Фінал ЧС-2022: Мессі проти Мбаппе, або Легенда проти чемпіона світу
Ось і настав час заключного матчу на чемпіонаті світу з футболу у Катарі. Футбольне свято добігає кінця, але попереду найголовніше – хто стане чемпіоном світу, а кому дістануться лише срібні нагороди?
Матч відбудеться 18 грудня о 17:00 за київським часом.
Мессі проти Мбаппе
Складно сприймати цей поєдинок лише як протистояння Лео Мессі та Кіліана Мбаппе – надто різні точки проходять їхні кар'єри. Лео вже перебуває у завершальній фазі, йому 35 років і катарське золото означатиме, за фактом, коронацію аргентинця як найкращого футболіста сучасності точно, а можливо й найкращого в історії гри.
Мессі приїхав до Катару у чудовій формі, у кожному з матчів плей-офф він забивав голи, а проти Нідерландів та Хорватії записав на свій рахунок ще й результативні передачі. Лео має 5 забитих м'ячів на турнірі та 3 результативні передачі – це заявка на звання кращого гравця турніру. Забери зі складу цієї Аргентини Мессі – якби вона дійшла навіть до чвертьфіналу. Вплив Лео на гру команди колосальний. І що важливо, їхній тандем з Ліонелем Скалоні гарний, тренер не зробив Мессі заручником якоїсь тактичної схеми. Навпаки, Мессі в Аргентині зараз – це вільний творець, людина без конкретної позиції. Він може створити загрозу звідки завгодно в будь-який момент часу, це те, що потрібно, щоб він максимально розкрився в команді.
Кіліану Мбаппе 23 роки та його кар'єра поки що проходить точку становлення. У 19 років Кіліан став чемпіоном світу, в ті ж 19 років за Мбаппе ПСЖ було сплачено шалених 180 мільйонів євро, що зробило його другим за вартістю гравцем в історії футболу. У клубі у француза зарплата у розмірі 110 мільйонів євро на рік і це при тому, що за його плечима немає жодного виграного Золотого м'яча. Тоді як Мессі свій перший Золотий м'яч взяв у 21 рік. Але на рівні збірних Лео і близько не мав у віці Кіліана такого успіху. Щоправда багато в чому це обумовлено як самими партнерами, так і тренерами.
Хтось скаже, що Мбаппе пощастило бути частиною найвидатнішого нового покоління французьких футболістів, але це не зовсім так. Саме собою покоління мало що означає. І тут заслуга тренера Дідьє Дешама, який зумів створити команду, яка перемагає. Мбаппе у команді Дешама – це не Мессі у команді Скалоні. Кіліан не має такої величезної ролі, він грає строго так, як того вимагає схема тренера – виключно на лівому фланзі зі зміщеннями до центру, не більше. Мбаппе не розігрує, Мбаппе завершувач та загострювач. І якщо вилучити його з цієї Франції, команда не просяде так страшно, як це може статися з Аргентиною без Лео.
Протистояння Мессі та Мбаппе у фіналі Чемпіонату світу – це битва епох, поколінь. Мессі це справжнє переходить у минуле, Мбаппе ж сьогодення, але більше майбутнє. Хлопцю лише 23 роки. На додачу, це ще й битва партнерів у клубі.
Скалоні проти Дешама
Ліонелю Скалоні 44 роки, він наймолодший тренер на цьому Чемпіонаті світу. Він настільки молодий, що за свою кар'єру навіть провів кілька матчів разом із тоді ще юним Лео Мессі у складі збірної Аргентини. Весь ЧС Скалоні демонструє неймовірну гнучкість, від матчу до матчу він змінює тактичні схеми. Також демонструє й сміливість: не побоявся посадити на лаву запасних зіркового Лаутаро Мартінеса, довірився зовсім юному Хуліану Альваресу, і той не підвів.
У команді Скалоні неймовірна згуртованість та командний дух. Багато в чому завдяки тому, що у тренерському штабі працюють такі легенди як Пабло Аймар, яким захоплювався та надихався на зорі своєї кар'єри сам Мессі. А ще є найдосвідченіші Роберто Айяла та Вальтер Самуель. Для Скалоні цей ЧС – це перший самостійний великий тренерський досвід, і цього у фіналі ЧС може виявитися критично мало.
54-річний Дідьє Дешам – це жива легенда французького футболу. Він був чемпіоном світу та Європи як гравець, він став чемпіоном світу та віце-чемпіоном Європи як тренер. Він сам був представником суперзіркового покоління французьких гравців 1990-2000-х. А тепер уже 10 років керує збірною Франції, де йому пощастило працювати з таким же талановитим поколінням футболістів.
Дешам у Катарі продемонстрував стійкість. Ще перед турніром його команду спіткала справжня епідемія травм, що, здавалося, ховає шанси Франції на хоч щось. Але Дешам знайшов вихід і Франція в Катарі виглядає якщо не ідеально, то дуже сильно. На самому початку турніру у ЗМІ писали, що від Дешама чекають на провал, а тому французька футбольна фередація вже підготувала йому зіркового змінника – Зінедіна Зідана. Але й тут Дешам вистояв, більше того, зараз вже є розмови про те, щоб дати Дідьє попрацювати ще й привезти Францію за півтора року на Чемпіонат Європи.
