Бізнесмен Дмитро Феліксов 25 років займався шоу-бізнесом, організовував концерти та різні музичні події, а тепер поставив собі за мету розвивати ще й книжкову індустрію.
В інтерв’ю Коротко про Дмитро Феліксов, співзасновник Origin Team, Concert.ua, власник книгарні Readeat, поділився думками, як зробити з українців читаючу націю, а наших письменників – рок-зірками, яке майбутнє в українських артистів, які нині збирають повні зали, та яка його участь у створенні альбому «Океану Ельзи» «Той день».
- Дмитре, ви багато років займалися музичною індустрією, тепер захопились й книжковою. Це ж два різні світи. Чому взялися за книги? Ще й у такий час, коли всі бізнеси жаліються на скруту.
- Бо так я себе відчуваю українцем, свою належність до української нації. Так я роблю свій особистий вклад в розбудову українського націонал-центричного суспільства, де все про Україну, про її минуле, сьогодення і майбутнє. І це є найголовнішим.
Тому бажання розпочати книжковий бізнес виходило саме з цього: що я можу зробити в цей час? Переконаний, що велика кількість людей ставили собі це запитання чи ставлять і понині: що я можу робити, куди можу докласти своїх зусиль, свій досвід, щоб приносити користь українському суспільству?
Я обрав для себе той шлях, де я розумію, що можу зробити. У мене підприємницька ДНК, всі 25 років своєї підприємницької діяльності я щось створював.
Чому книги? Я себе не відношу до категорії «книжкових хробаків», у мене немає книжкового календарю чи переліку обов'язкових книг для читання. Але я люблю читати. У мене вдома книги всюди – тут Ремарк, там Агата Крісті, там нонфікшн… А підприємництво - це моє покликання. Тому й вирішив робити те, що я вмію робити добре.
Ви маєте рацію, це складно. В Україні взагалі складно робити бізнес, а робити його під час війни – надзвичайно складно. Навіть складніше, ніж я собі уявляв на початку цього шляху. Але я вже на цьому шляху.
Підприємець не буде справжнім підприємцем, якщо він не вміє брати на себе ризики і робити щось таке, що ще не роблять інші.
- Тобто, ви один із тих людей, який хоче зробити українців читаючою нацією? Пригадую допис Андрія Федоріва, засновника креативної агенції Fedoriv Group, минулого року, де він писав, що українці мало читають і книжок не купують. Жвава дискусія тоді зав’язалася.
- Так, завірусилося це дуже добре. Поясню за Федоріва. Він мав на увазі реальний показник, який можна обрахувати. Це нескладно рахується. І якщо порівнювати, скільки читають британці чи німці, то ми – не читаюча нація.
Тому мені б хотілося, щоб українці стали надчитаючою нацією на рівні з британцями.
- Що цьому може допомогти? До речі, це вже робить ваша книгарня Readeat, бо коли я заходжу в такі красиві книгарні, де можна погортати книгу, почитати якісь фрагменти, точно не виходжу без книжки. Як заохотити людей читати?
- Проблема в тому, що люди не знають, що їм почитати, що очікувати від книги, яка в людини потреба і яка книга задовольнить цю потребу.
У будь-якої пересічної людини є потреба перед сном відволіктися. Що ми можемо обрати? Наприклад, подивитися ютубчик. Є набір альтернатив. І для того, щоб обрати книгу, треба чітко розуміти: а що я зараз хочу? Взяти «Драбину» Євгенії Кузнєцової? Чи почитати Агату Крісті?
Тому задача компаній, бізнесів, які займаються книгорозповсюдженням, книговиданням, полягає в тому, щоб підвищувати загальну обізнаність потенційних читачів про емоції, які книги можуть дарувати.
Книга виконує декілька завдань у житті людини. Наприклад, ми читаємо, щоб розважитися. Ми шукаємо співрозмовника – і книга може бути нашим співрозмовником. Ми хочемо прокачати себе, щоб отримати підвищення чи пришвидшитися у своєму кар'єрному розвитку, - тоді ми шукаємо в книжках відповіді на питання, як підвищити свої професійні скіли.
Той же Ілларіон Павлюк, який в топах продаж. Павлюк може бути цікавим для читача, який любить детективи. І якщо ви хочете порозминати мозок, обираєте, наприклад, «Я бачу, вас цікавить пітьма». Хтось може вибрати цю книгу тому, що Павлюка зараз читають всі, і є потреба прочитати, щоб бути в контексті.
