Бурхливу дискусію викликали слова міністра МВС Ігоря Клименка про покарання для чоловіків, які незаконно залишили Україну під час воєнних дій. В інтерв'ю РБК-Україна він навіть анонсував законопроект як спільну ініціативу Кабінету міністрів та депутатів Верховної Ради.
Образа на тих, хто правдами і неправдами тікає від обов'язку захисту батьківщини, в суспільстві велика, і є запит на нетерпимість. Але вирішення проблеми у тому контексті, в якому її представив міністр, більшість українців сприйняли критично. Чому розбиралася KP.UA.
В інтерв'ю Ігор Клименко сказав про тих, хто "нелегально перейшов кордон", але також згадав про тих, хто намагається виїхати з України за медичними фіктивними довідками, фальшивими документами про супроводження інваліда через корупцію в системі «Шлях».
– Тут треба розмежувати, що є законним, а що є незаконним виїздом. Якщо ухилист перетинає кордон поза пунктом пропуску – перепливає річку, продирається крізь хащі, ховається у багажнику авто, він свідомо прирікає себе на правопорушення та покарання, - каже колишній працівник прикордонної служби Кирило Антоненко.
Інший момент, якщо прикордонникам пред'являють документи, засвідчені офіційною медичною установою, або прізвище того, хто виїжджає, занесено до «Шляху» як волонтера чи експедитора вантажу.
- Такий виїзд законний, незважаючи на те, які переслідує мотиви. Якщо військовозобов'язаний не повертається до України, то сьогодні це питання моралі. Мені важко прогнозувати, якими кодексами він може бути врегульований і як при в'їзді мають реагувати прикордонники.
Наш співрозмовник моделює ситуацію:
- Резервіст отримав відстрочку від мобілізації за станом здоров'я, оформив рекомендації щодо операції за кордоном, виїхав, залишився в Європі до закінчення бойових дій. Якщо на українському кордоні він не зможе надати медичні довідки, що підтверджують законність затримки, сигнал можна передавати до правоохоронних органів.
Нині відповідальність можна понести використання документів, які внесено неправдиві дані. Але та сама рекомендація до операції може бути цілком реальною.
- І ось виникає ситуація, що людина готувалась до процедури за однією ціною, а після приїзду їй виставили іншу – непосильну. Можливе таке? Можливо, - каже екс -заступник генерального прокурора, адвокат Олексій Баганець. – Факт обману необхідно довести, провести розслідування, призначити експертизи. Тобто взяти та залучити – виписати штраф або призначити інше покарання без очевидності порушення – неможливо.
Після заяви Ігоря Клименка однією з найпопулярніших цитат у соцмережах стала стаття 58 Конституції України:
«Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують чи скасовують відповідальність особи. Ніхто неспроможна відповідати діяння, які під час їх скоєння не визнавалися законом як правопорушення».
– Неповернені не є порушниками, бо нічого не порушували. Навіть якщо новий законопроект розроблять і ухвалять в експрес-режимі, під нього потраплять лише ті, хто порушуватиме правила виїзду за кордон з моменту набуття чинності законом, - акцентують Олексій Баганець.
Тобто «законні» ухилісти, які втекли за кордон за рік і три місяці війни і ті, хто зараз біжить, отримають індульгенцію. Інакше потрібно ухвалювати поправку до Конституції, порушуючи Конвенцію про права людини. А цього не привітає жодна правова інституція, починаючи від Венеціанської комісії і закінчуючи Європейським судом у Страсбурзі.
Законопроект ще навіть не на зародку, а в соцмережах уже образливо пишуть, що депутати, міністри, чиновники вивели своїх дітей із зони ризику, а зараз влаштовують показуху, ніби щось хочуть вирішити.
Припустимо, з Конституцією розібралися, воєнний стан може виправдати нестандартні рішення. Але чи ми готові розкидатися своїми громадянами? Як мінімум третина тих, хто виїхав, за орієнтовними прогнозами, і так не збираються повертатися. Якщо повисне загроза переслідування, це число зросте.
«Ну й нехай відмовляються від громадянства, Україні зрадники не потрібні» – висловлюють свою думку прихильники ідеї покарання.
– Є вузьке коло людей, які виступають за категоричну справедливість. Але це поняття неоднозначне. Від того, як поставлено питання, багато в чому залежить відповідь. Наприклад, якби проводили соцопитування на тему: чи справедливо ні, що частина військовозобов'язаних не буде покарана за втечу, я впевнений, що більшість проголосувала б «несправедливо», - каже заступник директора Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький. - У той же час, якщо запитати: хотіли б ви, щоб чоловіків випускали за кордон, більшість би відповіла позитивно.
Соціолог зазначає, що українці не люблять заборонених практик та обмежень своїх свобод. Тому більшість людей критично сприйняли слова глави МВС.
- Демографічна проблема – це також дуже важливо. Якщо біженці відчуватимуть себе ізгоями, якщо їм загрожуватимуть: коли повернетеся, ми вас покараємо, багато хто намагатиметься не повернутися. А нам треба, щоб повернулися – це суто раціональний підхід, бо країна втратила великий людський ресурс, і його треба буде відновлювати.
Експерт нагадує, що міряти всіх однією міркою не можна. Шахрайства – одна сторона медалі, ситуації – інша. Наприклад, людина виїхала перед 24 лютого до Єгипту, а після вторгнення перебралася до Німеччини. Або був у гостях у Бердянську, коли туди зайшли росіяни, виїжджав із окупації через РФ, залишився у Польщі.
- Важко розбиратися, що законно, а що – ні. Якщо виїзд було здійснено за сфабрикованою лікарем довідкою, треба карати і лікаря. А начальника лікаря за те, що дозволяє таку практику. Тож замість того, щоб зайнятися відновленням країни, ми можемо загрузнути в полюванні на відьом, замість згуртування – вбивати клини розбрату. Або роздмухувати корупцію, бо на покарання – не покарання можна впливати. Суспільство – це дуже тонка система, де важко говорити про чорне чи біле, - констатує Антон Грушецький. - Через своїх знайомих я також знаю людей, які за кордоном. З позицій соціолога я зацікавлений, щоб вони повернулися.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
- Ігор Клименко висловив свою думку як поліцейський, його функція не пускати та карати. Міністр МВС закони не видає. Рішення, якою має бути відповідальність за порушення законів воєнного часу, прийматиме Рада. Я думаю, що може бути адміністративна, кримінальна – не певна.
Щодо норм Конституції, то воєнний стан обмежує дію деяких її норм. Обов'язок захищати батьківщину – це також конституційне становище.
А за великим рахунком потрібно дочекатися закінчення війни. Нам доведеться повертати людей, і я не думаю, що будуть десятки чи сотні розглядів та покарань. Але певній кількості чоловіків час від часу доведеться нагадувати, де він був і чому втік із країни. Це про моральну відповідальність.