Настав час півфінальних матчів на ЧС у Катарі. Турнір наближається до свого завершення, а до заповітного вручення Кубка світу залишається лише два кроки. На шляху до фіналу зустрілися збірні Аргентини та Хорватії, а також Марокко та Франції.
Національна збірна Аргентини – це традиційний фаворит усіх світових першостей. Так вийшло, що ця країна дуже багата була на футбольні таланти за всіх часів. А надто в наш час, коли у збірній виступає один із двох найбільших гравців сучасності – Лео Мессі.
Лео Мессі залишилося зробити два кроки, щоб взяти до рук легендарний Кубок, який діставався раніше Марадоні. Фото: commons.wikimedia.org\ El Gráfico
Аргентинська збірна у свій перший фінал на ЧС пробилася ще далекого 1930 року в Уругваї. Це був перший ЧС в історії міжнародного футболу як такого. Аргентинці тоді програли у фіналі господарям турніру – уругвайцям. Рахунок був 4:2.
Щоб повернутися у фінал ЧС, Аргентина пішла аж 48 років. Сталося це на домашньому ЧС в Аргентині 1978 року. Тоді аргентинці воювали зі збірною Нідерландів, яких цього разу на шляху до півфіналу вибили. У тому фіналі, виграному Аргентиною, найкращим на полі був легендарний Маріо Кемпес, який тоді став ще й найкращим бомбардиром турніру, забивши 6 голів.
1986-й для аргентинців теж став успішним. У фіналі ЧС у Мексиці «біло-блакитні» обіграли збірну ФРН із рахунком 3:2. Цей успіх для Аргентини – культовий, адже лідером команди був легендарний Дієго Марадона, який тоді заробив звання найкращого гравця турніру. Через 4 роки на ЧС в Італії ФРН помстилася аргентинцям, здолавши їх у фіналі. Марадона залишився зі сріблом.
Через 34 роки Аргентина та Німеччина знову зійшлися у фіналі мундіалю у Бразилії. Аргентинці програли 1:0 в екстратаймі, а Лео Мессі лише повторив срібло Марадони, але не золото.
Владі аргентинського міста Росаріо, де народився Лео Мессі, довелося запроваджувати офіційну заборону на те, щоб батьки не називали своїх дітей Мессі. Тому що хлопчиків із таким ім'ям так багато, що відбувалася страшна плутанина.
Футбол у Аргентині – це релігія. Футбольне божевілля захопило цю країну в епоху Дієго Армандо Марадони, а зараз головним її винуватцем є Мессі. Школярам та студентам дозволяють пропускати заняття, якщо вони призначені на час, коли відбувається якийсь важливий матч збірної.
Загальна вартість складу збірної Аргентини – 645,2 мільйона євро. Найдешевший гравець у збірній – 34-річний центральний захисник "Бенфіки" Ніколас Отаменді. А найдорожчий – Лаутаро Мартінес, нападник «Інтера» у свої 25 років оцінюється у 75 мільйонів євро. Мессі ж сильно просів у ціні - ще на ЧС чотирирічної давності його оцінювали у 180 мільйонів євро, а тепер лише у 50 мільйонів.
Лео Мессі розпочав свої виступи у збірній Аргентини у далекому 2005 році. Переможним для Мессі та Аргентини став лише фінал 2021 року на «Копа Америка» у Бразилії, де аргентинці здолали у фіналі свого найлютішого футбольного ворога – Бразилію. Матч завершився з рахунком 1:0. До цього Лео та команда поступалися бразильцям та двічі чилійцям. Для аргентинця, який виграв у футболі майже все, що можливо, це аномальний результат.
Національна збірна Хорватії існує з 1990 року, команду визнали після здобуття незалежності. З того часу хорвати часто наводять шурхіт у європейському футболі: дуже успішно виступають на міжнародних турнірах, а хорватські футболісти навіть можуть похвалитися «Золотим м'ячем».