Тому повторюсь - читання підвищить рівень обізнаності читача різними способами. Через інформування про видання книги, якісь її особливі відзнаки.
Також сильно сприяють книжкові друзі, як я їх називаю, за якими спостерігаю у фейсбуці, в інстаграмі. Іноді вони діляться своїми враженнями про книги, і я, опираючись на їхню думку, формую власну і обираю, що почитати.
- Я, до речі, теж так частіше обираю, читаючи відгуки френдів.
- От, до речі, чому фільми попереду книжок? Перед виходом фільму виходять тизери чи трейлери. У фільмах беруть участь відомі актори. Це все впливає на наше рішення подивитися це кіно в майбутньому. І в цей момент кіно перемагає книжку.
- Якщо порівнювати електронні й паперові – які популярніші?
- Паперові. Тримати книжку в руках – це певна естетика, яка є в нашій людській природі. Тому паперова книга нікуди не подінеться. Хоча електронна – це теж потенціал для зростання загального ринку читання.
До того ж, електронна книга може бути і, напевно, є місточком до паперової книги. Можна почитати перші 10-20 сторінок, зрозуміти, твоє чи не твоє, щоб потім не витрачати кошти, наприклад, на паперову.
Дмитро Феліксов каже, що паперові книги популярніші за електронні. Фото: особистий архів Дмитра Феліксова
- Що скажете на прикладі Readeat – такі книгарні виходять на прибуток? Ви казали, що вклали у відкриття близько 8 млн гривень. Красиве місце – це й великі затрати.
- Так, вкрай важко виходити на окупність, бо ми для себе визначили, що у нас ціни на книги завжди будуть на рівні видавничих. Скільки книга коштує від видавця, за таку ціну продаємо цю книгу і ми.
Відповідно, ми обмежені частиною доходу, яку отримуємо як комісійну винагороду. Є знижка на книгу, і умовно, якщо вона коштує 300 гривень, то 100 гривень ми можемо заробити. Перша проблема – вартість книги невисока, вона ще не відповідає європейським цінам.
Такий великий простір й важко утримувати, бо велика собівартість – це і оренда, і заробітна платня... Не думаю, що в цей бізнес зараз побіжить велика кількість підприємців, бо вони мають бути закохані в цю справу, щоб розвивати. Я відношу себе до таких.
Поки що не можу констатувати, що я вклав гроші і вони достатньо швидко окуповуються. Я ще продовжую вкладати. Насправді, за цей рік вклав стільки ж, щоб розбудовуватися. Бо Readeat – це не лише про одну книгарню у Києві на Антоновича. Це й про розвиток читання.
У нас великий smm-відділ, який працює на те, щоб підвищувати рівень знання про книги і залучати нових людей до читання.
На жаль, немає можливості під такі бізнеси отримувати кредити, принаймні, адекватні, завдяки яким можна було б розвиватися. Виходить, що треба за свої.
- Але розширятися плануєте?
- Я мушу це робити. Це бізнес. Є ідеологічна складова проєкту, коли ви мене питали, чому я за це взявся. Але це має бути ще й бізнесом, щоб проєкт окуповував витрати і вистачало на подальший розвиток. Розширення є необхідною умовою, бо складовою витрат, наприклад, є заробітна плата людей.
Умовно кажучи, є бек-офіс – і це не одна людина. Є відділ підтримки, який відповідає на запити клієнтів, маркетинг-відділ, smm-відділ, контент-відділ - це все люди, це заробітна плата.
Зараз у нас є дві книгарні, книжковий корнер, але якщо книгарень стане ще дві-три, то я буду здатен управляти ними тим же бек-офісом. Тобто розширення буде знижувати мою собівартість.
Тому мені треба відкривати нові книгарні, щоб вирішувати певні бізнесові задачі. Плюс - треба розвивати онлайн-продажі, вони теж є важливою складовою. Розвиток мені потрібен для того, щоб вижити і розвиватися.
- У вас є мрія перетворити українських письменників на рок-зірок. Є вже власний список таких людей?
- Наприклад, Ілларіон Павлюк, про якого ми вже говорили. Переконаний, якщо вигадати цікаву подію за його участю, це може користуватися попитом.
Трейлер чи тизер фільму має викликати у вас інтерес, щоб його подивитися. Окрім сюжету, свою вагу мають дійові особи. Якщо один із ваших улюблених акторів – Том Круз, і ви бачите, що він грає у цьому фільмі, цього вже може бути достатньо, щоб подивитися. Ви вже багато дивилися фільмів за його участю і приблизно розумієте очікування.
