Робота лікарів - це постійна війна за життя. Але коли до країни приходить війна реальна, таке завдання ускладнюється вдвічі, втричі та більше. Як працює медицина у столиці у нинішніх реаліях, як під вибухами народжувалися діти, як рятують поранених та надають повсякденну допомогу, «КП в Україні» розмовляє з керівником Департаменту охорони здоров'я Києва Валентиною Гінзбург.
- Валентино Григорівно, наразі до Києва, незважаючи на попередження влади, повертається багато людей. Чи готова медицина до такого напливу?
- Одразу скажу, що з початком війни жодна з наших установ не зупинила роботу. Пацієнтів приймали усі. Починаючи від центрів первинної медико-санітарної допомоги, консультативно-діагностичних центрів та закінчуючи спеціалізованими медичними установами. Ендокринологічний центр, психіатричні лікарні, онкоцентр, Центр крові, Центр нефрології та діалізу, пологові будинки – працювали всі.
Це незважаючи на воєнний стан, ракетні атаки на Київ і те, що кількість медиків зменшилася.
- Чи багато медиків покинули Київ? І чи підпадали лікарі під мобілізацію?
– Про кількість мобілізованих я говорити не можу. Але зазначу, що так – є медпрацівники, які поповнили лави ЗСУ і сьогодні на передовій наближають нашу перемогу.
З тих, хто виїхав, більшість або звільнилися за власним бажанням, або перебувають "у простої". Якщо говорити про кількість медиків, які залишилися, то це приблизно 50% порівняно з довоєнним часом. Але ми розуміємо, що кількість пацієнтів зменшилася пропорційно.
Нині, ви правильно сказали, люди повертаються. І лікарі теж повертаються – до своїх домівок, до своєї роботи. До того ж є випадки працевлаштування фахівців, які приїхали з регіонів, охоплених активними бойовими діями. Тож сьогодні ми готові забезпечувати медичною допомогою киян у повному обсязі.
Медики везуть жінку, яка була поранена під час обстрілу житлового будинку, в машину швидкої допомоги, поряд стоїть її чоловік, Київ, Україна 26 лютого 2022 р. Фото: REUTERS/Gleb Garanich
- У соцмережах люди запитують контакти урологів, кардіологів, лорів. Можливо, є проблема з вузькими фахівцями чи народ недостатньо поінформований?
- На жаль, люди справді мало користуються офіційними джерелами інформації. Адже це саме той ресурс, де ми можемо розповісти про можливості та якому кияни можуть повністю довіряти.
З перших днів російської військової агресії ми активно повідомляємо на офіційному сайті Київської міської державної адміністрації, на сайті Департаменту охорони здоров'я, на офіційних сторінках у Фейсбуці про все, що робиться для більшої доступності медичної допомоги.
Наприклад, прийом вузьких спеціалістів – це робота консультативно-діагностичних центрів. Буквально з перших днів їхні керівники отримали завдання провести своєрідний «аудит» своїх можливостей з урахуванням безпеки розташування районних філій та наявності лікарів. Для того, щоб розуміти, які лікарі, за якими адресами і коли готові приймати пацієнтів. Вся ця інформація, включаючи довідкові телефони, була викладена у відкритому доступі. При необхідності вона коригується, тому що кожного дня у спеціально створеному загальному чаті я отримую дані щодо кожного КДЦ: скільки людей вийшли на роботу, за яким профілем…
До речі, такі координуючи чати у мене абсолютно з усіма керівниками: окремо з «первинкою», окремо - з дитячими лікарнями, пологовими будинками, спеціалізованими центрами і так далі. Це допомагає швидко орієнтуватися у ситуації та не допускати збоїв у роботі столичної медицини.
Користуючись популярністю вашого видання, я хочу попросити опублікувати посилання на інформацію з конкретними адресами, телефонами, яка буде корисна читачам, особливо жителям Києва.
- А як бути, якщо немає зв'язку із сімейним лікарем? Адже він теж міг виїхати, забрати дітей.
