те, що сталося, потрібно обов'язково повідомляти вчителям, - ділиться досвідом Наталя. - Причому робити це краще якнайшвидше. Польські діти засвоїли: хто перший поскаржився, той і має рацію. Для скарг нападники навіть можуть придумати неіснуючі причини. Однак якщо класний керівник дізнається про проблему, то порушить тему булінгу на виховному часі або поговорить з кривдниками особисто. Може знизити оцінки за поведінку – а цього ніхто не хоче.

Як докази, пропонують зняти випадки булінгу на телефон. Щоправда, як бути у тому випадку, коли телефони у школах заборонені?

Якщо розмова з учителем не допомогла, треба йти вище – до адміністрації школи, директора. Аж до Міністерства освіти, але про те, щоб хтось з українців скористався такою опцією, поки що не відомо.

А як бути, якщо упереджене ставлення від вчителів? Українські батьки кажуть, що деякі педагоги занижують оцінки дітям з України, чіпляються до дрібниць, роблять образливі зауваження.

- У цих випадках краще або поговорити з учителем особисто, або змінити школу на більш доброзичливу, - зазначає Наталя.

Випробовано на собі: гарячі лінії

Я сама мама п'ятикласника, і моєму синові не пощастило з учителем. Син розповідає, що педагог чіпляється з приводу і без приводу, хапав за руку і силоміць тяг до дошки, щоб записав домашнє завдання слово в слово. Тому я вирішила зателефонувати на гарячі лінії, номери яких активно розповсюджують у чатах українців у Польщі. Ось ці телефони:

  • гаряча лінія фонду "Даємо дітям сили" - 800 100 100 або 222 309 900;
  • телефонна лінія довіри для дітей у різних ситуаціях: +48 11 61 11;
  • гаряча лінія омбудсмена у справах дітей – 800 12 12 12 (чат czat.brpd.gov.pl );
  • лінія допомоги постраждалим біженцям з України: + 48222309900.

Однак мої дзвінки за вказаними номерами результату не принесли. Трубку взяли лише за контактом гарячої лінії омбудсмена у справах дітей, але розмовляти зі мною, як із журналістом, відмовилися.

"Ми тут не для інтерв'ю сидимо", - сказали мені у відповідь на прохання дати рекомендації батькам дітей, які зіткнулися з булінгом.

Після спроби описати особисту ситуацію порадили звертатися до класного керівника, директора школи, "або телефонуйте нам", - відповіли мені на іншому кінці дроту. Так зателефонувала вже…

На щастя, вчитель переключився на проблемніших учнів, залишивши мого сина у спокої.

Куди ще можна звернутися:

  • до місцевого відділу освіти з письмовою скаргою зі своїми даними https://www.facebook.com/tskuvannia/;
  • в Офіс дитячого омбудсмена у Польщі. https://pomocdziecku.pl/dla-rodzicow/wspolpraca-z-kuratorium/ Тут обіцяють допомогти звернутися до Управління освіти, ті у свою чергу мають призначити комісію. Станеться це чи ні, залежить від ситуації, у будь-якому разі обіцяють дати письмову відповідь протягом місяця після звернення.

Німеччина: тільки після перелому руки дівчинку перевели до іншої школи

Якщо при зіткненні з булінгом у Польщі переведення в іншу школу не є особливою проблемою, то в Німеччині з цим складніше. Багатьом доводиться терпіти образливі, а часом і небезпечні ситуації: місць у інших школах немає.

Ольга Рааб очолює німецько-українське об'єднання «Український світ» та мешкає в Німеччині вже 23 роки. Після початку повномасштабного вторгнення Ольга допомагала вирішувати біженцям із України питання з перекладами, документами. Також вона проводить зустрічі для біженок, на яких жінки діляться своїми історіями та проблемами.

Однією з найактуальніших, за її словами, тем стала тема булінгу. Після скарг українських мам Ользі неодноразово доводилося ходити зі своїми підопічними на батьківські збори та зустрічі з вчителями, щоб допомогти з перекладом та вирішенням важливих питань.

– З початку війни ми організували зустрічі для наших біженок. Коли почалася школа, вони часто скаржилися на булінг. Ми багато говорили про це і навіть кілька разів запрошували до нас поліцейських.

На жаль, булінг українських дітей чатує з різних боків. Через політичні теми конфліктують діти, які приїхали з різних регіонів України. Є тут і діти російських емігрантів, батьки яких підтримують Путіна. Особливо боляче, коли українців кривдять німецькі діти. Не всі у Німеччині підтримують Україну – ця тема досить болісна.

- Нещодавно був випадок: дівчинка прийшла до школи у чорних штанах та червоній блузці – її почали обзивати. Казали: "Ти бандерівка, а ви, українці, нацисти". У результаті дитину побили, – розповідає Ольга Рааб. - Тато одного хлопчика змушений сидіти на всіх перервах на шкільній лаві, щоб не били його сина. Він може лише бути присутнім у школі: втручатися у конфлікт дітей не має права, інакше поліція буде проти нього.

На жаль, не усі вчителі симпатизують українським дітям. Трапляється, що деякі з них стабільно занижують нашим дітям оцінки. Особливо це неприємно тим, хто добре навчався в українських школах. Коли дітей таким чином принижують, це боляче. Система така, що нічого з цим вдіяти не можна.

Часто доводилося супроводжувати мам до шкіл, розмовляти з класним керівником. Поговорили – мама заспокоїлася, сподіваючись, що проблему вирішено. Згодом розуміє: розмови не приносять результату. Соціальний працівник вдає, що поговорив з дітьми, а толку немає.

