Внаслідок ракетних ударів по Україні 10 жовтня пошкоджено 30% енергетичної інфраструктури країни. Про це повідомив міністр енергетики України Герман Галущенко, додавши, що вперше від початку повномасштабної війни Росія рішуче націлилася на енергетичні об'єкти.
Як влаштовано українську енергетичну систему, чому ворог завдає ударів по ТЕС і чи можна було б обійтися без віялових відключень? Про це «КП в Україні» поговорила із експертом Інституту енергетичних стратегій Юрієм Корольчуком.
- Юрію, поясніть таку суперечність. З одного боку, міністр говорить про пошкодження 30% енергетичної інфраструктури, з іншого - обіцяють все відремонтувати за кілька днів. Як це може бути, щоб третину енергооб'єктів відновили за такий короткий період?
- Цифри у 30% дуже далекі від реальності. Почнемо з того, що росіяни випустили ракети лише по маневрених потужностях – ТЕС та ТЕЦ, які виробляють 25% всієї електроенергії. Тобто навіть якби всі вони були пошкоджені, то це було б не 30%, а 25%.
За моїми оцінками, пошкоджено менше 10% усієї генерації.
- Звідки взялися 30%?
- Потрібно запитати того, хто про це говорив, я ж можу лише припускати. Найімовірніше, йдеться про встановлену потужність. Наприклад, у сукупності потужність Бурштинської та Ладижинської ТЕС становить 4 тис. МВт. І коли підраховували ушкодження, складали цифри на папері. Насправді ж ТЕС ніколи не використовували цю потужність – вони працювали на 50%, а то й менше.
- Чи справді ремонт ТЕС триватиме кілька днів?
– Якщо не буде інших ударів, то оперативний ремонт нинішніх пошкоджень можна зробити максимум за тиждень і включити ТЕС у роботу, щоб вони продовжили генерувати електроенергію. Після цього можна приступати до ґрунтовного ремонту, який триватиме місяці.
- На думку міністра, однією з причин обстрілів ТЕС є та обставина, що експорт української електроенергії до Європи допомагає європейським країнам економити на російському газі та вугіллі. Ви з цим погоджуєтесь?
- Не думаю, що це можна розглядати як причину, просто виходячи з цифр. Десять років тому, коли Україна досягала пікових значень щодо експорту електроенергії, ми продавали 10 млрд кіловат електроенергії на рік, що еквівалентно 1 млрд кубів газу. Але вже 2020-го експорт був вдвічі нижчим, тобто йдеться лише про 500 млн кубів газу.
Це мізер. Не кажучи про те, що до листопада ми в будь-якому разі звели експорт електроенергії нанівець.
Ще однією причиною обстрілу 10 жовтня ЗМІ називають помсту за Кримський міст, але й з цим я теж не згоден.
Думаю, єдина причина цих обстрілів – погрожувати Україні блекаутом та схилити до перемовин.
- Заява міністра вкотре нагадує нам ще й про те, про що на побутовому рівні багато хто забуває: електроенергія, газ та вугілля тісно взаємопов'язані. Як загалом сьогодні працює українська енергосистема? Вся вироблена енергія, як і раніше, «зливається в загальний котел»?
- Справді, у нас прийнято вважати, що, наприклад, той, хто використовує електромобіль, – великий молодець, бо дбає про екологію. І при цьому «забувати», що електрика, яка живить цей електромобіль, вироблена на АЕС чи вугільних електростанціях.
В Україні існує чотири основних види виробництва електроенергії - атомні електростанції (АЕС), теплові електростанції (ТЕС), гідроелектростанції (ГЕС) та відновлювані джерела електроенергії, до яких належать вітряки та сонячні електростанції. Усі вони скидають вироблену енергію до «спільного казана» - єдиної енергосистеми України, звідки вона розподіляється між споживачами.
Тільки якщо раніше було не важливо, з чого вироблена енергія, і оператор розподіляв її за певними цінами (населенню – по одній, підприємствам – за іншою), то тепер «загальний котел» залишився, але кожен продає за своїми цінами – «Енергоатом» - за своєю, ДТЕК – за своєю, ГЕС – за своєю.
- Як ви вважаєте, чому ракетні удари росіян спрямовані здебільшого на ТЕС?
- ТЕС та ТЕЦ належать до так званої маневреної генерації, що дозволяє балансувати між виробництвом та споживанням електроенергії. У той час як АЕС не можуть різко змінювати обсяги виробітку протягом доби, вони працюють на одному рівні – і вдень, коли споживання вище, і вночі, коли споживання значно падає. Щоб зберегти баланс в енергосистемі, потрібні ТЕС, де можна додавати чи зменшувати потужності.
Тобто удари по ТЕС порушили роботу енергосистеми, але загалом вона не отримала критичних ушкоджень. Це також свідчить про те, що основна мета цих ударів – вкотре спробувати схилити Україну до перемовин.
- Чи можна сказати, що якісь ТЕС мають першорядне значення, а якісь менш важливі? Наприклад, останнім часом багато пишуть про те, що Бурштинська ТЕС єдина в Україні генерує електроенергію за європейськими стандартами.