Так само з книжками. Є сюжетна лінія, а є ім’я автора. Коли ви чуєте ім’я Агати Крісті чи Стівена Кінга – все стає зрозуміло. А далі вже йде сюжетна історія, наскільки вона буде цікавою. Тому наші письменники мають ставати відомими. Рок-зірка – це один із синонімів слова «відомий».
Завдяки чому? Це можуть бути публічні виступи, музичні виступи, творчі зустрічі, зйомки в кіно. Коли письменники будуть ставати персонажами, то й рівень інтересу до їхніх книг буде набагато більшим. Це буде сприяти і збільшенню тиражів, і розвитку читання.
- Ще одна з ваших мрій – залучати дітей до читання. Як ви збираєтеся це робити?
- Власне, ми вже робимо це в книгарні Readeat. Там є дитячий простір, де представлені дитячі книги.
Ми не забороняємо дітям брати книги, гортати, читати. Так, вони можуть їх пошкодити, порвати сторінку… Ок. Але ми ніколи не кажемо: не бери, ми тобі самі дістанемо з полиці. Дитина сама може це робити, й інтерфейс їй в цьому допомагає.
Ми даємо дітям обирати книги в атмосфері, в якій їм звично гратися. Діти - це ж завжди про гру. Їм цікаво постійно гратися. Тому в книгарні немає обмежень.
Проводимо дитячі івенти, дитячі читання зранку щосуботи та щонеділі. Батьки приводять своїх дітей, їм читають книжки, все це в розважальній формі відбувається. І якщо в ранньому віці книга стає напарником дитині, то, найімовірніше, і в дорослому житті буде так само.
- Ви своїх дітей як заохочували?
- Я їм читаю. Зараз щовечора читаю наймолодшому сину. Вчора читали «Груффало». Хочу вже «Карлсона» читати, але йому 5 років, ще рано. Вже навіть думаю про те, коли ми почнемо «Гаррі Поттера» читати. Ходимо разом до книгарень обирати книжки.
Підприємець мріє, щоб наші письменники ставали рок-зірками. З військовим, поетом Павлом Вишебабою. Фото: Facebook.com/Dmytro.Felixov/
- Ви – один із організаторів концертів Klavdia Petrivna. Утім, як ви казали, заробити грошей не вдалося, оскільки під час складання попередніх кошторисів команда орієнтувалася на досвід до повномасштабної війни. Ви 25 років займаєтеся організаціями концертів. Як так сталося?
- Будь-яка концертна подія – це кастомний продукт сам по собі. І він складається зі зрозумілих речей. Але скласти кошторис цих речей якщо і можливо, то треба набагато більше ресурсу і часу.
Наприклад, ви вирішили зробити ремонт у щойно збудованій квартирі. Ви можете створити проєкт, візуальну частину, потім узгодити технічну частину, кошторисну частину. І коли все це зроблено, ви стартуєте. Але навіть з детально складеним кошторисом при будь-якому ремонті вам треба закласти ще плюс 10-15%, тоді, можливо, вкладетеся.
А можна з таких підходом: так, погнали! Нам через три місяці з чоловіком треба заїжджати, бо через три місяці я народжу дитину. Все, ви в інших умовах.
От ми хочемо зробити концерт, розуміємо, що нам потрібно, де, умовно кажучи, буде дитяча кімната, кухня, вітальня, душ. Більше того, ми колись же робили ремонт і маємо досвід. Але починаємо зіштовхуватися з реальністю, коли чогось може не бути в наявності, якісь робітники можуть бути зайняті і так далі.
Плюс на старті у нас був умовний творчий задум, але він не був гарно пропрацьований. Ми могли б витратити 2-3 місяці мінімум на осмислення, створення і потім - прийняття рішення.
Але ми пішли іншим шляхом, бо в нас є досвід, і ти просто відчуваєш, що треба це зробити. Підприємці, думаю, мене зрозуміють. У нас багато разів стартували цікаві проєкти, бо це була особиста пристрасть, тобі хотілося це зробити.
Результати, які зараз маю в Readeat, наприклад, теж відрізняються від того, що я собі планував, в гіршу сторону. Але я все одно знаю, що це успішно і буде ще успішніше, я досягну своїх фінансових показників і цілей, моє переконання нікуди не ділося.