Наступний крок – мама добивається зустрічі з директором. Дирекція школи неохоче йде на таке спілкування: вони знають проблеми. Щоб досягти спілкування з директором, причини повинні бути дуже вагомими. Іноді мамі доводиться чергувати під дверима.

Наступна інстанція, в яку можна звернутися за допомогою, головна над школами, - "Шуль-Амп", там підбирають дитині місце в школі. В результаті всіх цих болісних походів директор може просто порадити змінити школу. Я неодноразово це проходила з українськими мамами. Відповідь завжди одна: шукайте іншу школу.

Але місце у школах знайти неможливо!

Дітей, які йдуть через конфлікти з однокласниками, беруть на замітку - в інших школах зустрічати їх доброзичливо не будуть. Легше одразу відповісти: у школі немає місць.

Та й не всі школярі повідомляють про проблему, особливо, якщо йдеться про старших дітей. Як правило, про булінг стає відомо, коли ситуація критична, а мама бачить, що дитина прийшла зі школи побитою.

Одній дівчинці з України зламали руку. Ми звернулися до поліції. Були докази, рентген перелому. Тільки після цього у школі звернули увагу на булінг. На підставі таких доказів дівчинку взяли до іншої гімназії. Взяли без проблем лише тому, що допоміг директор: ситуація була абсолютно критичною.

Перевестися до іншої школи самостійно непросто. Люди по півроку-рік чекають на місця до школи і чіпляються за будь-яку можливість, аби туди ходити. Декому доводиться їздити по півтори години до якогось освітнього закладу лише тому, що там спокійніше.

Лювов з Мюнхена поділилася досвідом своєї подруги та її сина-школяра.

– Моя подруга, нотаріус із Харкова, та її 12-річний син проживають разом із нами, - розповідає Любов. - Їй вдалося вирішити проблему із цькуванням, тільки змінивши школу. Однак це сталося не відразу. Спочатку мама поскаржилася вчителю та адміністрації школи – це не дало жодного ефекту. Потім звернулася до комісії у справах неповнолітніх – теж нічого не змінилося. Зрештою, почала писати до вищих інстанцій. У результаті їм надали місце у новій школі.

Дуже важливо, щоб усі звернення та скарги були зафіксовані у письмовій формі. Наша подруга сформулювала проблему як національну ворожість – на таке реагують швидко.

Думка психолога

«Вчіть дитину зосереджуватися на тих, хто до неї добре ставиться»

Як батькам заспокоїти дитину, яка зіткнулася з булінгом? Психолог Анастасія Карченкова вважає: головне - дати зрозуміти дитині, що не треба сприймати образи, як щось особисте. Потрібно звертати увагу постраждалих дітей на людей, які ставляться до них добре.

- Важливо донести: дитина зіткнулася з булінгом не тому, що з нею щось не так. Це проблема не дитини, а проблема організаторів булінгу. І найкраще, що можуть зробити батьки у разі цькування, – перевести дитину до іншої школи чи хоча б класу. Хоча й на новому місці ніхто не застрахований від булінгу.

Крім того, цькування буває різним. Від епізодів емоційних атак ніхто не захищений. Навіть якщо звернутись до адміністрації школи, технічно складно фіксувати такі випадки.

Інша справа, коли дійшло до псування речей та фізичного насильства – такі епізоди фіксувати простіше, а отже, легше натиснути на адміністрацію школи, вимагати реакції. На жаль, навіть активна реакція вчителів та адміністрації школи не завжди може вплинути на ситуацію.

Як вчинити? Якщо ви не хочете, щоб дитина страждала - краще перевести її в іншу школу.

Куди звертатися у разі цькування дитини у Німеччині

Спочатку схема звернення по допомогу така ж, що і в Польщі. Спершу це класний керівник. Після – соціальний працівник чи консультант школи. Якщо і це не допомогло – слід звернутися до директора.

Також за межами школи є кілька ресурсів та організацій, які можуть надати допомогу:

  • Державне управління шкіл та освіти на території.
  • Спеціальна гаряча лінія для українців: 0 800 500 22 50.
  • Кризовий центр для дітей та молоді – тут надають підтримку молодим людям у кризових ситуаціях.
  • Поліція, екстрені служби та служба психологічної допомоги. Їх можна задіяти у разі серйозних конфліктів.
  • Національні та регіональні консультаційні центри протидії дискримінації. Ці центри допомагають у боротьбі з дискримінацією.
  • Берлінська служба захисту дітей. Ця служба спеціалізується на захисті прав дітей.
  • Консультанти з питань булінгу у федеральних землях. Різні регіони можуть мати своїх консультантів, які надають підтримку.
  • Цілодобовий кризовий чат: + 491 573 599 31 26 (для осіб віком до 25 років).
  • Телефони довіри для батьків: 0800 777 18 77 (з понеділка по п'ятницю з 9.00 до 17.00, німецькою або англійською). Також є можливість зв'язатися на електронну адресу [email protected].
  • Крім того, у разі порушення прав громадян України за кордоном можна звертатися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини електронною поштою [email protected].

Важливо!

У разі булінгу дитини в школах Польщі, Німеччини та інших країнах Європи не можна втручатися в конфлікт батькам або розбиратися з кривдниками самостійно. Навіть за словесні образи, а тим більше за фізичну дію (достатньо взяти кривдника за плече), загрожує кримінальна відповідальність та реальні строки.