• Головна
• Суспільство

Фото: facebook.com/edzhaparova

У 2014 році подружжя Ельміра Сеїт-Ахметова та Ернест Сулейманов поїхали з рідного Криму до Києва. Кілька років тому сім'я переїхала до Польщі і в січні 2022 року відкрила ресторан кримськотатарської кухні Krym. Приміщення для нього знайшлося на вулиці Бельведерській, 44, біля посольства РФ. Так випадковість стала приводом для тролінгу сусідів.

Про те, як з'явилася ідея, чим годують, як ставляться до екзотики поляки і чи заходять співробітники російського посольства на чебурек, KP.UA розповів Ернест Сулейманов.

«Хотіли створити куточок вільного Криму»

- Ернесте, як ваш ресторан опинився біля російського посольства?

– Рестораторами ми з дружиною стали випадково. Думали чимось зайнятися, щоб жити, але не розуміли, чим конкретно. Мені розповіли про індійський ресторан, який планував закриватися, – вирішив подивитися, де він знаходиться. А коли побачив російське посольство, у голові виникла і назва ресторану, і його зовнішній вигляд.

Знайшов приміщення – дружина мене підтримала. І друзі мене підтримали, не лише словами, а й фінансово: складно самому все подужати. Сказали: ідея хороша, давай потролимо.

Мені було байдуже, що тут мало людей. Вулиця тиха, немає транспортних розв'язок. Перед нами лише поліцейські туди-сюди ходять, бо поряд посольство. Я подумав: треба показати, що Крим ніколи їхнім не був і не належатиме їм.

Ернест Сулейманов та Ельміра Сеїт-Ахметова виїхали з рідного Криму ще 2014 року. Фото: facebook.com/dolesko

- Ви давно у Польщі?

- Вже 3 роки. У 2014 році вимушено виїхали із Криму: не могли там перебувати більше.

Спершу влаштувалися у Києві, а 3 роки тому, після вступу сина до місцевого ВНЗ, перебралися до Варшави. Ми невипадково обрали Польщу. 20 років тому ми тут навчалися, тому лишалося багато друзів. Їхали туди, де почуваємось затишно, як удома.

- У Криму вам загрожувала небезпека?

- Тоді я був активістом, організовував та проводив мітинги, виступав на Youtube. Саме сьогодні до нас у ресторан приходила жінка, яка теж приїхала із Криму. Вона мене впізнала, і ми згадували про ті часи. Було і сумно, і радісно. Коли я втратив Крим, дуже тяжко переживав. У мене була депресія, насилу ходив на роботу.

Ми одразу вирішили, що хочемо збудувати тут острівець вільного від російської окупації Криму. Після відкриття ресторану такий тролінг вийшов, хоч ми і не думали, що це буде комусь цікаво.

- У вас три прапори на ресторані – кримськотатарський, український та польський – справді хороший тролінг для російських дипломатів. А ще й жовто-блакитна неонова вивіска Krym.

- Мені дуже хотілося щодня вивішувати прапори. Я запитав у «Спулки житлової» (аналог нашого ОСББ. – Ред.), як вони віднесуться до того, що ми повісимо тут прапори. Вони відповіли: не заперечуємо. Тому сьогодні наш ресторан прикрашають український та кримськотатарський прапори, спеціально щоб сусіди їх бачили.

Все, що можна було замовити для ресторану, ми замовляли в Україні: хотіли підтримати наших підприємців, котрі зараз у біді. І неони замовили, і вивіски, щоб люди могли заробити.

Але ресторан ми відкрили не для того, щоб комусь насолити - ми хотіли створити куточок нашого вільного Криму і ділитися нашою культурою, яку намагалися знищити і забути ще з часів СРСР.

- Чи заходять співробітники посольства до вашого ресторану?

- Можливо, вони заходили до нас, але не виявляли себе. Я зазвичай питаю відвідувачів: звідки ви? Якщо людям зручно говорити українською, говоримо українською. Білоруси часом бувають, говоримо з ними російською мовою. У тих, хто не хотів називатися, акцент був більш жорсткий, ніж у росіян. На моє запитання відповідали: "Ми з-за кордону". Ну, з-за кордону, і слава Богу. За акцентом чув, що вони не поляки.

- Можливо, співробітникам посольства хотілося чебурека, але соромно було виказати себе?

- Може бути. Загалом чужі люди тут не ходять. Приємно відчувати, що у нашому ресторані збираються однодумці. Це люди, які нас розуміють та знають, навіщо сюди йдуть. Вони діляться своїми спогадами, а ми розповідаємо про Крим.

Локація ресторану дуже вдала: через дорогу російське посольство з одного боку, з іншого боку - будинок російського культурного центру. Фото: facebook.com/edzhaparova

«Візитка кримськотатарської кухні - чебурек»

- До вас приходять більше українців чи поляків?

– Приблизно 50 на 50: українців зараз багато у Варшаві. Буває, хтось щось запостить - цілий день приходять поляки, а буває  -переважно українці. Перші наші відвідувачі - місцеві жителі, що мешкають по сусідству. Вони із задоволенням приходили до нашого «Криму» і всім радили.

- Виходить, коли з'явився ресторан, вам полегшало: ви створили свій маленький світ, який нагадує батьківщину.

- Так, це наш дім. Тут - усі наші спогади про Крим. У мене дружина - художниця, вона була ілюстратором книжок, її батько теж кримськотатарський художник. Ми забрали роботи з собою - картини дружини стали в нагоді для оформлення інтер'єру.

Інтер'єр прикрасили картинами Ельміри. Фото: facebook.com/edzhaparova

- Ваша дружина – кримська татарка, а ви?

