Спочатку вовки, тепер шакали: жителів Херсонщини атакує новий хижак
Херсонську та Миколаївську області раптово уподобали шакали. Поки не зрозуміло, чим сподобалися хижакам українські землі, проте їхнє поголів'я тут множиться, чому не дуже раді місцеві жителі. Люди всерйоз налякані: шакали бродять і нападають зграями.
Про те, які наслідки чекають на Україну через міграцію цілого виду хижаків, що благополучно інтегрується в нашу екосистему, "КП в Україні" розпитала старшого наукового співробітника Чорноморського біосферного заповідника Зою Селюніну.
Звідки звірятка?
Старший науковий співробітник Чорноморського біосферного заповідника Зоя Селюніна. Фото: nas.gov.ua.
- Щодо чисельності звірів, ми можемо говорити лише про регіон нашого заповідника. У районі Кінбурнського півострова та у лівобережній частині півдня Херсонської області виявлено близько 30-40 особин. Проте слід розуміти, що у заповідниках зафіксовані лише забіги шакалів. Взагалі звірі намагаються триматися біля сіл: подалі від начальства, ближче до кухні, - сміється Зоя Селюніна, але потім каже вже серйозно: - Хоча шакали відрізняються невеликими розмірами, вони можуть нашкодити людям більше, ніж степові вовки, які також мешкають у цих краях.
За словами вченої, у Херсонську та Миколаївську області шакали прийшли із Ростовської та Луганської областей. А ось в Одеську та Черкаську області хижаки заходять із Румунії.
Причому візити цих звірів у тій самій Одеській області востаннє відзначалися аж у 1961 році. Інших відомостей про них не було. Виходить, що саме зараз хижаки активізувалися. А якщо врахувати, що в Україні вони ніколи не жили, йдеться про розширення ареалу їхнього проживання. Тобто про захоплення нових територій. Що спричиняє певні наслідки.
Людей не боїться, нападає на дітей
Чому шакал може бути небезпечнішим за вовка? По-перше, хижак майже не боїться людини, а по-друге, люди часто плутають звіра із собаками та лисицями.
- Коли бачиш шакала у живій природі, складно відразу розібратися, що це за звір. Багато хто приймає цих хижаків за безневинних домашніх тварин. До того ж, шакали часто стають переносниками сказу. А у нас і так негаразд в районі зі сказом, - каже Зоя Володимирівна.
У лісі шакал – нечастий гість. Небезпечного хижака більше приваблюють вода, тростини, луговини та села. І звідси наступний тривожний висновок, який робить наша співрозмовниця:
- З урахуванням того, що шакали практично не бояться людей, вони становлять більшу загрозу для людини, ніж, скажімо, лисиці чи навіть вовки. Їх приваблюють господарські будівлі та ферми: там завжди є чим поживитись.
Полюють шакали зграями. Можуть нападати на свійську птицю, собак, овець, кіз, накинутися на самотнє теля і навіть дитину.
Немає вакцин від сказу
За словами вченого, поки що співробітники заповідника не вживатимуть жодних дій щодо регулювання чисельності шакалів. Сьогодні головне завдання заповідника – стежити за розвитком ситуації.
- Треба зачекати. Можливо, зараз просто "хвиля прийшла" - і шакалів побільшало, а через 10 років ситуація повністю зміниться. Почнемо відстрілювати цей вид, а завтра він може стати зникаючим, – пояснює Селюніна. – Для прикладу візьмемо вовків. Люди наполягали на тому, що їх треба стріляти, проте минув час, і чисельність цих хижаків відрегулювалася сама собою. Щоправда, на це пішло 50 років. Але зараз вовків лишилося зовсім небагато. Кожна сім'я відповідає за свою ділянку землі, воює за свою територію та не допускає перевищення чисельності поголів'я. Це природні процеси, пов'язані із запасом харчування, діяльністю мисливців та конкуренцією видів.
Тому, на думку нашої співрозмовниці, нам ще належить дізнатися, як поводитимуться шакали. Можливо, так, як і вовки.
- Нам ще доведеться зрозуміти, чому шакали приходять до нас, що їх приваблює – харчування чи природні умови. На це піде щонайменше п'ять років, – продовжує науковий співробітник. - Треба сказати, що в нас і вовків вистачає. Вони також полюбили селища. Але вовки, до речі, можуть їсти і лисиць, і шакалів. Це конкуруючі види.
А ось механізми проти спалаху сказу є. Але...
- Добре було в докоронавірусні роки: ветеринарна служба роздавала нам безкоштовні пероральні вакцини проти сказу. Ми розкидали їх на території природно-заповідної зони і біля сіл - звірі з'їдали призначені для них ласощі, в яких містилася вакцина. Такий захід допомагав стримувати розвиток небезпечної хвороби. Зараз, на жаль, навіть платних вакцин немає, – нарікає Зоя Володимирівна.
Але якщо у той час, поки шакалів вивчатимуть, вони почнуть безконтрольно розмножуватися, ризикуючи знищити все живе довкола?
- Це неможливо! - Знову сміється наш експерт. – У нас лише людські популяції можуть розростатися до надмірної кількості. У тварин є свої регуляторні механізми – хвороби, погодні умови, конкуренція.
Ось, наприклад, взяти єнотоподібного собаку. Він міг бидосягти вкрай високої чисельності, якби не був такий схильний до сказу. Через хвороби єнотовидний собака швидко вимирає. Може, й на шакалів чекає така сама доля.
Є ДУМКА
В Україні навіть рідної лисиці мало
На захист шакалів, що оселилися в Україні, став старший науковий співробітник заповідника "Асканія-Нова" Ігор Поліщук:
- Шакали – не проблема. В нас у заповіднику їх взагалі немає, хоча ми знаходимося на Херсонщині. Шакали з'явилися у Криму, Одеській та Миколаївській областях. Поки що їх кількість не надто велика.
Безперечно, звірі небезпечні: вони переносники сказу. Але ж і люди небезпечні! Вони переносники коронавірусу, наприклад. Занадто багато шакалів ніколи не розплодиться, і такого не може бути. У нас навіть нашої рідної лисиці і то не дуже багато.
