Відбувся головний футбольний трансфер українського футболу за останні кілька років. Михайло Мудрик перейшов у лондонський «Челсі» за 70 мільйонів євро та 30 мільйонів бонусних виплат. Для українського футболу ця угода є абсолютним рекордом.
Розв'язка трансферної епопеї настала вкрай несподівано. Довгий час у ЗМІ повідомлялося, що у гравці зацікавлений інший лондонський клуб, «Арсенал». Начебто і сам Мудрик теж тяжів до того, щоб стати новачком "канонірів". Навіть виявляв у своїх соцмережах симпатію до цієї лондонської команди.
Для нього «Арсенал» був би чудовим рішенням продовження кар'єри: молода та амбітна команда, а ще Олександр Зінченко, який би допоміг з адаптацією. Але раптово у боротьбу за гравця вклинився «Челсі». І, мабуть, «сині» впевнено перебили пропозицію «Арсенала».
Цікаво, що контракт, який Михайло підписав із лондонцями, розрахований аж на 8,5 років. Що для футболу є цифрою екстремально довгою. Зазвичай не прийнято підписувати угоди терміном понад 5 років. Але з урахуванням молодого віку гравця «сині» ризикнули укласти таку довгострокову угоду. Британські ЗМІ повідомляють про те, що в новій команді Михайло отримуватиме 100 тисяч фунтів на тиждень, що вдвічі більше, ніж пропонував "Арсенал".
Гравець уже був представлений уболівальникам на "Стемфорд Брідж", у перерві матчу з «Крістал Пелас».
В історії лондонського "Челсі" Мудрик - другий українець. Першим був легендарний Андрій Шевченко, котрий прийшов туди з «Мілана» вже на спаді своєї кар'єри. Розкритися в «Челсі» Шевченку не дозволили травми та непрості стосунки з тодішнім тренером «синіх», одіозним Жозе Моурінью.
Михайлу Мудрику доведеться грати під керівництвом 47-річного Грема Поттера. Поттер не так давно очолив команду, у вересні він змінив на посаді головного тренера - німецького фахівця Томаса Тухеля, який зумів взяти з командою Лігу чемпіонів.
У новій команді у Михайла Мудрика головним конкурентом на позиції буде зірковий англієць Рахім Стерлінг, який оцінюється в 70 мільйонів євро. 28-річного "вінгера" зараз травмовано, у нього пошкоджено підколінне сухожилля. Це дасть шанс Михайлу з'явитися в основі вже у найближчих матчах, але щоб закріпитися відразу у старті, гравцеві доведеться докласти титанічних зусиль. Адже півзахисники «Челсі» - Кай Хаверц, Мейсон Маунт і Хакім Зієш - цілком здатні зіграти на позиції українця, поки Стерлінг відсутній.
Історія Михайла Мудрика чимось нагадує історію зірки «Мілана» Хашима Мастура, відеоролики гри якого в інтернеті на юнацькому рівні ставали вірусними через неймовірну техніку і видовищні фінти.
Мудрик був таким же, у медіапросторі він став упізнаваним близько трьох-чотирьох років тому. Ще не граючи на рівні профі, Мудрик уже став зіркою соцмереж. Він завжди дуже активував у Instagram, починаючи з 2015 року викладав ролики зі своїми навичками володіння м'ячем. Тільки на відміну від Мастура, Мудрик все ж таки заграв на рівні профі і став помітною фігурою в європейському футболі.
На цьому відео Михайлу Мудрику всього 14 років:
Подивитися цю публікацію в Instagram
Свої перші кроки у футболі Мудрик розпочинав в академії харківського «Металіста», він родом із Харківщини, міста Красноград. До академії він потрапив у віці 9 років.
А вже у 2018 році, у 17 років, потрапив до «Шахтаря». Але пробитися в основу на той час для молодого гравця було неможливо. Там грали зірки Тайсон, Алан Патрік, Тете, Маркос Антоніо, Марлос.
Але Мудрик дуже хотів грати, тому згодився на оренду в київський «Арсенал», там він і відчув уперше на смак дорослий футбол, і що таке силова боротьба проти дорослих фізично міцних мужиків. Кияни того сезону відчайдушно боролися за виживання, і це було цікавим середовищем для розвитку гравця в плані того, що там не було місця красивому футболу та фінтам – від гравців був потрібний результат.
Мудрик успішно розвивався за таких умов і ставав сильнішим. Так закріпилося розуміння того, що фінти на полі мають бути доречними та ефективними, а не лише ефектними. Що ми бачимо в його грі і зараз – він успішно приймає рішення у складних ігрових ситуаціях.