Досвід однозначно на боці Дешама, а його тренерська сила полягає в тому, що він якимсь чарівним чином створює для своїх гравців найбільш комфортні умови для гри: Варан у Манчестері поганий, а на ЧС прекрасний, Грізманн в «Атлетіко» аналогічно, а в збірної незрівнянний. Недаремно багато років жартували над Полем Погба, який у футбол починає грати лише приїжджаючи до збірної, а в «Манчестер Юнайтед» він просто підтримує форму. Дешам знаходить підхід до кожного, а ще вірний самому собі. Здавалося логічним везти до Катару головним воротарем Майка Меньяна з «Мілана» - той в Італії просто фантастичний. Але Дешам відмовився і повіз Льоріса, з яким працює з 2012 року. Критики тренер вислухав на свою адресу чимало.
Світ робить короля
Якими б не були прекрасними Мбаппе і Мессі, але без партнерів вони б так далеко не зайшли. Враховуючи, що це фінал, не виключено, що і той, і інший нічого визначного навіть не покажуть. Їх нещадно бити по ногах, закриватимуть і жорстко пресингуватимуть всю гру – захист буде сфокусований на них. А це розв'язує руки решті 9 людей на полі з кожного боку.
І тут кидається відчутна перевага Франції в обороні. Французький захист у вигляді Варана, Кюнде, Конате та Ернандеса виглядає потужніше аргентинської Отаменді, Ромеро, Моліна та Акунья. Функціонально дуже важливою буде роль Тео Ернандес. Від того як він встигатиме робити все залежить дуже багато. На нього покладено завдання допомагати Мбаппе в атаці та перевантажувати лівий фланг, а ще відпрацьовувати на захист так, щоб встигати за тим, кого поставить там Скалоні. Проти Марокко Тео встигав, а там грали приголомшливі Хакімі та Зієш. І навіть гол забив.
Півзахист Аргентини виглядає надійніше. Там грає чистильник Леандро Паредес, а разом із ним і трудяга Родріго Де Поль. Добре у захисті може допомагати і Маккалістер. На Енцо Фернандеш більше атакуюча складова. У Франції оборонні функції лежать на Орельєні Чуамені, який у свої 22 роки грає так, ніби йому 30 – неймовірно надійний і встигає скрізь. Але він такий один. Адрієн Рабйо та Антуан Грізманн більше про створення атак. Хоч Антуан і показав, що може відорювати у захисті у грі з Марокко, але з аргентинцями йому доведеться по-справжньому важко.
Атаки у команд рівноцінні. Мбаппе та Мессі стоять один одного. А Жиру може бути трохи сильнішим і кориснішим за Альвареса тільки за рахунок того, що він здатний грати таранного форварда. Для не самої фактурної та фізично міцного захисту Аргентини це може бути проблемою. Цілком незрозуміло чого очікувати від Усмана Дембеле, він у Катарі завжди у старті, але залишається непомітним.
Ну і воротарське протистояння - Уго Льоріс досвідченіший і сильніший воротар, ніж Емільяно Мартінес. Але є одне «але», Мартінес ментально міцніше, ніж Уго. Під великим тиском Льоріс може помилятися – гол від Едера у фіналі Євро 2016 тому доказ. Мартінес загалом теж не безгрішний, але в цьому плей-офф завжди був максимально надійний. А у разі серії пенальті Мартінес буде явним фаворитом. За кар'єру у нього 10 відбитих 11-метрових із 33 ударів, фактично третина.
З лави у обох тренерів є дуже різні інструменти. У Скалоні є Лаутаро Мартінес, Анхель Корреа, Пауло Дібала та Анхель Ді Марія. У французів запас слабший, але й там є цікаві особи – Кінгслі Коман, Бенжамен Павар, Маркус Тюрам, Едуарду Камавінгу, Жордан Верету.
Кожна зі сторін якщо і має переваги десь, то мінімальні. Ось чия «світа» покаже себе краще, ті й заберуть цей фінал.
Що у залишку?
Для Мессі перемога – це повторити досягнення Марадони, що взяв срібло та золото ЧС. На успіх Лео працює вся команда і більша частина футбольного світу вболіватиме за Мессі просто тому, що всім хочеться гарної історії. Цей фінал – найважливіший матч у житті Мессі, про нього згадуватимуть роками, а може й десятиліттями.
Для Мбаппе перемога – це лише одна сходинка у сходженні на п'єдестал найкращого у світі. Навіть якщо Кіліан виграє цей фінал, йому доведеться ще багато довести.
Для Аргентини перемога – це історичний момент, на який у Буенос-Айресі чекають з 1986 року. Якщо Мессі не привезе Кубок світу до Аргентини, то хто тоді його взагалі привезе?
Для Франції перемога – це написання нового золотого розділу історії французького футболу. З плином 30-х років минулого століття цього нікому не вдавалося.