– На жаль, дефіцит сімейних лікарів був і у мирний час. Тож до такої ситуації ми були потенційно підготовлені. З перших днів війни організували у центрах первинної медико-санітарної допомоги посилену роботу чергових кабінетів, у тому числі з можливістю дистанційного консультування. Та й загалом робота «первинки» досить швидко була переформатована під час війни, щоб зробити цей вид медичної допомоги максимально доступним для пацієнта.
- Тобто інші лікарі взяли на себе більше функцій?
- Так, і це теж, щоб дати можливість пацієнтам щонайменше відчути на собі важкість воєнного стану, коли йдеться про медицину.
А нашим лікарям я не втомлююсь дякувати. Такої консолідації, такої самовіддачі від тих, хто залишився, не можна було і вимагати. Зосталося тільки захоплюватися нашими медиками – їхньою відданістю справі та людям.
- Розкажете, що додатково з'явилося у роботі сімейних лікарів ?
- По-перше, на час воєнних дій терапевти, педіатри та сімейні лікарі приймають безвідмовно всіх, хто цього потребує, незалежно від місця підписання декларації та й взагалі від її наявності. Особливо це актуально для евакуйованих. Приймають, виписують безкоштовні рецепти за програмою «Доступні ліки», призначають лікування, дають направлення тощо.
По-друге, враховуючи, що в Києві залишилося багато літніх, тяжкохворих людей, ми організували їхній активний патронаж. Медики приходять додому, оцінюють стан, коригують раніше призначене лікування, якщо потрібно – госпіталізують.
По-третє, налагоджений процес отримання пільгових препаратів не лише за електронними рецептами, як це було раніше, але й за паперовими. До речі, щоб тут не виникало збоїв, процес забезпечення хронічних хворих базовими препаратами ми увесь час координуємо з КП «Фармація». Ви ж розумієте, що навіть день без інсуліну або бетаблокатора для хворого може призвести до фатальних наслідків.
– А констатація смерті? У перші дні війни були з цим проблеми, люди не розуміли, як бути, що робити.
- І тут знов-таки задіяні сімейні лікарі. Сьогодні вони виписують не лише медичну довідку про смерть, але й акт обстеження трупа, якщо поліція не може виїхати на місце. Цей акт дає право на похорон. Що, звичайно, спрощує процедуру для родичів.
- І все ж таки, який алгоритм дій, якщо немає зв'язку із сімейним лікарем: дзвонити до реєстратури поліклініки, йти до чергового кабінету?
- Зателефонувати до реєстратури того центру, де працює чи працював ваш лікар. Вам підкажуть, хто його замінює, та пояснять, як потрапити. Якщо декларації немає чи ви переселенець, у реєстратурі знов-таки вкажуть, який лікар прийме. А при невідкладному стані перенаправлять до чергового лікаря у черговий кабінет. Я рекомендую обирати Центр первинної медико-санітарної допомоги, який найближчий до місця проживання.
Контакти центрів є і на офіційних сайтах, і на ресурсі HELSI.
– Перші дні війни були відзначені величезними чергами до аптек, яких працювало одна-дві на район.
- Справді, були проблеми із забезпеченням як рецептів за програмою «Доступні ліки», так і з отриманням пільгових медикаментів, але вдалося впоратися. Фактично комерційні аптеки не працювали загалом. Увесь, так би мовити, удар узяло на себе місто. Спільно з КП «Фармація» ми організували роботу аптек цієї комунальної мережі так, щоб забезпечити медикаментами насамперед уразливі групи населення – людей похилого віку, хронічних хворих…
Я вдячна, що МОЗ внесло зміни до свого наказу, дозволивши купувати всі пільгові ліки не лише за електронним, але й за паперовим рецептом. Людям, які самі не можуть прийти до аптеки, інсулін, інші необхідні препарати доставляються через волонтерів чи родичів.
- Як працюють поліклініки та лікарні, коли оголошується повітряна тривога?
- У кожному лікувальному закладі чи поруч із ним є бомбосховище або підвальне приміщення. Ще до початку війни, коли з'явилися тривожні прогнози, ми обстежили їх і привели до такого стану, щоб там можна було не лише пересидіти бомбардування, але й лікувати, відпрацювали евакуаційні маршрути. Кожен керівник медустанови удосконалив, підготував укриття в залежності від профілю.