Цікаво й те, як себе Мудрик оцінював ще три роки тому. Талановитим він себе, за часів гри за «Арсенал», не вважав.
- Іноді мене смішить те, що кажуть, що я талановитий. Насправді просто я дуже багато працюю. Не раз уже наводив приклад, як я приїжджав у «Металіст». Я не вирізнявся. Можна сказати, я був найгірший. Але я розумів, що хочу стати найкращим у цій команді. Я працював більше за всіх і потім ставав кращим, - говорив про себе Мудрик ютуб-каналу «Трендець».
У тому ж відео він просив його не хвалити, не називати найкращим молодим гравцем України. Адже ці похвали йому не допомагають, навіть заважають.
Цікаво й те, що Мудрика не зламав наш дитячо-юнацький футбол, де прагнуть вбивати у гравцеві індивідуальність. За своїм стилем гри він копіює Неймара (що не дивно, адже саме талантом бразильця він завжди захоплювався). Мудрик часто йшов в атаку і продовжує обігравати, а також віддає ризиковані передачі на загострення атак. Що часто не люблять тренери та досвідченіші гравці, вимагаючи від молодих збереження м'яча, а не його втрату. Мудрику вистачило характеру зберегти в собі це, не дивлячись на те, що деякі тренери за подібну манеру гри можуть надовго посадити гравця на лаву запасних.
Може здатися, що Михайло Мудрик - це футбольний талант, що раптово розкрився. Але це не так. Михайло ще минулого року з італійським тренером Роберто Де Дзербі демонстрував дуже високий рівень гри та солідні результати. Італієць став першим тренером «Шахтаря», хто довірився українському футболісту, і гравець не підвів: у сезоні, перерваному війною, Мудрик за 11 матчів забив 2 голи та оформив 7 результативних передач. За що його назвали найкращим гравцем сезону, за версією вболівальників.
А претензія до гравця за минулий сезон була лише одна – мало забитих м'ячів як для лідера команди. На що футболістові одразу вказав нинішній тренер «Шахтаря» Ігор Йовічевич. Де Дзебрі ж наголошував, що гравцю не вистачає егоїзму на полі.
- Коли "вінгер" наприкінці сезону не має голів і асистів, це поганий показник. Я з ним уже кілька разів говорив про цю тему. 2 голи у 19 матчах – це мало для нашого ключового гравця, - говорив у серпні Йовічевич.
Під пресингом тренера футболіст не дав задню, став грати агресивніше, завдяки чому вийшов на якісно новий рівень, якщо говорити про результати. Зараз Мудрика впевнено можна назвати футболістом, який має статус одного із найперспективніших гравців Європи. І все ж таки сума, сплачена за нього «Челсі», величезна. Увага до Михайла в Лондоні буде позамежною, як і очікування. Впоратися з цим тиском буде непросто.
Про сім'ю Михайла Мудрика відомо небагато. Але в одному зі своїх інтерв'ю він розповідав про те, що футболістів у його родині немає, він один такий. У дитинстві сам попросив батьків віддати його до футбольної ДЮСШ. Почав грати у футбол не тому, що мав бажання кимось стати, а тому що просто закохався у футбол – ця гра захопила його серце.
Любить гравець і татуювання. У нього на тілі їх безліч. Деякі релігійного характеру. Є знак нескінченності на шиї, а трохи нижче напис Only Jesus ("Тільки Ісус"). Також є тату у вигляді метелика та герой відомого аніме Наруто.
Народився 5 січня 2001 року у місті Красноград, Харківська область. Його зріст 175 см, вага 75 кг. Футбольний шлях розпочинав у харківському «Металісті». В академії харків'ян провів 4 роки. Потім на два сезони потрапив до академії «Дніпра». Після чого перейшов у систему "Шахтаря". 2019-го року був орендований київським «Арсеналом», 2020-го чернігівською «Десною».
Робоча нога у Михайла Мудрика права, але й лівою він володіє чудово. Ключові навички: обіграш суперника один в один, навіс із лівого флангу під дальню штангу, дуже високо розвинений контроль м'яча на високій швидкості, потужний, добре поставлений удар. Фізично міцний, не дивлячись на великі габарити.
Найсильніший бік гравця – техніка роботи з м'ячем, що дозволяє йому відмінно фінтувати і віддавати складні передачі, що загострюють. На полі діє зухвало, сміливо, агресивно. Психологічно міцний, впевнений у своїх силах та навичках гравець. А ще у Мудрика дуже швидкі ноги, у матчі Ліги Чемпіонів проти «Селтіка» йому вдалося розвинути швидкість 36,6 км на годину, що стало клубним рекордом «Шахтаря»!