Коли росіяни залишили клаптик землі у Чорному морі, у найближчих населених пунктах на Одещині нарешті стало спокійніше.
Про те, що російські війська залишили острів Зміїний, який вони зайняли ще у лютому, мешканці сусіднього Вилкового дізналися вранці в четвер із офіційних джерел. Того ж дня помітили – сонце вже у зеніті, а ще не було жодної тривоги.
– Раніше стабільно було шість-сім тривог за 24 години, коли їх викурювали з острова Зміїного, – розповідає «КП в Україні» перший заступник мера Вилково Денис Кація. – Нині вони звучать набагато рідше. Стало спокійніше. А так більше нічого не змінилося, кардинальних змін між тим, що було, і тим, що зараз, немає.
Вилкове – курортне місто на воді. Місцеві не так потребують особистого авто, як човна – до будинків на більшості вулиць тільки так і можна дістатися.
Звісно, ніяких підвалів та бомбосховищ тут немає, копнеш глибше – вже вода. "Суша" місцями стоїть на палях. Тому коли починає вити сирена, місцеві просто виходять із будівель – йдуть у парк, на відкриту місцевість… Там хоча б не завалить уламками. Іншого виходу немає.
- Ми самі себе втішали тим, що ми через Дунай з Румунією, а Румунія - в НАТО, і вони не посміють: раптом стрілятимуть у нас, а влучать туди і розв'яжуть воєнні дії з сильнішим суперником, - зазначає наш співрозмовник. – Звичайно, факт присутності росіян на Зміїному напружував…
Острів Зміїний – по прямій за 30 км від Вилкового. Вибухи тут чути з перших днів.
Війна скасувала курортний сезон у Вилковому. Досі – жодного туриста. Та й човни із відпочиваючими все одно не випускають на воду.
- А минулого року було не пройти ані тротуаром, ані водою, - зазначає Денис Кація. – Тоді життя вирувало, навіть порівнювати нічого…
Замість туристів у Вилковому приймали переселенців – місто офіційно поселило 700 мешканців, неофіційні цифри більші. Людей селили у приватний сектор безкоштовно та на дві бази відпочинку у Приморському – тут господарі просили сплатити лише комуналку. Обходиться чотиримісний номер для переселенців у 100 гривень на день.
У громаді є й давно порожні покинуті будинки, але сюди поселяти влада не ризикує. Річ у тім, що у Вилковому не підведено газ – є лише пічне опалення. І це становить небезпеку у опалювальний сезон.
– Перші хвилі переселенців почалися, ще коли було холодно, і ми побоялися їх селити у старі будинки з грубками, щоб не постраждали вже й так постраждалі люди, – пояснює Денис Кація. – Не дай боже загоряння чи що. Не розглядали навіть такого питання. А зараз ми вже більше не приймаємо людей, місто наповнене.
Окрім працівників туристичного сектору, у Вилковому затягувати пояси довелося і родинам рибалок. Це містечко – «батьківщина» відомого по всій країні дунайського оселедця. Тут його ловлять, солять і одразу з причалу відправляють по Україні. Але цього року дунайського оселедця на прилавках майже немає – його надто мало встигли виловити, через бойові дії на Зміїному вилов був під забороною. Того, що є, продають у два-три рази дорожче, ніж торік.
- Рибалки вийшли на вилов майже на два місяці пізніше - наприкінці квітня перед Великоднем, порибалили до 15 травня, і ось тільки в 10-15-х числах червня знову відкрилася рибалка, - пояснює Денис Кація. - Але і в цей час вона була дуже нестабільна через обстановку. Дали команду прикордонники – всі пішли з води. А наразі сезон уже все - з 5 липня на вилов знаменитого дунайського оселедця заборона до весни.
Спокійно працювати на Дунаї рибалки змогли лише після визволення Зміїного – з 30 червня. Дещо зменшили дозволену територію для вилову риби – на один-два км річки.
Цього сезону знаменитого дунайського оселедця гурмани не дочекаються. Війна все переграла. Фото: https://foto.kpi.ua/data/media/137/1635-7.jpg
Здавалося б, не оселедцем єдиним, хіба мало в річці риби. Та й море поряд. Але у Вилковому з сумом зітхають – іншої риби у Дунаї справді мало, а рибалити у морі цього року, схоже, не доведеться через війну.
– На Дунаї ще можна буде лише на судака, сома, сазана вийти, але це, як кажуть місцеві, на підтримку штанів, – продовжує Денис Кація. - Їх немає у такому обсязі, щоб заробити. Якщо пощастить – спіймаєш 10 кг. Продаси за 800 гривень – їх треба поділити між двома напарниками, заплатити податки, купити паливо та підготуватися до наступного дня риболовлі. Чисто "на поїсти", і все. У липні та серпні велика зона риболовлі – це узмор'я. Це сезон кефалі, сингілі, лобану, пеленгасу – вони ловляться лише на узмор'ї. Але зона закрита повністю через Зміїний. Доки на Зміїному немає наших військ, ми не зможемо потрапити туди, щоб проводити промисел.
Влада у цей час підтримує незаможних, багатодітних і пенсіонерів, вони отримують їжу та засоби гігієни.
Переселенці намагаються влаштуватися на новому місці.
- Я у батьківському будинку поселив три сім'ї з Миколаєва, - ділиться Денис Кація. – З них один із хлопців раніше займався перевезенням зерна і наразі активізувався, вийшов на роботу, возить на Кілію зерно, сам шукає, де завантажуватись. Ще один поїхав до Рені – на СТО знайшов роботу. Близько семи осіб до центру зайнятості звернулися у пошуках роботи. Потроху справи йдуть, знаєте, кому потрібна робота – той знайде. «Під лежачого прапорщика портвейн не тече».
У будь-якому випадку Вилкове не сумує – немає риби, немає туристів, зате є оптимізм та віра у краще майбутнє. Попереду сезон винограду і очерету, який звідси експортують до Європи. Тож, можливо, ще вдасться поповнити скарбничку.