- Так, я теж про це читав, але це якась ахінея. Електроенергія в Україні, Чехії чи Німеччині нічим не відрізняється. Інша річ, що Бурштинська ТЕС має технічну можливість постачати електрику до Європи.
Що стосується значущості ТЕС, то є великі та невеликі станції, і всі вони незалежно від потужності потрібні та значущі, оскільки створювалися під конкретні потреби з урахуванням об'єктів промисловості та чисельності населення.
Щоправда, жодна з них не використовувалася на повну потужність, оскільки багато заводів та фабрик вже не працюють.
До речі, тут я хочу сказати, що росіяни чудово знали, куди вони б'ють, і усвідомлювали наслідки, оскільки все збудовано ще за СРСР. Тобто у РФ є всі плани та схеми. Той самий Бурштинський енергоострів, який експортував електроенергію до Європи, – це не українське ноу-хау. Він із самого початку був з'єднаний з європейською системою і ще за СРСР постачав електрику до країн Варшавського блоку.
– В «Укренерго» попросили споживачів по можливості відключати електроприлади увечері з 17.00 до 23.00. Це справді допомагає збалансувати енергосистему?
- Почну з того, що економити ресурси – це добре, і не лише три-чотири години на прохання «Укренерго», а бажано їх раціонально використовувати завжди.
У той же час, прохання економити виглядає, на мій погляд, дещо наївно.
По-перше, постає питання, чому українців не закликають економити в ранкові «години пік».
По-друге, ніякі заклики до скорочення споживання не допомагають, це може бути ефективним один раз, але не щодня.
І, нарешті, економія, яку спільно можуть організувати побутові споживачі, не така вже й велика. Працюють безперервні заклади, магазини, бізнеси. Включені бойлер або пральна машина – це крапля у морі.
У той же час, я не ігнорував би емоційний фактор. Люди мають впевненість, що вони допомагають і від них щось залежить. Це об'єднує.
- Чи не призведуть одночасні відключення побутових приладів до стрибків напруги в мережі та додаткових проблем?
- Стрибки напруги можуть статися після аварійних робіт, тобто коли після перерви дадуть світло. Несправний трансформатор може дати 300 вольт, і побутова техніка просто згорить, навіть якщо вона зараз не працює, а просто включена в розетку.
Захиститися від цього можна установкою стабілізатора або вимкненням приладів з розетки. Звичайно, холодильник навряд чи люди постійно включатимуть-вимикатимуть, але телевізор, пральну машинку, посудомийку – можна.
- Знайома у ФБ у серцях написала про віялові відключення, що це – "кам'яна доба". Мовляв, невже замало того, що ми просто свідомо економимо електрику, коли попросять, – навіщо все відключати?
- Навіть якщо припустити, що дуже багато споживачів виявляться свідомими та відключать електроприлади на прохання енергетиків, неможливо спрогнозувати, скільки при цьому вдасться заощадити – мільйон кіловат-годин чи півтора. А якщо потрібно заощадити 10 мільйонів?
Цю проблему можна ефективно вирішити єдиним способом - вирубити рубильник. Тобто те, що ми бачимо – віялові відключення. Тільки вони у нинішній ситуації здатні відновити стабільність енергосистеми.
І це не сьогодні придумано «Укренерго» чи обленерго. Це протокол, сформований під час створення української енергосистеми – тобто ще за СРСР. Аналогічні протоколи є і у США, і у Європі.
Що стосується «кам'яної доби», то, швидше за все, автор посту мала на увазі побутовий дискомфорт. Ми – «товариство комфорту», яке важко переносить відсутність світла, газу, води протягом багатьох годин. Але відразу зазначу, що кілька годин без світла, та ще й про які попередили заздалегідь, - це набагато краще, ніж повний блекаут без жодних прогнозів.
- Наскільки реальний такий розвиток подій?
- Якщо говорити теоретично – цілком реально. Удар по АЕС загрожує насамперед не екологічною катастрофою (все ж таки рівень захисту там дуже високий), а зупинкою енергоблоків. Дев'ять блоків українських АЕС виробляють майже 65% електроенергії. Якщо зупиняться бодай п'ять, це загрожує справжньою катастрофою.
На жаль, компенсувати зупинку половини та більше блоків АЕС імпортом електроенергії чи аварійною допомогою не можна буде. Сусідні країни не готові нам допомогти, тому що у них також якщо не дефіцит, то робота в нуль. Умовно кажучи, якщо в такій ситуації вони почнуть рятувати нас від блекауту, блекаут станеться у них самих.
Та й пропускна спроможність транскордонних ЛЕП не дозволить передати такі обсяги.
Словом, якщо зараз збалансувати систему можна віяловими відключеннями, то при зупинці АЕС балансувати буде нічим. А ремонтні роботи затягнуться тижнями, якщо не місяцями.
Так що кілька годин без світла в порівнянні з тим, що могло б бути, можна спокійно витримати.