Жителі Слов'янська: Місто братимуть ізмором. Їм потрібна наша вода
У 2014 році Донецьк заздрив Слов'янську: ще б пак, два місяці окупації – і в одну ніч на 5 липня сталося диво: бойовики покинули місто, а місцеві жителі зітхнули вільно. У 2022 році ані Донецьку, ані Слов'янську не позаздриш. Перший живе в окупації вже дев'ятий рік, а другий намагається вижити під обстрілами.
"Від даху залишилася дрібна крихта"
Слов'янськ виявився не по зубах ворогові ані тоді, ані зараз. Схоже, його поки що захищають Святі гори та ще одна гора - Карачун. Але дістається місту по повній, ніби він став скалкою в одному місці в окупантів. Вони чудово знають, що у Слов'янську немає військових складів та позицій, але луплять по житлових будинках, прагнучи стерти місто з лиця землі.
У ніч на вівторок, 31 травня, по Слов'янську було завдано ракетних ударів з «Іскандерів». Троє мешканців загинули, шістьох було поранено У семи багатоповерхівках вилетіли вікна, зірвало балкони та пробило дахи. Декілька квартир почали горіти – слава богові, встигли швидко загасити. Уламки снарядів пошкодили будівлі двох підприємств, розподільний щит двох підстанцій, гаражі, автомобілі, причому одне авто згоріло вщент.
Першого дня літа у Слов'янську знову був недобрий ранок. Знову нічний обстріл, знову руйнування – три приватні будинки в одному з мікрорайонів перетворилися на купи цегли. Десяток будинків просто зачепило уламками. І, на щастя, обійшлося без жертв - люди не постраждали.
– Не постраждали, бо виїхали з міста, – каже мешканка Слов'янська Єлизавета. – Нам постійно кажуть: «Виїжджайте, поки ще є можливість» - а наші люди що? «Та ну, пересидимо, перечекаємо, під своїм рідним дахом»... Бачила я ці три будинки: там від даху залишилася дрібна крихта. Були б там люди – кісток би не знайшли.
Постраждали навіть ті будинки, які пережили лихий 2014 рік. Фото: ТГ-канал інтернет-видання "Карачун"
Краще евакуюватися
Щодня Слов'янськ чує звуки боїв. Кожен день починається зі спроби відкинути страх, що постійно сидить у серці, і зайнятися побутовими справами. Але як нагодувати та напоїти сім'ю, якщо у місті майже постійно відсутні електрика, вода та газ?
- Прифронтове місто, що вдієш... - зітхає Єлизавета. – Вже є досвід 2014 року. Я вмію розводити багаття з мінімуму гілок, готувати каші та гуляші. Може, на городі що зійде?
Без світла слов'янці сидять по дві-три доби. Кажуть, без телевізора і навіть без телефонного зв'язку кілька днів прожити можна, а без холодильника – важко. Тому популярні підвали та льохи, а також вуличні колонки, які дивом збереглися у Слов'янську. Інші міста від них масово відмовлялися ще десять років тому, а Слов'янськ зберіг – і вони подають дорогоцінну воду жителям. Ще можна сходити по воду на фільтрувальну станцію або набрати із свердловин у Шовковичному парку.
- Але ж краще евакуюватися! – переконує мешканців голова Слов'янської військової адміністрації Вадим Лях. – Відсутність електрики чи води – це не найбільша проблема зараз. Врятуйте свої життя!
Слов'янці розгублені. Із пропахлого багаттями міста, що навіть від спраги страждає, не кожен готовий виїхати. Але евакуаційні автобуси терпляче чекають на мешканців по кілька разів на тиждень біля будівлі міськради.
- Відправила дочок до Дніпра, бо вже немає сил дивитися, як молоді дівчата здригаються від кожного гучного звуку. Вони у 2014 році були маленькі зовсім, не запам'ятали нічого, але щось у них, мабуть, у пам'яті відклалося, – розповідає мешканка Слов'янська Ганна Михайлова. - Здригаються, мало не плачуть. Посадовила їх у автобус – і поїхали мої доньки у велике безпечне місто, де мають друзів, подруг, де вони навчатимуться. А ще вивозять від нас кудись на Рівненщину, навіть обіцяють розселення у будинках. Можна ще виїхати до Покровська й Краматорська.