- Я теж 100-відсотковий кримський татарин, бахчисарайський, гірський. Дружина родом із Ялти, тобто південнобережна кримська татарка. У нас різні діалекти і мова відрізняється. І в ресторані є страви з різних регіонів Криму. Наприклад, макарони з волоським горіхом більше поширені у південнобережних та гірських татар, а от із м'ясом частіше їдять степовики.

- Ну і давайте перейдемо до найсмачнішого. Чим годуєте?

Чебуреки - візитна картка і ресторану, і всієї кримсько-татарської кухні. Фото: instagram.com/krym.wawa

- Візитка кримськотатарської кухні – чебурек. Для нас це частина культури. Чебурек, який ми знаємо з СРСР, став популярним після виходу книги про смачну та здорову їжу. Туди увійшов український борщ, узбецький плов, і всі забули, що це українська, узбецька кухня, а чебурек - кримськотатарська кухня. Це стало фастфудом, а для нас залишається частиною культури. Коли людина приходить до нас у гості, найшвидше і найсмачніше, чим можна нагодувати гостя, - це чебурек. Або янтик - чебурек, який випікається на сухій пательні, а не смажиться в олії.

Наш ресторан називається рестораном оригінальної кримськотатарської кухні. Тут є блюда, які ми привезли з депортації. Наприклад, питали лагман, але ми його не маємо. Як би не було смачно, ми не хочемо його включати в меню: це не наше. Також у нас немає узбецького плову, хоча ми були в Середній Азії і добре навчилися його готувати у місцевого населення, але тут не готуємо: це блюдо узбецьке.

Ми готуємо сочевицю та нут, який називають римським горохом: у нас це дуже популярні страви.

Караїмські пиріжки. Фото: instagram.com/krym.wawa

Є страва, відома як «караїмські пиріжки». Насправді караїмськими вони ніколи не були. Вони стали караїмськими після депортації кримських татар. Щоб заробити якісь гроші, жінки продавали пиріжки - звідси пішла їхня назва. Хоча це звичайний "кібін", схожий на півмісяць.

– Давайте по порядку. Що "на перше"?

– У нас є суп, який готується на повільному вогні з м'ясом без засмажок. Популярна страва «каш-каш» - так її називали у моїй родині. Мені вона нагадує дім та моїх батьків, яких я давно бачив. Виглядає як маленькі пельмешки, які варяться у розсолі, бульйоні.

Є крем-суп із сочевиці. До нас приходили турки, казали, що суп смачний, але не такий, як у Туреччині. Справа в тому, що сочевий суп поширений і в Туреччині, але на смак він інший: ми використовуємо менше приправ.

– А яка страва у вас користується найбільшою популярністю?

- Чебуреки та янтики. На жаль, у нас бувають проблеми з напругою – не можемо підключити все обладнання. Обіцяли налагодити цю проблему, але тут у Польщі все довго робиться.

– Який у вас середній цінник?

Каву заварюють на гарячому піску. Фото: instagram.com/krym.wawa

- Якщо взяти порцію - буде дешевше, ніж брати один чебурек, який ми подаємо з соусом і іноді подаємо його з квашеною кримськотатарською капустою. Є аналогічні страви і балканських народів, і турків, але в нас вони менш гострі і делікатні на смак.

Порція чебуреків із м'ясом коштує у нас 30 злотих (близько 240-250 грн. – Ред.). З картоплею та грибами для веганів – 22 злотих (близько 175 грн). У нас є позиції для вегетаріанців, для веганів та м'ясоїдів. Буває баранина, курка є.

- Чим це можна запитати?

- Ми подаємо чай із кримськими травами. З дитинства я пив чубан-чай (лимонник), так він називається у нас. Популярний чай із трояндою. Бабуся любила класти троянду в чай ​​– для мене це смак дитинства. Чай дуже добре пити з пахлавою. Також ми подаємо традиційну каву. Знайшли у Польщі добрих постачальників, які її не пересмажують, ретельно мелять, також вона не гірчить. Готуємо її на піску.

Пахлаву смачно запивати чаєм. Фото: instagram.com/krym.wawa

«Радимося про смак страв із кримськими татарами»

- Для поляків ваша кухня, мабуть, екзотика. Як вони на неї реагують?

- Я не сказав би, що для них це екзотика. На смак наші страви нагадують балканську, середземноморську їжу. Це далеко не індійська, не китайська та не арабська кухня. Все-таки наше сусідство з Україною та Європою позначилося на тому, що ми делікатно використовуємо спеції. Тож навіть незнайома на вигляд страва - сочевиця чи чебурек - європейцям ближче, ніж якась курка карі. Тому наша кухня припала місцевим за смаком і не шокувала якимись екстраординарними новими смаками, які можна спробувати лише раз.

– Скільки вже існує ваш ресторан?

- Другого лютого був місяць від його відкриття. Наше меню збільшуватиметься. Спочатку не всі продукти з'їдалися, а тепер нічого не залишається.

- Значить, скоро вам знадобляться нові люди.

- Так, хочемо взяти нових людей, потрібно лише трохи набратися сил.

- А хто у вас готує?

- Ми з дружиною готуємо вдвох. Ми не професіонали, хоча до вступу до університету я працював кухарем – навички залишилися. Як людина з вищою освітою ставлюся до всього ретельно - проштудіював всі технічні карти, подивився, як вони складаються, і спробував до цього пристосувати кримськотатарські страви.

Ми взяли на роботу помічників, теж хлопці із Криму. Вони вносять свій колорит. Тільки їм відомо, який смак має бути у тієї чи іншої страви. Тому при виготовленні страв радимося один з одним.