Олег Вєрняєв: Ми включаємось у гонку за командну медаль на Олімпійських іграх
Днями національна збірна України зі спортивної гімнастики успішно виступила на чемпіонаті Європи зі спортивної гімнастики. Збірна виборола перше місце у командному багатоборстві у складі Олега Вєрняєва, Іллі Ковтуна, Ігоря Радівілова, Назара Чепурного і Радомира Стельмаха. Олег Вєрняєв виграв срібну медаль в індивідуальному багатоборстві, а Назар Чепурний взяв бронзу у опорному стрибку. Ілля Ковтун - золото у вправах на брусах та перекладині.
Загалом виступ наших спортсменів виглядав потужно і багатообіцяюче. Команда впевнено йде до Олімпіади у Парижі. Кореспондент Коротко про поспілкувався з Олегом Вєрняєвим і дізнався про настрої в команді після перемоги.
Dreams come true!
- Пане Олеже, ви один із авторів перемоги національної збірної України на ЧЄ зі спортивної гімнастики. Що можете сказати про свій виступ?
- Я старався як міг. Не так просто працювати в багатоборстві, але, щиро кажучи, я навіть радий, що виступав на шести снарядах. Так, були допущені помилки на стрибку (він ще злегка "сирий" на цей момент) і на брусах, але нічого страшного. Ми знаємо, як це виправити, і будемо працювати над цим. Просто потрібно більше часу, як я і говорив. Плюс рівно 10 років назад ми були бронзовими призерами на чемпіонаті Європи, а зараз у нас золото. Dreams come true! («Мрії здійснюються!» - англ.).
- Очікували на те, що саме наша збірна стане кращою на ЧЄ?
- Так, потенціал команди був саме на боротьбу за «золото», ми їхали туди і розуміли, за що боротимемося, просто не розповідали нікому. Але всі й так знали, що в Україні зараз дуже сильна команда, і ми це підтвердили. Іноді плани - це одне, а вийти і зробити все без помилок - це інше. У всіх були свої завдання, і ми з ними впорались!
- Що означає ця перемога для команди?
- Ця перемога означає, що ми включаємось у гонку за командну медаль на Олімпійських іграх, і це дуже важливо було зараз показати. Плюс для Радомира Стельмаха це перша медаль "дорослої Європи", для Назара Чепурного - перше золото. Теж приємно бути частиною цього.
- Як зараз оцінюєте свою нинішню форму? Чи все вдається робити з бажаного?
- Нинішня форма вже краще, але ще багато роботи, намагатимемося підійти до Парижа на піку готовності. Зараз ще є де додавати, що виправляти і над чим працювати! Багато травм вибивають: і старі, і постійно щось нове болить. Доводиться якось працювати в повну, лікуватись та не зламатись, витримати всі навантаження. Так і живемо. Непросто, але іншого шляху немає.
Хлопці їхали на ЧЄ боротися за перемогу, хоча і не афішували цього. Фото: Особистий архів Олега Верняєва
Потрібно пройти колосальний шлях
- Які плани і завдання ставите перед собою надалі?
- Плани прості: працювати, піднімати складність, стабілізувати програми і виходити у Парижі повністю готовими, щоб боротися за медалі. Плюс план, щоб розвивалась наша школа з дітьми. Зараз шукаємо спортивні снаряди, щоб зробити свій повноцінний зал, це прямо мрія! Є багато ідей та планів, будемо намагатись їх реалізовувати.
- Як вам тепер працюється у збірній? З’явилась така неймовірно амбітна і талановита молодь... Чи прислухаються вони до ваших порад, як до більш досвідченого і титулованого спортсмена?
- Як завжди говорив мій тренер, ми повинні думати кожен про свій прогрес і стежити за своєю роботою. Якщо кожен виконуватиме свої програми, то й команда від цього буде сильна, а далі вже технічні моменти. Так, я вважаю, що ця команда найсильніша, на мою пам'ять і за мою кар'єру. Дякую всім хлопцям!
Ми маємо всі шанси боротися за командну медаль, але потрібно пройти колосальний шлях. У всіх ще багато роботи, є у чому прогресувати, і, сподіваюся, ми зможемо порадувати Україну вдалим виступом. Думаю, ми зробимо все, що в наших силах, бо всі зацікавлені в перемозі.
- Як вам зараз атмосфера у команді?
- Атмосфера зараз хороша, всі працюють, допомагають, підтримують один одного, тому все, слава Богу, добре. Молодь - це завжди добре, вона нагадує нам, старикам, що зупинятися не можна. Я пам’ятаю себе в ті роки: ми "перли" прямо та впевнено і не слухали нікого, тому це добре, коли є молодь. Плюс у нас ще є дуже талановитий спортсмен Володимир Головін. Я прямо кайфую від нього! У 13 років він робить такі складні програми, що я іноді сам у шоці. Думаю, скоро він покаже себе на великих турнірах, так що запам’ятовуйте це ім’я і мої слова, що я ставлю на цього хлопця.
На правій руці спортсмена тату – Георгій Переможець, яке Олег закінчить після Парижа. Фото: Особистий архів Олега Верняєва
Я з Донецька. І для мене ця війна почалася не зараз
- Знаємо, що ви допомагаєте військовим. Розкажіть, будь ласка, про свою працю у цьому напрямку.
- Я з Донецька. І для мене ця війна почалася не зараз, а набагато раніше. І це боляче. Від початку повномасштабного вторгнення разом з друзями та батьком допомагаємо хлопцям на Донецькому та Харківському напрямках. Тато нещодавно їздив до Харкова, там постійно неспокійно, гучно. Мої друзі сформували у Харкові волонтерський штаб. Періодично вони надсилають нам запити на гуманітарну допомогу. Паралельно допомагаємо ЗСУ. Подружилися із захисниками окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, з ротою ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Організовували для військових концерти, аби вони хоч на мить могли відволіктися. Робили ці заходи в колаборації з нашими артистами. Також допомагали з амуніцією, привозили бронежилети зі США.
- На правій руці у вас доволі велика кількість татуювань. Можете розповісти, що вони означають?
- Усі тату мають свій сенс. У мене набитий Георгій Переможець і молитва йому, і по суті, весь рукав у православному стилі. На жаль, ще не встиг закінчити руку, але це вже після Парижа. Тату - це цікава штука: боляче, але потім кайфуєш. Я би ще продовжив, але пізніше. Зараз це все заважає повноцінним тренуванням.
Олег родом із Донецька, і війна для нього триває вже 10 років. Фото: Особистий архів Олега Верняєва
