Чому російська економіка падає надто повільно
Протягом військового 2022 року ВВП України та Росії скоротилися. Щоправда, якщо українська економіка, згідно зі звітом Світового банку, обвалилася на рекордні 35%, то російська – лише на 3,5%.
Очевидно, що наша економіка падає з цілком об'єктивних причин: війна ведеться на українській території, руйнуються українські підприємства та активи, потік біженців вищий не лише у відсотковому, а й у абсолютному значенні. Але чому обвал російського ВВП виявився мінімальним і що має статися для його прискорення? Про це KP.UA поговорила із економістами.
І це ми ще тримаємось
Спочатку відзначимо, що українська економіка тримається цілком пристойно, адже ще в червні експерти Світового банку прогнозували скорочення нашого ВВП на 45%. Сьогодні міжнародні аналітики вважають, що покращенню економічної ситуації в Україні сприяло часткове відновлення експорту зерна через Чорне море, деяке покращення економічної діяльності після звільнення північних районів та стримування конфлікту на сході України.
Втім, згідно з тим самим звітом СБ, позитивний ефект від цих подій дещо зменшився після часткової анексії регіонів на сході та півдні України, а також тривалих обстрілів та руйнування енергетичної інфраструктури.
Крім того, наголошується у звіті, війна призвела до найбільшої кризи переміщення людей у світі. Світовий банк посилається на оцінки офісу Верховного комісара з питань біженців ООН, за якими близько третини з 44 мільйонів українців стали біженцями або внутрішньо переміщеними особами.
Зрозуміло, що війна для агресора та для жертви, на чужій території та на своїй мають різні економічні наслідки. Але все ж таки настільки мінімальні втрати російської економіки – це більш ніж неприємно. Падіння на 3,5% - це більше, ніж пандемічні підсумки 2020 року, але все ж таки менше, ніж очікували економісти. Чому ж наші найгірші очікування не справдилися?
Неточні дані та відкладені санкції
Аналітик Аналітичного центру «Об'єднана Україна» Олексій Кущ вважає, що дані СБ, швидше за все, є неточними. На думку аналітика, падіння української економіки за підсумками року становитиме менше 30%, тож СБ оцінює нас із зайвим песимізмом. Щодо російської економіки, то вона, за даними Росстату, впаде менш ніж на 3%.
– Такі серйозні статистичні відхилення викликані різними причинами, – продовжує Кущ. – В Україні всі вони пов'язані з війною, через яку вести облік об'єктивно складно: ситуація змінюється надто швидко, підприємства руйнуються, багато хто перебуває у процесі релокації. Щодо РФ, то там Росстат «взяв під козирок», виконуючи установку Путіна: ВВП не може впасти нижче 3% у 2022 році. На виконання цього завдання було кинуто всі сили – зокрема безбожно натягнули міфічне «будівництво» у листопаді. Але оскільки статистика – це все ж таки наука, а не пропаганда, можна вивчити динаміку з будматеріалів і побачити, що в листопаді ця галузь падала: мінус 16% за цементом і мінус 2% за бетоном. Але ж не з гілок вони будували? Тобто має місце статистичне обдурювання, основна мета якого - максимально занизити глибину падіння російської економіки.
У той же час, продовжує Олексій Кущ, було б неправильно списувати відносно невелику глибину падіння російського ВВП лише на їхні статистичні викрутаси. Є ціла низка факторів, які сприяли його утриманню на плаву.
– Основна причина полягає у відстроченні введення нафтового пакету санкцій, – каже Кущ. - На жаль, протягом усього 2022 року нафтова галузь РФ не стикалася з труднощами, оскільки пакет запрацював лише з кінця грудня. І ми тут же побачили обвал російських постачань та девальвацію рубля. Тобто тут неприємності лише починаються.
Крім того, в Росії ухвалили кілька правильних економічних рішень, у тому числі щодо збільшення внутрішнього попиту шляхом стимулювання зростання доходів частини населення та малого та середнього бізнесу – відстрочення платежів, податкові пільги, доступні кредити, держзамовлення. Словом, гроші дали всім, кому могли, і запустили модель циркуляційної економіки.
І, нарешті, центробанк РФ накачував економіку грошима і тримав базові ставки на рівні, нижчому від інфляції.
Примітно, каже Кущ, що падіння російської економіки було б ще меншим, якби Путін своїми руками не зруйнував ринок збуту газу в Європі. Європейці були готові його купувати, але використання газового питання як енергетичної зброї призвело до того, що Європа переорієнтувалася на альтернативні постачання у феноменально короткі терміни. У результаті падіння у газовій галузі було величезним: видобуток упав на 10%, експорт – на 30-40%.
- Російська економіка повільно падала, оскільки ціни на нафту, що експортується, зберігалися високими протягом року і доходи країни не знижувалися, - додає Олександр Болтян, аналітик компанії Esperio. - Усі санкції проти Росії є довгостроковим ударом. Причому обмеження банківського сектора чи заходи щодо уповільнення бізнес-активності російських підприємців - це удар не тільки по Росії, а й по всьому світу: багато хто заробляв на зовнішньоторговельній діяльності. Наразі світ перебудовується, але бізнес все ще зацікавлений у співпраці з РФ. Тому він намагається шукати шляхи в обхід санкцій, даючи можливість заробити країнам-посередникам. Отже, чекати, що падіння російської економіки прискориться, можна лише в тому випадку, якщо будуть максимально перекриті шляхи взаємодії енергетичного сектора країни із західними покупцями.