Так само і з концертом Klavdia Petrivna - ми не заробили грошей, це бізнес-проєкт, так буває. Добре, що не втратили.
Бо можуть бути й інші історії. У мене був досвід, коли ми втрачали мільйони гривень на проєктах навіть тоді, коли все було обраховано. Наприклад, проєкт Sensation, який ми робили в 2011-2012 роках. Це було величезне красиве шоу з декораціями та феєрверками, куди можна було потрапити тільки в білому дрес-коді. Але ми не змогли досягнути фінансових показників продажу. Тому були втрати.
З концертами Klavdia Petrivna ми вважаємо, що показники окей. Ми задоволені тим, що відбулося, і, сподіваюсь, наступні наші кроки будуть більш успішними з погляду бізнесу. Але, знову ж таки, тут зіграло бажання зробити щось цікаве і яскраве. Й іноді твої особисті бажання зробити класно домінують.
- Ви й надалі співпрацюватимете з Klavdia Petrivna?
- Ми працюємо над розробкою цих планів. Вони зараз не настільки визначені, щоб про них говорити, тому, на жаль, нічого конкретно сказати не можу.
- Концертний майданчик BelʼEtage тепер Origin Stage, івент-компанія Virus Music - Origin Team. Таке враження, що ви будуєте імперію Origin.
- Я прибираю зайве і вибудовую екосистему навколо Origin. Зараз це Origin Stage, Origin Team. У майбутньому можуть бути ще певні напрямки. Вони є в голові, але на рівні ідеї. Зараз дуже велика задача не просто закінчити ребрендинг BelʼEtage в Origin Stage, а й запустити нову концепцію, яку ми заклали в цей ребрендинг.
Спростили і об'єднали. Це все ми - і Virus Music, і BelʼEtage, і «Слух», і Concert.ua. Але деяким людям це складно пояснювати, і з аудиторією складніше комунікувати.
- Зараз наші артисти збирають Палац спорту, який до повномасштабної війни збирали одиниці, на жаль. Звісно, інтерес до української музики виріс. Але як на це впливає відсутність у нас концертів іноземних артистів? Якби зараз до нас поїхали зарубіжні, інтерес до українських впав би чи ні? Наскільки у нас закріплюється культура слухати своє, ходити на своє, цінувати своє?
- Я сподіваюся, що ми будемо обирати українське в усьому поміж іншого. Але, наприклад, як обрати поціновувачам між Пивоваровим та Imagine Dragons?
Зараз на нашому ринку немає іноземних артистів, це його вивільняє і дає простір для української музичної культури. І це добре.
Коли війна закінчиться, коли залітають літаки, запрацюють аеропорти і міжнародні страхові компанії, коли, простіше кажучи, не буде ризиків, до нас поїдуть іноземні артисти. І українським артистам стане трішки важче. Але це нормальне конкурентне середовище.
Знову ж таки, у нас з'явиться більше можливостей порівнювати шоу Пиварова, Монатіка, Klavdia Petrivna з Imagine Dragons, Thirty Seconds To Mars чи Twenty One Pilots.
Зараз у цьому вакуумі українських артистів є вікно можливостей. І в нього треба залітати, бо є потреба у людей якось провести час увечері - чи книгу почитати, чи на концерт сходити, чи в кіно.
- У вас у фейсбуці є фото, де ви разом зі Святославом Вакарчуком, його командою, друзями слухаєте новий альбом «Океан Ельзи» ще до його виходу. Це дружня зустріч чи ви теж до цього причетні?
- І дружня зустріч, і причетні. Origin Team – це команда дуже досвідчених людей, досвід яких може бути корисним і дієвим в різних комбінаціях з артистами. Ми можемо виступити партнером по продажу квитків, і закрити цю опцію.
Можемо виступити партнером по організації невеликої, але важливої події першого концерту на Origin Stage.
Можемо виступити як стратегічний консультант щодо створення цінності події, щоб вона мала успіх.
Тому участь Origin Team у комбінації з «Океан Ельзи» – це створення цінності навколо події.
Самі концерти робить команда «Океан Ельзи». А ми створили ідею проєкту «Той день» - те, що він називається «Той день», чому називається «Той день», як це все зараз доноситься. І це дуже позитивно спрацювало на ці концерти. Ми додали своє бачення, яке базується на нашому досвіді, до того, що створено артистом.
