Перша людина зі свинячим серцем виявилася... злочинцем
«Ми не ділимо пацієнтів на святих і грішників», - стверджують медики і лікують усіх, хто цього потребує. Історія, яка сталася нещодавно в американському штаті Меріленд, цей факт підтверджує, але гіркуватий присмак несправедливості все-таки залишає.
Знайоме ім'я
Американка Леслі Шумейкер Дауні перестала грати зі своїми онуками, відправила їх спати і присіла в крісло погортати новини у смартфоні. Пискнуло вхідне повідомлення – дочка надіслала посилання на новину, мовляв, читай.
Новина розповідала про те, що три дні тому у медичному центрі Університету Меріленду 57-річному чоловікові з невиліковною хворобою серця пересадили генетично модифіковане серце свині. Це перша в історії подібна трансплантація, і якщо все пройде добре, такі операції врятують тисячі людей від передчасної смерті.
«Як, однак, далеко зробила крок наука!» - подумала Леслі, внутрішньо пишаючись найпередовішими у світі американськими технологіями.
Дочка знову надіслала повідомлення – «дивись на ім'я цієї людини». Леслі ще раз пробігла очима замітку. Пацієнта зі свинячим серцем звали Девід Беннетт.
"Знайоме ім'я", - подумала Леслі, і раптом її наче струмом вдарило. Вона ще раз подивилася на фотографію "першопроходця" - сумнівів бути не могло. Нове здорове, нехай і нелюдське серце, медики пересадили людині, яка вбила її брата.
"Мамо, це людина, яка зарізала дядька Еда", - написала дочка. Шокована Леслі Шумейкер Дауні досі не може прийти до тями – аж надто витончено і зло над нею пожартувала доля.
Прожив менше 41 року
У квітні 1988 року до одного з барів Меріленда, де п'ють пиво та грають у більярд, увірвався розлючений юнак. Він побачив, як його дружина Норма Джин сидить на колінах у якогось гарненького хлопця, вони розмовляють, сміються, випивають і не помічають нічого довкола себе. Потім ловелас відійшов до більярдного столу, а юнак (це був Девід Беннетт) витягнув принесений з собою ніж і вдарив суперника спочатку в спину, потім у живіт і груди - всього сім ударів.
Жертва Беннетта - 22-річний Едвард Шумейкер - не загинув, але залишився паралізованим, перший удар ножа в хребет назавжди позбавив його можливості рухатися.
Поки шокований бармен викликав поліцію, Беннетт втік, але поліцейські його наздогнали і заарештували. Судили за кількома статтями, у тому числі за завдання побоїв та носіння холодної зброї. Вирок у 10 років позбавлення волі ревнивець відбув не повністю і вийшов на волю через шість років, у 1994-му.
Порізаний Шумейкер весь цей час робив безліч операцій, через ускладнення після медичного втручання чоловік втратив праву руку і частину лівої. У 2005 році він переніс інсульт і через два роки помер, не доживши до 41 року рівно один тиждень. До своєї смерті він був у будинку для інвалідів.
Вийшовши з в'язниці, Девід Беннетт обзавівся новою сім'єю. Фото: umms.org
«Я хрюкатиму?»
Девід Беннетт після виходу з в'язниці почав жити наново, одружився, ростив кілька синів і став повноправним членом товариства. Про його злочин нагадувала лише сума збитків у 29 824 долари, яку він мав виплатити сім'ї потерпілого.
За словами знайомих та друзів, після в'язниці він став дуже замкнутим, у нього виникли проблеми із серцем. Йому поставили невиліковну серцеву недостатність та неконтрольоване нерегулярне серцебиття. Через поганий стан Беннетт не мав права на пересадку людського серця та на кардіостимулятор. До того ж він не виконував розпорядження лікарів і не приймав прописані йому ліки.
У жовтні справи Беннетта стали дуже погані, у нього з'явилися симптоми серйозної серцевої недостатності - набряки ніг, втома, задишка. Коли його доправили до лікарні Мерілендського університету, він задумався про пожертву своїх органів після смерті. Але йому запропонували інший варіант – стати першопроходцем.
Один з його синів, Девід Беннетт-молодший, фізіотерапевт, розповів: батько знає, що жодних гарантій щодо нового серця йому ніхто не дав. Девід Беннетт взагалі не дуже розумів, що йому пропонують. Почувши фразу «пересадимо вам серце свині», він розсіяно уточнив: «Я хрюкатиму?» Але все одно погодився на ризиковану операцію.
«Я маю намір зосередитися на новаторській хірургії та бажанні мого батька зробити свій внесок у науку та потенційно врятувати життя пацієнтів у майбутньому. Моя мета тут не в тому, щоб говорити про минуле мого батька», - наголосив син Беннетта, додавши, що батько може і не дожити до виписки з лікарні.
Баннет та хірург Бартлі Гріффіт, який проводив операцію. Фото: umms.org
Почуття болю та провини
Леслі Шумейкер Дауні, прийшовши до тями після такого подиву, дала масу інтерв'ю, в яких підкреслювала: Беннетт негідний нового серця. Нехай навіть свинячого. І робити з колишнього злочинця героя теж негідно.
– Його зображають героєм, а він не такий. Я думаю, вся похвала має дістатися лікарям, які проводили дев'ятигодинну операцію, а не містеру Беннетту, - сказала американка.
Вона нагадала, що, крім компенсації збитків, Беннетт мав виплатити компенсацію в 3,4 млн доларів, проте, за словами Леслі Дауні, її батьки не отримали жодного центу після судового процесу.
- Наш батько був оператором навантажувача, мати працювала у відділі шахрайства у банку. Вони взяли кредити на покупку фургона для інвалідів та іншого обладнання для Едварда, – згадує його сестра. Вона також розповіла, що їхній молодший брат привіз Едварда Шумейкера до того злощасного бару, і саме брат, співробітник швидкої допомоги, першим опинився на місці злочину, намагаючись врятувати пораненого. Все життя молодший Шумейкер жив із почуттям провини, пристрастився до наркотиків і помер у 29 років від передозування.
«Тепер ви розумієте, який біль я відчуваю, коли читаю про Девіда Беннетта, рятівника людства», - наголосила Леслі Шумейкер.
Історія сколихнула США, багато громадян влаштували запеклі дискусії на тему, чи доречно давати нові серця ексзлочинцям і взагалі героїзувати людей із кримінальним минулим.
Медцентр Університету Меріленда заявив, що надає «рятуючу життя допомогу кожному пацієнту, який входить у ці двері, виходячи з його медичних потреб, а не його походження чи життєвих обставин».
«Ключовий принцип медицини – лікувати всіх, хто хворий, незалежно від того, хто вони, – цитує видання DailyMail Артура Каплана, професора біоетики у Нью-Йоркському університеті. - Ми не займаємось сортуванням грішників від святих. Злочин – це юридична справа».
