Майже 40% українців, за даними опитування соціологічної групи «Рейтинг», втратили через війну роботу. Знайти нову - завдання не з простих. Кореспондент «КП в Україні» вже провів експеримент: спробував обдзвонити, здавалося б, актуальні вакансії і залишився з носом.
Але є й інший шлях – похід до центру зайнятості. І ось що з цього вийшло.
Звісно, я одразу спробував піти цивілізованим шляхом: зайшов на сайті Державної служби зайнятості у розділ «Електронна черга», ввів свої дані, обрав Київ, район, в якому я живу, і… До суботи, 21 травня, всі місця виявилися зайнятими.
Може, сервіс не працює? В інших районах столиці та сама історія: вільного запису немає. Став переглядати всі обласні міста поспіль: у Львові, як і в Києві, не запишешся, натомість у Житомирі - ласкаво просимо. Виходить, сервіс працює. Охочих - просто зашкалює.
Робити нічого, доведеться йти навмання. Може, приймуть.
Всю марність своїх надій я зрозумів уже на підході до Оболонського центру зайнятості. На годиннику було близько одинадцятої, і перед будівлею вишикувалася черга з 20-25 осіб. Вона складалася з таких само, як і я, невдах, які не зуміли записатися електронкою. І тих, хто все ж таки зумів.
Всередину не пускали. Періодично в дверях з'являлася чергова (так її охрестили у натовпі) і називала або прізвище людини, що записалася, або пропускала наступного з живої черги.
Більшість із присутніх біля Центру зайнятості – чоловіки, жінок менше, співвідношення приблизно 70 на 30. Середній вік – від 40 до 50 років. Але є як і зовсім молоді хлопці по 20 років з лишком, так і жінки старше 50-ти. Професії людей різні.
Черга просувалася дуже повільно - не швидше за одну людину в 20 хвилин. Втім, з хвоста в середину пересувалася: багато хто не витримував безперспективного стояння і йшов. Приблизно години через дві я вчинив так само – сумніваюся, що, простоявши до вечора, зміг би потрапити на прийом. Зате досхочу поспілкувався з тими, хто прийшов у пошуках роботи.
Люди чекають на свою чергу в Оболонський центр зайнятості. За спиною автора стоїть ще стільки ж безробітних. Фото автора
Історії, що тут розповідають, схожі.
- Я працював у будівельній фірмі, на моноліті, але через війну будівництва повністю зупинилися. Керівництво нічого конкретного сказати не може, зарплату не платять із лютого, – каже 38-річний киянин на ім'я Олексій. – Звільнився за власним, за згодою сторін підписувати начальник мені не захотів. Пробував влаштуватися до армії на контракт, але не беруть, кажуть, місць немає. Та й не маю військової спеціальності. Тепер хочу на облік стати, отримати допомогу і знайти нову роботу.
Олексій, як і я, прийшов уперше. Прийшов до пів на десяту, але до обіду до входу в Центр зайнятості так і не наблизився.
А ось ще одна історія…
– До війни працювала перукарем. Як усе почалося, салон зачинили. Наразі запрацював потихеньку, пішли люди. Але я звільнилася – посварилась із керівництвом. Поки що підробляю, клієнтів вдома стрижу. Добре хоч зібралася за роки своя клієнтська база, – каже дівчина Олена. – Але грошей не вистачає на оплату оренди квартири, тож хочу стати на облік. Готова працювати хоч касиром у супермаркеті, хоч прибиральницею – головне, щоб платили зарплату вчасно та в обіцяному розмірі. Додому до Коростеня їхати не хочу, там роботи немає зовсім.
Побачена нами картина безрадісна. Але ми знайшли ще один варіант, який допоможе безробітним стати на облік. Використовувати портал "Дія". Для цього потрібно:
Набагато складніша ситуація з людьми, які опинилися на тимчасово окупованих територіях або територіях, де тривають бої. Центри зайнятості, як і "Дія", там не працюють. Тому документи можна надіслати на електронну пошту [email protected]. Зробити це можна, завантаживши та заповнивши заяву за формою на посиланні, прикріпивши необхідні документи. У темі листа вкажіть слово «реєстрація» та ваші ПІБ заявника.