Хорватія на чемпіонатах світу грає, що називається, із крайнощів у крайність. У 1998 році ця збірна здійснила неймовірний подвиг, посівши третє місце. Потім ЧС у Японії та Кореї 2002-го та 2006-го у Німеччині завершилися невиходом із групи. На ЧС у ПАР хорвати навіть не зуміли потрапити. А у Бразилії 2014-го знову не вийшли з групи. А потім вистрілили у 2018 році, дійшовши до фіналу.
Модріч у Хорватії вже легенда. Він є єдиним гравцем в історії цієї країни, кому вдавалося досягти найвищої індивідуальної футбольної нагороди у вигляді перемоги у голосуванні на «Золотий м'яч». Що цікаво, Модрічу це вдалося зробити в епоху Кріштіану Роналду та Лео Мессі. Для цього хорват виграв Лігу чемпіонів із «Реалом» та взяв срібло ЧС у 2018 році, в обох командах він грав визначальну роль. Лука досі головний творець у команді. Чи не замахнеться хорват на другий "Золотий м'яч", якщо раптом у фіналі відзначиться?
Наразі захиснику Деяну Ловрену 33 роки, він живе безбідним життям. Але у дитинстві він дізнався, що таке війна. Коли йому було лише три роки, у Боснії почалися бойові дії. Поневіряння з країни в країну привели в результаті сім'ю до Хорватії, де Деян і зробив кар'єру футболіста.
Українським уболівальникам чудово відомий 33-річний хорватський захисник Домагой Віда, який виступав із 2013-го по 2017 роки в «Динамо Київ». Він був одним із головних героїв хорватської команди на ЧС 2018 року, де хорвати у чвертьфіналі здолали Росію. Після матчу Віда разом з іншим «українським хорватом» Оргеном Вукоєвичем записав відео з роздягальні, де він говорив українське патріотичне гасло «Слава Україні». Віда все ще у збірній, але на цьому ЧС поки що до першого складу не потрапляє.
26-річна хорватська модель Івана Кнолл, яка стала учасницею маси скандалів на цьому ЧС через своє відверте вбрання на трибунах у Катарі, поступово перетворюється на талісман команди. Поки Івана на трибуні – «шашкові» не програють. Дівчина відвідувала всі матчі хорватської команди, і їх незмінно переслідує успіх.
Збірна Марокко вже вписала своє ім'я в історію золотими літерами. «Атлаські леви» під керівництвом Валіда Реграгі стали першими представниками африканської, а за сумісництвом ще й мусульманської країни, якій вдалося пробитися до четвірки найкращих команд на Чемпіонаті світу. Цей успіх марокканців – історичний: вони здолали Бельгію, Іспанію та Португалію. Чому б їм не замахнутися на чемпіонство? На цьому ЧС немає нікого і нічого, що могло б хоч скільки-небудь налякати і збентежити цю команду.
Путівку на ЧС у Катар для марокканців завоював не нинішній тренер команди Реграві, а інший фахівець – Вахід Халілходжич. Попередній тренер пішов досить раптово за згодою сторін. А непоказний на той момент Реграгі взяв команду перед ЧС, і здавалося, що нічого хорошого в Катарі на нього не чекає. Не виключено, що йому відводилася роль тимчасового тренера, який з'їздить на мундіаль і піде, а далі роботу продовжить хтось із резюме сильнішим. Але "голова-авокадо" здивував весь світ. Він і справді тепер може піти, тільки вже в європейський топ-клуб.
14 із 26 футболістів збірної Марокко народилися за межами Марокко. Головні зірки збірної - Ашраф Хакімі та Хакім Зієш - тут не виняток. Ашраф народився та виріс в Іспанії, а Хакім – у Нідерландах.
Хакім Зієш грає за збірну Марокко на особливих умовах, з фінансового погляду, – Королівська марокканська футбольна федерація платить йому бонуси за виступи у збірній, які Хакім віддає персоналу команди та незаможним сім'ям із Марокко.