Ви, мабуть, чули, що у бомбосховищах приймали й пологи. За увесь цей час там з'явилося 66 малюків. Якось навіть кесарів довелося робити. Це було в перші, найстрашніші, дні. Повітряна тривога, вибухи, а зволікати з операцією не можна. Лікарі впоралися на відмінно, прийнявши здоровенького хлопчика.
До речі, є таке повір'я, що перед війною та під час війни народжується більше хлопчиків. Головлікар одного з пологових будинків розповідала, що в перші дні й справді народжувалися одні пацани. А коли до кінця другого тижня з'явилася на світ дівчинка, всі, хто був присутній під час пологів, кричали «ура!» та аплодували. Така ж реакція була у решти медиків та пацієнтів, коли новина розлетілася пологовим будинком.
Повертаючись до питання про бомбосховища, скажу, що там не тільки перечікують повітряні тривоги, але й роблять усілякі маніпуляції, невеликі операції. Робота не зупиняється у будь-яких умовах.
- Ви говорили про діток, народжених у бомбосховищах. А чи повністю новонароджені забезпечені медичним супроводом після виписки? Як бути, якщо немає грошей на найголовніше – памперси, дитяче харчування?
– Все, що стосується забезпечення дітей та породіль, це безкоштовно у повному обсязі. Зі стаціонару виписують під спостереження педіатрів, а вони, якщо сім'я потребує, передають гуманітарну допомогу - памперси, харчування.
За час війни та на момент нашої розмови у столиці народилося 1384 дитини. 730 хлопчиків, 654 дівчинки та 31 двійня.
В укриттях при лікарнях можна не тільки перечекати повітряну тривогу, але й лікувати. Фото: КМДА, Олексій Самсонов
– А планові операції наразі проводять? Спочатку їх відклали через коронавірус, потім – через війну.
– Усього за період війни у стаціонарах пролікували близько 16 000 осіб. З них у плановому порядку - понад 5000. Щойно МОЗ дозволило планові операції, ми їх відновили. Було проведено нараду з керівниками консультативно-діагностичних центрів та стаціонарів. Ставилося завдання насамперед проводити планові оперативні втручання по лінії кардіохірургії, ендопротезування, заміни очних кришталиків. Тобто ті операції, зволікання з якими може надалі погано позначитися на здоров'ї аж до глибокої інвалідності. Але й інші пацієнти не були забуті.
Від початку війни та станом на 8 квітня у Києві проведено 5412 операцій: 3769 ургентних (екстрених) та 1643 планових. З останніх 32 – це імплантація штучних кришталиків, 60 операцій з ендопротезування суглобів та 141 кардіохірургічна.
Хочу наголосити, що низку кардіологічних операцій, у тому числі дорогих, кияни можуть зробити абсолютно безкоштовно, адже місто за міською цільовою програмою «Здоров'я киян» закуповує та передає до лікарень усі витратні матеріали.
- Як працює швидка допомога? У перші тижні війни, як знаємо, кількість викликів різко зменшилася. А зараз бригади справляються?
- Викликів справді стало втричі менше. З 24 лютого і до сьогодні Центр екстреної медицини здійснив близько 30 000 виїздів. За аналогічний період минулого року було 90 тисяч. Ви це бачите за цифрами.
Бригади справляються. Інша річ, що, окрім звичайної роботи, медикам швидкої доводилося надавати допомогу і пацієнтам із вибуховими, вогнепальними пораненнями. Усього було госпіталізовано понад 460 таких поранених. Ще близько 40 постраждалих отримали допомогу на місці.
Якщо говорити про «мирні» звернення, то найчастіше викликають швидку на інсульти, інфаркти, підозри на хірургічну патологію. Наприклад, за той період, про який ми говоримо, 460 виїздів було до пацієнтів із гострим коронарним синдромом, 530 – із гострим порушенням мозкового кровообігу. За іншими зверненнями – близько 27 000 виїздів.
- Іноді людям просто важливо знати, що вони не залишаться поза увагою медиків – зателефонувати, запитати поради. Працюють у Києві онлайн-консультації?