Наскільки успішними є санкції?
Сьогодні санкційна ситуація продовжує розвиватися не на користь РФ. Про нафтовий пакет уже йшлося вище. Крім того, з 9 січня розширилася сфера заборон, накладених на РФ, оскільки 8 січня закінчився перехідний період для санкцій, ухвалених у рамках восьмого пакету.
Серед іншого, з 9 січня 2023 року в Європу заборонено ввезення з РФ сигар і цигарок, продукції із заліза та сталі, косметики та засобів для догляду за волоссям, засобів для догляду за порожниною рота, миючих засобів, включаючи мило, виробів з пластмаси. Пакувальних матеріалів, труб, шлангів, будматеріалів, паперових виробів, одягу, взуття, інструментів, насосів, фототехніки, побутової техніки та ще великої кількості товарів. Причому заборона ввезення поширюється як на компанії, так і на фізичних осіб.
Звичайно, дуже хотілося б, щоб у результаті росекономіка накрилася мідним тазом – це не лише позбавило б РФ фізичної можливості продовжувати війну, а й принесло б нам моральне задоволення. Але експерти застерігають від очікування швидких результатів та радять не порівнювати ситуацію в нинішній Росії із ситуацією в СРСР.
- У 2014 році було також багато прогнозів щодо того, що росекономіка помре за два роки, - нагадує Кущ. – Але ми бачимо, що минуло вже 8 років, а вона не лише не померла, а й примудрилася зібрати резерви на ще агресивнішу війну. Тож недооцінка ворога може бути гіршою, ніж переоцінка. У нас люблять порівнювати РФ із СРСР і проводити паралелі, зокрема, із вторгненням до Афганістану: війна в Афганістані, низькі ціни на нафту та розпад країни. Але ці порівняння не працюють. Російська економіка є ринковою економікою, яка не розвалюється, а адаптується до нових умов. Російські економісти сьогодні говорять про складну структурну перебудову протягом двох-трьох років із низькими темпами економічного зростання. Але згідно з моїми прогнозами, це займе вдвічі більше часу, протягом якого на Росію чекає стагнація.
Що далі
Олександр Болтян вважає, що, ймовірно, переломним стане 2024 рік. Багато що залежатиме від Китаю, оскільки ця країна займає поки що вичікувальну позицію. Тим часом російсько-китайська торгівля оновлює рекорди за обсягами, а західні економісти називають Росію найзалежнішою від китайських товарів країною після Північної Кореї.
- Прогнози щодо ВВП Росії на 2023 рік поки що оптимістичні, з потенціалом падіння лише на 2%, але при цьому падіння у першому кварталі 2023 року може перевищити 8%, - наводить цифри Болтян. - Відповідно, якщо політична ситуація не змінюватиметься, то прогнози за показниками ВВП на рік переглядатимуть у бік зниження. Щодо чергових санкцій, то новий пакет стане ще одним довгостроковим ударом по РФ, але не миттєвим.
На думку Куща, сумарно глибина падіння економіки РФ у результаті санкцій становитиме близько 10%. Це падіння могло бути концентрованим, але тепер воно розтягнеться на два-три роки. У будь-якому разі свої мінус 10% росекономіка отримає.
Після цього їхній успіх у відновленні залежатиме від двох основних факторів.
По-перше, від того, наскільки Захід буде послідовним у своїх санкціях і від позиції азіатських країн.
По-друге, від ефективності дій у Росії.
Але хоч би як розвивалися події, каже Олексій Кущ, до системного розвалу російська економіка дійде не скоро, якщо такий фінал взагалі можливий.
«Війна обертається для Росії зовсім не тими наслідками
Економіст Олександр Гаврутенко нагадує, що будь-який агресор, окрім політичних цілей, передбачає в ході війни або в її результаті отримати значні матеріальні вигоди, які перевищать витрати на війну.
– Ми часто відволікаємось на якісь ідеологічні чи геополітичні пропагандистські обґрунтування вторгнення, але путінський режим сформований не випускниками філософських кафедр чи МДІМВ, а, скоріше, «учасниками кооперативу», метою яких завжди було виключно особисте збагачення, – каже Гаврутенко. - У країні, де політику скасовано до одноосібного безальтернативного правління, скасовуються також і політичні мотиви для війни, залишаються лише економічні. В цьому випадку війна стає загальнонаціональним, консолідуючим проєктом, який служить для загальної активізації економічної активності, структурних перетворень, інновацій, більшої мотивації, дисципліни, продуктивності праці. А весь набір санкцій сприймається як засіб для досягнення режимом бажаного «економічного суверенітету».
Тому, резюмував Гаврутенко, падіння російського ВВП на 3,5% і розбалансування держбюджету в даному випадку говорять про те, що війна, розв'язана Росією, обертається для її економіки рівно протилежними наслідками, ніж очікувалося.
У той же час країна, що постраждала від війни, третина населення якої була змушена залишити свої будинки, з зруйнованою енергосистемою та інфраструктурою замість прогнозованих втрат у 50% утримує падіння ВВП на рівні 30-35%. При цьому продовжує зміцнювати обороноздатність та запускає процеси, які дозволять у подальшому створити більш стійку та ефективнішу економіку.
