7 листопада
Завантажити ще

Жителі Одеси: Непроханих гостей відправимо в море на корм бичкам

Жителі Одеси: Непроханих гостей відправимо в море на корм бичкам
Фото: facebook.com/GeneralStaff.ua

Одеса-мама не може не дивувати. Містяни активно готуються до оборони, але не перестають жартувати і посміюватися. Дбайливо вкривають мішками з піском пам'ятник Дюку, щоб не постраждав, якщо раптом не дай боже… і масово йдуть на пляж «засмагати», бо сонечко і гарна погода, незважаючи на мороз.

Російські кораблі, що бовтаються на горизонті, то з'являються, то зникають, як запевняють одесити, просто намагаються таким чином психологічно тиснути на людей, змусити їх злякатися, втекти, сховатися.

- Я думаю, що психологічно розчавлені саме там, на суднах. Тому що вони бачать у свої біноклі, що на одеських пляжах засмагають, п'ють каву і навіть трошки грають у волейбол, а не зариваються у пісок. Ви уявляєте, що вони думають? Сподіваюся, що «може, нам краще не потикатися туди?» – каже (звичайно, посміюючись) одесит Сергій Домашенко. – Але навіть якщо сунуться – усіх непрошених гостей (Сергій вживає вже відомий зоологічний термін «свинобаки» щодо російських окупантів) ми відправимо в море на корм бичкам!

Дизайнери шиють бронежилети

Жодних білих прапорів та піднятих рук – Одеса не збирається здаватися. Місцеві жителі кажуть: охочих вступити до тероборони більше, ніж треба, у десятки разів.

- Яка мобілізація, коли сусід сумує, що його не взяли до ТрО, бо йому вже 62 роки? Адже він служив в армії і щось там пам'ятає! Він реально засмутився, – розповідає мешканка Одеси Юлія Семейко.

Поки тероборона поповнює свої лави, в Одесі мобілізуються тисячі волонтерів. Причому «тисячі» це не фігура мовлення, а реальна кількість тих, хто допомагає на всіх фронтах. Співробітники кафе та ресторанів готують їжу для ТрО та ЗСУ. Дизайнери та модельєри зі світовими іменами перейшли на пошиття бронежилетів для армії. Водії автомобілів безкоштовно везуть охочих до прикордонних переходів на молдавському кордоні. Майстри металу виготовляють протитанкові "їжаки". І щодня сотні людей виходять на пляжі із мішками.

- Це називається у нас «сходити в пісочницю». Ми набиваємо мішки піском, щоб потім використовувати їх для укриття та оборони. Мішки нам спочатку давала влада, тепер ми їх самі закуповуємо за свої гроші, – розповідає волонтер Ганна.

Що ж до «укутаного» такими мішками пам'ятника Дюку, волонтери кажуть: це і турбота про історичну спадщину, і трішки піар-акція від влади.

- Але ж ми не в претензії. Наш Дюк уже оминув світові ЗМІ, а особлива увага до Одеси та до України зараз не буде зайвою. В Одесі зараз дуже багато іноземних журналістів, вони все знімають, все фіксують і теж дивуються, як це ми ще не впали в паніку, – усміхається одеситка.

Оперний театр під охороною. Фото: REUTERS/Nacho Doce

Оперний театр під охороною. Фото: REUTERS/Nacho Doce

Чудово виспався... під шум сирен

Так, Одесу не можна зараз назвати абсолютно спокійним містом. Тут чують і бачать вибухові снаряди та міни, тут кілька днів тому городяни вже мало не піддалися інформаційній атаці про захоплення міста та області, а виття сирен протиповітряної оборони стало звичайною справою. Але Одеса не була б Одесою, якби не змогла опанувати себе.

- Мені так набридло: тричі за ніч кричали сповіщення про повітряну тривогу у мене в телефоні! Я просто вимкнув телефон – і чудово виспався, – каже мешканець міста Олексій Іванков. - Так, я сплю не в кімнаті, а в коридорі, але він великий, міцний, і у мене там вайфай ловить навіть краще, ніж у кімнаті. Натомість у мене на роботі не злипаються очі, як у моїх колег…

Пройшовши вулицями Одеси, можна побачити, що місто не дає жодного приводу засумніватися в його силі. Ось проїхав трамвай, наповнений пасажирами. А тут у магазинчика розвантажується машина зі свіжими батонами. Ось висить афішка: післязавтра в католицькому соборі – симфонічний світломузичний концерт.

Одеса навіть ворогів зустрічає вбивчими жартами. Фото: ФБ Підслухане в Одесі

Одеса навіть ворогів зустрічає вбивчими жартами. Фото: ФБ Підслухане в Одесі

І себе годуємо, та іншим допомагаємо

І звичайно, Привіз! Він усе такий же галасливий, крикливий, рум'яний, іронічний, як і десять, двадцять, п'ятдесят років тому. Цукор, борошно, яйця, хліб, риба, овочі та фрукти – все, абсолютно все! За цілком адекватними цінами.

- Я не пам'ятаю, щоб тут була спроба захмарно задерти ціни. В окремих магазинах – так, було, але там швидко влада поставила на місце. На Привозі начебто все нормально, і є все, буквально все, що треба. Ми і себе годуємо, та іншим допомагаємо, – каже наш співрозмовник Сергій Домашенко.

«Іншим» - це Миколаєву та Херсону, і Харкову, Одеса відправляє на допомогу туди продукти та промтовари. Вантажівки з Привозу їдуть і до солдатів ЗСУ, завантажених усім необхідним. У допомозі беруть участь усі, навіть молдавани, які забезпечують постачання фруктів та овочів.

– Тут навіть можна горілку купити з-під підлоги, – змовницько каже Сергій. – У магазинах – заборона на алкоголь, але ми ж на Привозі… Утім, як я бачу, багато моїх друзів та знайомих вирішили на час війни «зав'язати» взагалі, бо «не час». Але я можу уявити, що буде потім, коли ми переможемо і коли буде можна!

Так, одесити не сумують. Пишуть на оборонних спорудах «Кошерні їжаки від одеських євреїв», плетуть у школах та бібліотеках маскувальні сітки, переживають у соцмережах, чи дійшов російський корабель за адресою та заявляють журналістам західних ЗМІ, що Одеса – центр світу. Звичайно, в глибині душі вони бояться, що їхнє улюблене місто може постраждати, тому й намагаються зробити все, щоб «мама» була спокійна.

Люди вже виходять до моря, подихати і подивитись у далечінь. Фото: facebook.com/Garik1963

Люди вже виходять до моря, подихати і подивитись у далечінь. Фото: facebook.com/Garik1963

Фото
Фото
18 Березня 202212:40