- Обов'язково. Навіть частіше, ніж здається, пацієнту може вистачити телефонної розмови. Це стосується консультації у сімейного лікаря, терапевта, педіатра чи деяких вузьких спеціалістів. Якщо телефонного номера немає або контакт втрачений, можна зателефонувати до реєстратури найближчого амбулаторного медичного закладу (ЦПМСП або КДЦ), і вас перенаправлять до чергового лікаря, педіатра або профільника.
За дні війни фахівці консультативно-діагностичних центрів столиці провели 11 301 онлайн-консультацію, у тому числі з використанням телемедицини. Це коли лікар не тільки чує, але й бачить пацієнта, тобто може провести за телефоном візуальний огляд.
Лікарі центрів первинної медико-санітарної допомоги за дні війни провели 61 787 консультацій.
Стаціонари теж консультували та продовжують консультувати онлайн.
- А чи можна у медустановах отримати допомогу психолога, психотерапевта? У наших умовах це не менш важливо, ніж поскаржитися на фізичне нездужання.
– І це працює. Медичні психологи, психотерапевти, психіатри консультують як дорослих, так і підлітків. Запроваджено можливість отримання цілодобової особистої допомоги за адресою вул. Кирилівська, 103, корпус 1, приймальне відділення. Телефон для довідок: (044) 463-74-79.
Наші психіатричні установи також консультують за телефоном. За дні війни такою допомогою скористалися близько 1800 дорослих та понад 1500 дітей та підлітків.
Щодо тематики звернень, зокрема, на цілодобову лінію телефону довіри 080-050-12-12, то вона відображає події, що відбуваються навколо. Якщо з 2020 року значна кількість звернень була пов'язана з пандемією коронавірусу - страх захворіти, втратити роботу, страждання в ізоляції, то з 24 лютого 2022 року 70% звернень пов'язані з війною. Це панічні атаки – 36%, загострення тривожних та невротичних розладів – 26%, депресія, суїцидальні думки та наміри – 21%, порушення сну – 12%.
На початку війни до аптеки в черзі доводилося стояти по 3-4 години, а то й більше. Фото: Anastasia Vlasova/Getty Images
- У першу хвилю карантину виникли проблеми у людей, які потребують діалізу. Транспорт зупинився, вони не могли приїхати на процедури. Коли те саме сталося з початком війни, досвід врахували?
- Київський центр нефрології та діалізу взяв на себе забезпечення діалізом не лише пацієнтів, які були за ним закріплені, але й хворих приватних клінік та інститутських установ, що закрилися. Безперебійно проводилися процедури, доставка пацієнтів до центру. Сьогодні для цього використовується автотранспорт Київмедспецтрансу, соціальний транспорт, машини волонтерських організацій та приватних перевізників, які уклали із центром договір.
Замісна терапія також проводиться для хворих, які приїхали до Києва з Чернігова, Ніжина, Краматорська, де велися чи ведуться бойові дії.
За дні війни вже проведено 10 294 процедури гемодіалізу.
- Чи приймали столичні клініки поранених із Київської області?
- Звісно. До нас поступали пацієнти з вогнепальними, осколковими, пораненнями черевної порожнини, ураженнями печінки, нирок, мінно-вибуховими травмами. Операції проводилися багато годин із залученням кількох фахівців.
Тож наші лікарні вже мають великий досвід надання такої допомоги. Через їхні руки пройшли 1354 поранених, у тому числі 22 дитини. На превеликий жаль, не всіх змогли врятувати, але для цього робилося все можливе та неможливе.
- Кожна історія такого порятунку, мабуть, справжнє диво.
- Так, ви абсолютно праві. Кожен випадок – це історія, котра бере за душу. Можна розповідати нескінченно. І про те, як наші лікарі робили найскладніші операції, і про те, як виходжували найтяжчих хворих, і про те, які сильні та незвичайні наші українські люди. Медики діляться всім цим, і більшість розповідей – до сліз.