Марокканці на цьому ЧС досягають результатів, особливо навіть не володіючи м'ячем. Зіграли 0:0 із Хорватією при володінні 35%. Обіграли Бельгію, маючи 33%. Пройшли Іспанію, з м'ячем лише 23% ігрового часу. У середньому за турнір – показник 33%, що є майже найменшою цифрою. Найменше володіли лише костариканці – 31%. Атакує команда, з погляду голої статистики, теж дуже мало, справи у неї в цьому компоненті трохи кращі, ніж у Катару та Коста-Ріки, але це не заважає перемагати.
До речі, це фірмовий почерк Валіда Реграгі – його "Відад" брав африканську Лігу чемпіонів, володіючи м'ячем у середньому 34% ігрового часу.
Марокканці провели на цьому ЧС вже 5 матчів. І за ці 5 поєдинків у них лише один пропущений гол від Канади (найслабшого із суперників), причому це був автогол захисника Агуерда. У поєдинках із Бельгією, Хорватією, Іспанією та Португалією Яссін Бону йшов з поля, не пропустивши жодного голу – цей результат вражає. Одне прикро, вартість Яссіна Бону на Transfermarkt поки що не зростає – воротаря оцінюють у 15 мільйонів євро.
Французька збірна приїхала на ЧС у статусі чинного чемпіона світу. Ще навіть не приступивши до матчів, команда почала втрачати гравців на тренуваннях одного за одним. Команду Дешама захлеснула справжня хвиля травм – збірна залишилася без Каріма Бензема, Поля Погба, Нголо Канте, Крістофера Нкунку, Люкі Ернандеса, Преснеля Кімпембе… Будь-яку іншу команду така епідемія підкосила б, але не французів – ресурс у них приголомшливий.
Склад збірної Франції оцінюється в 1,03 мільярда євро. Це один із найдорожчих складів цього ЧС. Найоплачуваніший у команді гравець – 23-річний Кіліан Мбаппе, який є абсолютним лідером французьких атак. Його нинішня вартість дорівнює шаленим 160 мільйонам євро.
Ще чотири роки тому, на ЧС 2018 року, Антуан Грізманн був одним із лідерів бомбардирських перегонів, забивши 4 голи за турнір. Цьогорічний Антуан – це зовсім інший гравець. Через травми Канте і Погба Дідьє Дешам змушений використовувати футболіста в півзахисті, і той повністю розкрився в цьому амплуа. Грізманн - найкращий гравець ЧС за двома статистичними показниками: створив найбільшу кількість моментів за всі матчі (18) і записав на свій рахунок найбільшу кількість очікуваних результативних передач (2,94 за гру), а ще він найкращий асистент цього ЧС із трьома передачами. Зараз Антуан - один із найкращих гравців цього ЧС, і він явно претендує на звання найкращого гравця турніру.
Збірна Франції сама по собі надуспішна команда. Але є в її історії та й відверто ганебні дні. Один із таких трапився на початку становлення футболу – 22 жовтня 1908 року французи грали проти збірної Данії та програли скандинавам з рахунком 17:1.
Збірна Франції межі століть створила неймовірне. 1998 року ця команда виграла домашній чемпіонат світу, а 2000 року стала найкращою і на чемпіонаті Європи. А все тому, що тоді грали такі великі майстри, як Патріс Вієра, Зінедін Зідан, Фаб'єт Бартез, Тьєррі Анрі та інші гравці, які сьогодні мають статус легенд. Що цікаво, зовсім недавно французи могли повторити успіх. 2018 року вони стали чемпіонами світу, а 2016-го на своєму домашньому Євро програли фінал Португалії. Тепер вони мають шанс стати першою збірною, яка захистила титул чемпіона світу.
23-річний суперзірковий француз взяв участь у 40 атаках по воротах суперників на цьому ЧС, за умови, що він відіграв лише 387 хвилин. За цим показником він обходить навіть свого партнера з ПСЖ Лео Мессі, який відіграв на цьому ЧС вже 480 хвилин – у Лео 39 таких епізодів.
Але що цікаво, до десятки найбільш атакуючих гравців цього ЧС входять ще чотири французи – Грізманн, Рабйо, Ернандес та Дембеле, які в сумі взяли участь у 99 ударах. Командна складова у Франції величезна. Називати її командою одного гравця докорінно неправильно.