Святослав Вакарчук - великий артист. Він має любов великої кількості українців, це артист, який багато разів збирав «Олімпійський». Але, тим не менш, вони були стурбовані, схвильовані часом, в який це все відбувається, доречністю цієї події. У них було багато питань, бо вони, як група, мають зробити щось особливе. Це мав бути не прохідний концерт, не ще однин концерт за їхню 30-річну історію, а подія.
Тому я був присутній і як друг, і як партнер в реалізації концерту. До речі, на цій презентації Слава казав, що альбом мав називатися «Мукачево», але оскільки Діма Феліксов допомагає нам з концертами, тепер альбом буде називатися «Той день» (сміється).
Створення пісні «Той день» з різними артистами – ця ідея теж вийшла від нас. Ми подумали, що варто оновити цю пісню, перезаписати з іншими виконавцями, самим переспівати.
- Чи можуть поїхати до нас знову російські артисти? Умовно, як їх називають, «хороші росіяни». Пам'ять буває короткою, як ми це вже неодноразово бачили з 2014 року. Чи підуть на них? Що, на ваш погляд, треба робити вже зараз, щоб їх тут не було?
- Це питання і доречне, і складне, бо, ви правильно сказали, у людей коротка пам'ять. І сказати, що цього ніколи не відбудеться, що жодного російського артиста не з'явиться за нашого життя, важко. Хотілося б, щоб саме так і було. Щоб не було тут ні добрих росіян, ні поганих. Погані нехай землю удобрюють, а добрі нехай сидять там, де їм добре, але не тут. Моя позиція - однозначно ні: російських артистів на українській сцені не має бути.
А щоб так було, нам, як суспільству, потрібно поставити таке завдання. Сьогодні суспільство не дозволить появи російського артиста, навіть якщо в нього будуть всі юридичні підстави: не заборонений в’їзд в Україну і таке інше. Суспільство не дозволить провести концерт, наприклад, Ані Лорак.
А як буде суспільство реагувати на це через 5 років, ніхто не знає. Можливо, такі речі варто було б закріпити законодавчо, заборонити, щоб такі питання більше не виникали. Людина з російським паспортом точно не має виступати чи бути на сцені в Україні.
А складність питання в тому, що зараз суспільна думка, частиною якої ми є, нас захищає. Однак з часом це може змінюватися. Хтось, наприклад, скаже: «Може, Галкін не такий вже й поганий, бо він з першого дня був проти війни, робив навіть якісь збори, гроші перераховував, дивіться, скільки всього доброго він сказав в бік України за ці часи». А війна вже закінчилася, пройшло років п'ять, і суспільство може це проковтнути. Бо у суспільства не буде сил відволікатися на це, буде якась інша повістка дня. І це погано. Адже далі під цю гребінку можуть почати потроху підгрібати інших. Так і починається культурна дипломатія.
Я точно проти цього зараз і на майбутнє. За нашого життя цього не треба допустити.
- Ймовірні тривалі блекаути, про які нас попереджають, можуть вплинути на концертну діяльність?
- До блекаутів вже всі адаптувалися. Є генератори. Просто це вже закладається в кошторис. Якщо не буде світла, концерт пройде, бо на локації є підключення до генератора, і організатори події, сподіваюся, про це заздалегідь подумають.
Я не знаю випадків за це літо, що не відбулася якась подія через відключення світла. Генератор не так дорого коштує на рівні витрат на подію. Звісно, витрати на організацію події чималі, але генератор по собівартості – як вартість охорони.
- Є ще якісь проєкти в планах?
- Мої бізнес-проєкти приблизно займають 10 років. Це фаза, яка потребує моєї великої, особливої, безпосередньої уваги, щоб вибудувати систему, досягнути певних ринкових показників і цілей.
Наприклад, Concert.ua я заснував у 2012 році, але всю свою увагу на ньому сконцентрував у 2014-му, і за 8-10 років побудував досить великий потужний бренд. Тому у мене з’явилися сили і натхнення, окрім нього, ще чимось займатися.
Зараз 10 років свого життя я готовий витратити на Readeat. Що буде через 10 років, не знаю. Сподіваюся, у мене будуть онуки, і, можливо, я в іншому ритмі буду жити (сміється).
Як Readeat, так і Concert.ua, і Origin Team – це все частина мене, частина моєї уваги, частина моєї пристрасті, я горю цими проєктами. Більше не можу навіть помріяти про щось. Навіщо, коли в мене є це!
Дмитро Феліксов готовий витратити 10 років свого життя на розвиток книжкового бізнесу. Фото: особистий архів Дмитра Феліксова