Мене дуже вразила історія літньої пари. Чоловіка російські військові розстріляли прямо у дворі його будинку у Ворзелі. Три дні з важким пораненням він провів удома, де його доглядала дружина. Гуманітарним коридором їм вдалося дістатися лікарні. Поки пораненого оперували, жінку взяли під опіку наші медики. Як могли, заспокоювали, а вона постійно притискала до грудей поліетиленовий пакет. Медсестра підбадьорила: «Все буде добре, чоловік одужає, все налагодиться. Бачите, ви ж встигли взяти із собою найцінніше, отже, не все втрачено, є з чого починати нове життя». Жінка посміхнулася: «Це правда, дочко, я найцінніше взяла, все наше життя отут». І витягла з пакета товсту пачку сімейних фотографій.
- Справді, до сліз... Поранений вижив?
- Так, і впевнено йде на поправку. Лікарі навіть кажуть, що сам ходитиме.
Коронавірус відійшов на другий план, але загроза залишається
- Є думка, що війна перемогла коронавірус. У магазинах, у транспорті люди поголовно із відкритим обличчям. Хіба лише деяких можна побачити у масках.
- Коронавірус відійшов на другий план, але нікуди не подівся. За дні війни у лікарнях ми пролікували 1500 пацієнтів із COVID-19. І наразі хворі у стаціонарах є, зокрема діти.
Реальна цифра хворих набагато більша, ніж показник госпіталізацій. Тому я хочу нагадати, що треба бути обережним і носити маски у місцях скупчення людей. Необхідно пам'ятати, що до Києва приїжджають або повертаються люди з інших регіонів, де охоплення вакцинацією було значно нижчим, ніж у столиці. Люди були без масок на вокзалах, у поїздах, у бомбосховищах. Це реальна загроза епідеміологічної ситуації, тому що ймовірність інфікування є досить великою.
- У столиці продовжується вакцинація?
– Вона фактично не зупинялася. За останній тиждень введено 4328 доз. Це і перше, і друге щеплення, і бустерне.
- Війна постійно вносить корективи у наше життя. Важкі, але й конструктивні. Що нового з'явилося у медицині Києва?
– Ми налагодили роботу 10 пунктів безкоштовної невідкладної стоматологічної допомоги, чого не було до війни. Наразі працюють по п'ять таких пунктів на лівому та правому березі. Послуги отримали близько 10 тисяч пацієнтів.
Психологічна та психотерапевтична допомога онлайн. Окрім телефону довіри, який працював і раніше, лікарі КНП "Київська лікарня «Психіатрія» організували цілодобове чергування з психологічної підтримки онлайн та у визначений час приймають дзвінки на свої мобільні, щоб допомогти людям впоратися з тривожними станами.
Можна ще перераховувати... Наприклад, робота у новому форматі Центру крові. Це абсолютно неймовірна історія єднання людей – медиків та киян – заради порятунку життів. Тільки за перший місяць війни в черзі до центрів крові вишикувалися 4500 осіб – це вдвічі більше, ніж у мирний час. Наплив охочих здати кров припиняла лише комендантська година. Вночі люди йшли додому, а медики працювали у другу зміну і навіть у вихідні переробляли кров. Знаєте, що важливе? Багато хто ставав донорами вперше в житті, і серед них було дуже багато молоді, юних хлопців!
Я хочу сказати велике спасибі всім медикам столиці! Усім, хто не залишив своїх робочих місць! Усім, хто практично жив на роботі, коли зупинився транспорт. Усім, хто залишався з хворими, коли йшлося про порятунок життів та про людську участь. Я думаю, що ми з вами поки що не можемо ані сформулювати, ані оцінити те, що зробили ці люди в білих халатах для нас, для наших дітей, для України. А вони самі, коли про це йдеться, кажуть, що просто виконують свою роботу. Формально так і є, але я вірю, що ніколи ставлення до лікарів, медсестр, санітарок в українців уже не буде колишнім. Тому що тепер усі вони – наші герої.
Адреси та телефони, у тому числі для консультування онлайн
Консультативно-діагностичні центри, де можна отримати лікарську допомогу та рецепти на пільгові ліки
Медустанови, де приймають паліативних пацієнтів
Гаряча лінія Київського онкоцентру
Для хворих з ендокринною патологією
Пункти невідкладної стоматдопомоги
Консультації психолога, психотерапевта