Святогірськ повертають до життя: розміновують та обіцяють налаштувати інтернет
Місто зруйноване мало не повністю, і поки що про відновлення не йдеться – поруч фронт, і велика війна далеко не пішла. Та й кому відновлювати, якщо з 4-тисячного населення, за даними Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, у Святогірську залишилося хіба що 600 осіб...
У деокупованих Лимані та Святогірську виявлено місця масових поховань. Станом на 11 жовтня було ексгумовано 78 тіл. З них 34 - у Святогірську. Деякі - з ознаками насильницької смерті.
Що відбувалося під час окупації, доведеться ще з'ясовувати.
Нагадаємо, від початку червня Святогірськ був поділений на дві частини. Одну контролювали українські військовослужбовці, іншу – російські окупанти. Свою половину вони розграбували дочиста, другу рознесли на тріски з усіх видів озброєнь. Місцеві жителі досі в шоці: як у росіян піднялася рука обстрілювати Святогірську Свято-Успенську лавру? Та й і взагалі…
– Досі у місті можна знайти заховані серед будинків чи дерев залишки військових машин росіян. Видно ж, куди дула були спрямовані… - похмуро каже місцевий житель Олександр, один із небагатьох, що залишилися.
У Лаврі з майже тисячі людей, які перебували там з моменту повномасштабної війни, і переселенців, які ще раніше приїхали, досі живуть близько 100 осіб. Повертатися їм нема куди – їхні будинки розбиті вщент або згоріли. Здебільшого це жінки та діти, яких осінні холоди та прийдешня зима змушують тулитися у підвальних приміщеннях Лаври – не зовсім підходящих під житло, але теплих та безпечних.
У Лаврі досі живуть переселенці – їм нема куди повертатися. Фото: instagram.com/karachun_slavyansk
«Донецька Швейцарія» замінована та розорена
Місто розбите та пограбоване, санаторії, профілакторії, дитячі табори, якими славиться «Донецька Швейцарія» (так назвав Святі гори письменник Чехов), – все знищено озвірілими бойовиками.
- Моя дитина кілька років поспіль до війни проводила літо у таборі (правильно він називався оздоровчим центром) «Перлина Донеччини». Я винаймала на літо житло у Святогірську за невеликі гроші, працювала дистанційно і була поряд із сином. Те повітря, насичене ароматом хвої, ту атмосферу курортного містечка, теплого й сонного, забути дуже важко. І зараз у нас це вкрали, - нарікає мешканка Краматорська Олена Кривченя. - Так шкода всього цього! І невідомо, чи це можна взагалі відновити.
Про відновлення поки що не йдеться – прибрати б те, що залишилося від війни. Уздовж доріг досі іржавіють залишки техніки, у руїнах зруйнованих будинків можуть бути рештки людей. Місцеві кажуть про могили у дворах, де ховали загиблих та померлих земляків, а ще – про трупи окупантів, які ніхто не ховав, і натрапити на них можна будь-де.
- Упевнений, що частину будівель у Святогірську росіяни замінували чи наставили розтяжок. У ліс взагалі страшно заходити, хоч знаю, що люди туди рвуться збирати гриби. Нам, даруйте, їсти нема чого. Волонтери почали приїжджати з продуктами, низький уклін їм за це, але все одно: гриби є гриби - «лісове м'ясо». Намагаються зайти в ліс, позбирати, але наші військові відганяють, просять не заходити, доки не розміновано, – розповідає Олександр.
Адміністрація області просить поставитися до ситуації з розумінням: насамперед на наявність вибухонебезпечних предметів обстежуються сільськогосподарські поля – навесні їх планують засіювати. Ліси теж під увагою саперів та демінерів, але пріоритет віддано все ж таки полям.
У місті відбувається розмінування – тому до Святогірська поки що в'їзд закрито. Фото: instagram.com/karachun_slavyansk
Готують на багатті, але вже є пошта
Мешканці Святогірська все розуміють, але просять не забувати їх. До цього часу у багатьох людей немає електрики та води, а з настанням опалювального сезону однозначно не буде й тепла. Хтось знайшов у собі сили – евакуювався до інших міст та громад, хтось залишився – з тими працюють волонтери. Здебільшого жителі багатоповерхівок перебазувалися до приватних будинків, де є шанс зігрітися хоча б за допомогою дров. Волонтери та благодійні організації, комунальні служби намагаються відновити хоча б електропостачання, зміцнюють будинки, щоб не завалилися остаточно під час донбаських морозів та вітрів.
- Поки погода тиха й тепла, ми готуємо на вогнищі, у нас є спеціальне місце біля під'їзду. У нашому будинку частина обвалилася, коли поряд влетіла ракета, а друга ще тримається. Там живемо. Сонце світить – ми на вулиці разом із сусідами, біля багаття нашого сидимо або за водою ходимо, – розповідає дружина Олександра Олена.
Ані магазинів, ані лікарень, ані шкіл, ані дитсадків – у Святогірську нічого не лишилося. Життя повертається в місто крихітними кроками: наприклад, з'явилося автовідділення «Укрпошти», де, можливо, незабаром з'явиться інтернет і мешканці зможуть зв'язатися з близькими, повідомити, що живі. Тут-таки, у фургонах, можна купити товари першої необхідності – звичайно, якщо є гроші.
У місті у багатьох немає світла та води. Опаленню теж взятися нізвідки. Фото: instagram.com/karachun_slavyansk
В'їзд закритий
Однак радість визволення затьмарюється від того, що мало не щодня супротивник обстрілює місто, що так і не дісталося йому повністю. Чи то від злості, чи то від розпачу… Плюс волонтери та спецслужби знаходять тіла вбитих під час окупації мирних мешканців Святогірська: лише 5 жовтня знайшли п'ятьох, 4 жовтня – чотирьох. А після удару по місту 25 вересня у багатоповерхівці на вулиці Мазепи поранення отримали шестеро людей, слава богу, обійшлося без жертв.
Поки що Святогірськ закрито на в'їзд: їхати сюди, доки не закінчили свою роботу демінери, не можна. Хоча евакуйовані святогірці рвуться додому, незважаючи на те що зима обіцяє бути для них складною. Але військові невблаганні: як мінімум два тижні, а може, й більше до Святогірська мирних жителів не пустять. Все розуміють – але не пустять. Занадто багато неприємних «подарунків» залишили по собі окупанти, а наражати життя людей на небезпеку знову українські військові не хочуть.
Ще один із символів міста – пам'ятник Артему – з українським прапором. Фото: instagram.com/karachun_slavyansk
