Фредді Меркьюрі: Було б жахливо нудно стати старим
Батьки Фредді Меркьюрі пережили його на багато років: батько помер у 96, а мати - в 94. Тож у нього були гени довгожителя, і зараз він запросто міг би живим і здоровим відзначати 75-річчя, якби у 80-і не підчепив ВІЛ-інфекцію, з якою на той час не міг впоратися жоден лікар. Нині при відповідній терапії з нею можна жити десятиліттями. Втім, уявити Меркьюрі старим складно. Коли йому було 40, він сказав: "Було б жахливо нудно стати сімдесятирічним. Я прожив повне життя, і мені плювати, якщо я помру завтра".
Він приховував діагноз від публіки до останнього, але сам прекрасно знав, що жити йому залишилося недовго. The Show Must Go On ( "Шоу має тривати"), заключна пісня з останнього альбому групи Queen, саме описує його внутрішній стан. На записі Меркьюрі ледве стояв на ногах. Гітарист Брайан Мей сказав: "Не знаю, чи зможеш ти це заспівати..." Він відповів - "Зможу", випив склянку горілки й записав пісню з першого разу. Це була його остання поява перед студійним мікрофоном.
У листопаді 1991 року, коли Меркьюрі помер, кліп The Show Must Go On крутили всі музичні телеканали світу. Ролик змонтували з фрагментів інших відеокліпів Queen, і він здавався епітафією одному з найбільших рок-співаків ХХ століття.
Навіщо Федька відпустив вуса?
За національністю Фредді був Парс - нащадком персів-зороастрійців, які в середні віки бігли з території сучасного Ірану до Індії. Народився при цьому на архіпелагу Занзібар, який на той час був британською колонією. Навчався в Індії, але в англійській закритій школі, де хтось колись назвав його не Фаррухом (це ім'я він отримав при народженні), а Фредді, і це ймення приліпилося до нього намертво. Батьківське прізвище Булсара він на початку 70-х офіційно змінив на Mercury, що англійською одночасно означає "Меркурій" і "ртуть".
Сім'ї довелося покинути Занзібар, коли там вибухнула революція. Вони дісталися до Англії й оселилися в містечку неподалік від Лондона. Мама й тато страждали без сонця і тепла, а Фредді все влаштовувало. Він вступив до політехнічного коледжу, а потім вивчав дизайн в Ілінгському коледжі мистецтв (отримані знання йому знадобилися, зокрема, для оформлення герба Queen з левами і птахом Фенікс).
Меркьюрі, настільки енергійний на сцені, ріс сором'язливим юнаком і в принципі, здається, все життя залишався швидше інтровертом. У нього в роті, на верхній щелепі, росло чотири зайвих зуба, через що, природно, був неправильний прикус. "Надкомплектні" зуби можна було видалити, а прикус - виправити, та Фредді боявся, що це зіпсує його голос. Але соромився він цих зубів моторошно і намагався якомога рідше посміхатися. Є навіть версія, що він відпустив вуса, аби неправильний прикус не кидався в очі (шанувальників групи ці вуса спочатку дратували, і вони відправляли на адресу звукозаписної компанії посилки з бритвами).
За іронією долі група, нині всім відома як Queen, спочатку називалася саме Smile ("Посмішка"). Меркьюрі дружив з її учасниками. У них був інший вокаліст, але їхні пісні не користувалися популярністю, вокаліст вирішив піти - тут-то Фредді й запропонував свою кандидатуру.
"Я єдиний в групі був з артистичного середовища, - згадував Меркьюрі. - Всі інші займалися наукою: Роджер (мова про ударнику Роджера Тейлорі. - Ред.) - біологією, Джон (басист Джон Дікон) - електронікою, а Брайан - фізикою".
|
Угорщина замість СРСР
Приєднавшись до групи у 1970-му, Меркьюрі запропонував перейменувати її в Queen, "Королева". Група довго не могла домовитися з жодною студією про випуск альбому. Він вийшов тільки у 1973-му і удостоївся стриманих похвал. Справжнім тріумфом стала платівка "Ніч в опері" (1975), на якій прозвучала "Богемська рапсодія" - шестихвилинна композиція, абсолютно не схожа ні на що, що звучало тоді в радіоефірі. Меркьюрі витратив на придумування й записування "Рапсодії" дуже багато часу (перший рядок Mama, just killed a man... крутилася в його голові п'ять років, але він ніяк не міг придумати продовження) і вважав, що його з цією піснею чекає або колосальний успіх, або повний провал. Групі пощастило: радіоведучий Кенні Еверетт, який роздобув запис "Рапсодіі", програв її в ефірі 14 разів за два дні, і телефони станції потім розривалися від дзвінків слухачів, що хотіли дізнатися, де можна придбати запис. Кліп, зйомки якого зайняли всього три години, викликав сенсацію на ТБ. Пісня дев'ять тижнів трималася на першому місці в британських чартах, а Queen стали суперзірками.
Вони прагнули виступати там, куди до них не добиралася жодна знаменита рок-група. У 1981-му вирушили до Південноі Америки, якою західні зірки раніше гребували (в Сан-Паулу вони зіграли перед рекордної аудиторією в 131 000 чоловік). Мріяли про концерт в СРСР, але, як казав Меркьюрі, "нас не пускали в СРСР: думали, ми розбещимо молодь". В якомусь сенсі заміною Радянському Союзу стала соціалістична Угорщина: у 1986-му Queen виступили в Будапешті. На жаль, це було в рамках їх останнього концертного туру - в наступному році Фредді дізнався про свій діагноз...
ЛЮБОВ І ЖИТЛОПЛОЩА
У спадок - особняк з кішками
Про сексуальну орієнтацію Меркьюрі й досі точаться суперечки: одні біографи наполягають, що він був стовідсотковим геєм, інші вважають його бісексуалом. На думку Брайана Мея, коханням всього його життя була дівчина на ім'я Мері Остін, з якою вони прожили кілька років. Роман їх врешті-решт закінчився, проте Меркьюрі завжди називав Остін "своїм єдиним справжнім другом".
У 1980-му його звукозаписна компанія придбала їй квартиру по сусідству з Фредді. Коли Мері знайшла собі іншого бойфренда, художника Пірса Кемерона, і народила від нього сина, саме Фредді вчив хлопчика говорити і оплатив його приватне навчання. Мері вважала, що "якоюсь частиною душі Фредді точно мріяв про сім'ю, щасливий будинок і дітей".
З одного боку, дружба з Меркьюрі якимось дивним чином відштовхувала від Мері бойфрендів, ні з ким у неї не ладилося (ось і вищезгаданий Кемерон її кинув). З іншого - після смерті Фредді їй дісталося ціле багатство: Мері успадкувала, зокрема, розкішний особняк в Кенсінгтоні з усім меблюванням, картинною галереєю та перськими кішками. При цьому "офіційному" бойфренду Меркьюрі Джиму Хаттону за заповітом дісталося всього півмільйона фунтів і ділянка землі в Ірландії. Мері потім довелося відбиватися і від Хаттона, і від інших приятелів Меркьюрі, які вважали, що у них більше прав на спадщину. І через кілька років після смерті Фредді Мері все ще не могла прийти до тями: "Я втратила людину, яка, як мені здавалося, була моєю вічною любов'ю. І краще б я померла першої..."
|
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