Евакуаційні автобуси чекають на охочих виїхати біля міської мерії. Фото: ТГ-канал інтернет-видання "Карачун"
Не валізи, а пакети
Місто тримається усіма руками за життя. Так, через перебої з електропостачанням не працюють побутові прилади і стоять мертвим вантажем тролейбуси – єдині перевізники по місту. Не можна виїхати із залізничного вокзалу – поїзди нікуди не йдуть. Але до міста привозять продукти й хліб, у банкоматах можна ще зняти готівку з картки, а в амбулаторії на Банківській приймає лікар-окуліст. Коли з'являється світло – настає маленьке свято, ну а коли погляд падає на повну баклагу питної води (дякую, підвезли!), у серці з'являється крихітний вогник надії: може, не все так погано, обійдеться?
На жаль, поки що радісних новин ззовні приходить дедалі менше: наприкінці минулого тижня було зупинено Слов'янську ТЕС, персонал евакуйовано. Поступово наближаються бої, вже щось вибухає на Блакитних озерах, Лиман узятий, ворог продовжує руйнувати інфраструктуру з метою залишити місто без засобів життєзабезпечення.
Тут про евакуацію задумалися навіть ті, хто рішуче заявляв – жодного кроку з рідного дому і будь що! Страх повторення 2014 року, боязнь нових страждань та поневірянь змушує слов'янців, витираючи гіркі сльози, збирати валізи.
- Та які валізи - невеличкі рюкзаки та пакети беремо із собою. Невідомо, що чекає далі, тому найголовніше – документи та трошки білизни, – з клубком у горлі розповіла переселенка зі Слов'янська Олена Матюшкова. – Що я візьму з собою – альбоми із фотографіями? Нову, нещодавно куплену електропічку? Усі дитячі іграшки 3-річного сина? Звичайно, це все дуже шкода, але через новини, що готується наступ на Слов'янськ, ми поїхали, кинувши речі та рятуючи найголовніше – свої життя та дітей.
Слов'янцям «пощастило»: у місті збереглися свердловини, що подають воду з підземних джерел. Фото: ТГ-канал інтернет-видання "Карачун"
Мета війни - вода
Слов'янськ стає безлюднішим з кожним днем, а над порожніми вулицями та провулками практично безупинно гуде сирена повітряної тривоги – це означає, що загроза атаки з повітря існує постійно. Закрито майже всі магазини та аптеки, але одиниці торгових точок таки підтримують життя у місті.
- Щось подорожчало, щось залишилось у середній ціні – головне, що є. Хліб, молочні продукти, вода, бакалія – знайти це можна. Щоправда, доведеться пробігтися через половину міста під сиренами, – каже Єлизавета. – Але привіз якийсь є – з Полтави, з Дніпра. Звичайно, у ціну тепер закладена і вартість доставки, що збільшилася, але що поробиш - час такий...
Слов'янці кажуть, що чудово розуміють, навіщо російські бойовики так прагнуть захопити їхнє місто. У водопостачанні окупованих територій ОРДЛО Слов'янськ є ключовим елементом. На ділянці водоводу Слов'янськ – Горлівка розташовані насосні станції, які качають воду з каналу «Сіверський Донець – Донбас», піднімаючи її з нижнього рівня Донецького кряжу майже на 9 метрів. Насоси розташовані на підконтрольній Україні території, а Донецьк – ні. І йому більше нема звідки брати воду окрім як звідси, а оскільки у «столиці ДНР» більша частина міста сидить без води вже третій місяць і слухає заклики окупантів «терміново брати Слов'янськ, щоб у Донецьку була вода», є підозра, що Слов'янськ братимуть змором і не шкодуючи ані своїх сил, ані життів слов'янців.
