ЧС у Катарі у суто футбольному плані продовжує вражати та дивувати. Третій тур групового етапу чи не щодня дарує разючі результати. Але вчорашній день, мабуть, найяскравіший.
До початку турніру такий підсумковий розклад у групі F можна було б вважати сенсаційним. Положення Марокко на тлі «бронзової» Бельгії та «срібної» Хорватії виглядало щонайменше невигідним. Але на те він і ЧС серед футбольного сезону - зіграло ключову роль, у якій формі і якому настрої приїхали на турнір усі команди.
Марокко виходило на матч із Канадою з розумінням того, що їм належить зіграти з командою, де варто побоюватися, за великим рахунком, двох людей – Альфонсо Девіса та Джонатана Девіда. Причому другого канадці залишили на лавці. В іншому Канада слабка в обороні і нічого не може зробити тямущого в півзахисті.
Вже на 4-й хвилині марокканці повели у рахунку. Через 20 хвилин Ен Несірі отримує чудовий пас від Хакімі і щільно пробиває у ближній кут. Гол, правду кажучи, воротарський. Голкіпер рівня ЧС таке відбивати має. На 40-й хвилині Адекугбе робив з флангу простріл, який замкнув марокканець Агер, який оформив гол у свої ворота. Забили марокканці та й третій гол, але його скасували через офсайд. А ще гол міг забити найстарший гравець ЧС – Атіба Хатчінсон (40 років). Після подачі з кутового канадець потужно пробив головою в перекладину, а добити його партнери не зуміли.
У підсумку 1:2 марокканці йдуть далі, а канадці їдуть додому. «Атлаські леви» виконали у групі блискучу роботу: витягли нічию з хорватами, розбили деморалізованих бельгійців і наостанок переграли канадців. Можна бути впевненим – іспанцям із ними солодко явно не буде.
Вже екснаставник бельгійської команди Роберто Мартінес вчинив сміливо, пішов на радикальні заходи – посадив на лавку основних «бійців», які вважають, що лідери саме вони, – Азара та Лукаку. На що сподівався Мартінес? Та, напевно, на те, що майстерність у такого складу хоч і нижче, але буде краще зі сплаченістю, та й роздуте его зірок залишиться на лаві запасних. І, можливо, саме цей набір тренеру і слід було використовувати на турнірі зі старту завжди, а не коли вже «все пропало». Закінчився цей матч із рахунком 0:0 на табло.
Після фінального свистка Роберто Мартінес не став відкладати справи у довгу скриньку. Одразу ж заявив журналістам про звільнення. Так безславно, так яскраво і так сумно закінчилася його 6-річна каденція біля керма збірної Бельгії, з якою він зумів узяти бронзу 4 роки тому на ЧС.
Розмови про те, що «фурія роху» навмисне програла «синім самураям», не стихнуть ще дуже довго. Особливо серед німецької преси та шанувальників «бундестим». Чому? Та тому що перемога над Японією не була вигідною Іспанії в якомусь сенсі. Так, "фурія роху" вийшла на Марокко, а могла б потрапити на Хорватію. А у чвертьфіналі довелося б зіграти з Бразилією, а так із переможцем пари Швейцарія – Португалія. Якщо поразка від Японії і була за розрахунком, то чи був цей розрахунок правильною витівкою, покаже час. Марокко в якомусь сенсі також не подарунок, а Португалія на чолі з Кріштіану Роналду - тим більше.
Щодо самого змісту матчу, то іспанці забили рано, на 11-й хвилині це зробив Мората. Усю гру команда влаштовувала шалену тікі-таку, володіючи м'ячем 82% ігрового часу. Але це володіння не було націлене на загострення. Для Іспанії це як метод захисту, поки м'яч у них, суперник їм зробити нічого не може.
У другому таймі у японців на 46-й хвилині виходить пара Доан - Мітома. Буквальйно через 2 хвилини Доан заб'є перший для Японії гол. А ще через 3 хвилини Танака виведе влучним ударом свою команду вперед, а результативний пас на нього віддасть свіжий Мітома. Чисто з погляду гри, Іспанія ніби вимкнулась на якихось 5 хвилин, чим і скористалася Японія. А потім знову включилася, але перемагати вона не була націлена. Швидше - оновити рекорд із володіння м'ячем. Матч із таким результатом і завершився.
Ця перемога поставила «синіх самураїв» на перше місце у групі та відправила прямісінько на віце-чемпіонів світу - збірну Хорватії. Для японців це вже величезний успіх. Їм знов вдалося вийти з групи - вже другій ЧС, чого не було з ними жодного разу в історії. Причому обігравши на своєму шляху Німеччину та Іспанію. Хорватам із ними буде непросто. Іспанці ж обдумано пішли другими за вигіднішою, на перший погляд, турнірною сіткою.
Німцям можна скільки завгодно ображатись на те, що Іспанія програла Японії. Адже якби виграла «фурія роху», німці зі своєю перемогою в останньому турі вийшли б із групи. Але насправді винні вони самі – треба було не програвати перший матч японцям.
У матчі з Коста-Рікою «бундестим» завелася як слід. Вже на 10-й хвилині матчу гол забив Серж Гнабрі. Та й у іншому команда Фліка була нестримна. Німці за матч завдали 32 удари, з яких лише 11 у площину – реалізація так собі. А у воротах суперника був ще й Кейлор Навас, який зробив 7 сейвів.
Цей матч показав: якою б сильною Німеччина не була в атаці, у захисті у неї все погано. Був момент, коли до виходу із групи виходити могли костариканці. І тоді додому на пару з німцями поїхали б і самовпевнені іспанці. На 58-й забив Техеда. А на 70-й у ворота німців улетів автогол.
Німці пішли на відчайдушний штурм, і не дарма. Суперника рангом значно нижче вони все ж таки продавили: на 73-й забив Кай Хавертц, а на 85-й і 89 хвилинах той же Хавертц і Фулкруг забили ще по м'ячу. А наостанок четвертий поклав Матіас Гінтер. Підсумкові 2:4 вбили казку костариканську, але врятували від вильоту вже Іспанію. Ось таким складним та емоційним виявився завершальний тур групи Е.
Німеччина другий ЧС не може вийти з групи. Минулого разу вони поїхали додому з трьома очками, цього разу з чотирма. Чого німцям забракло для виходу? Нормальної гри з максимальною самовіддачею з першого туру, адже причина вильоту лежить саме в першій грі, ніяк не в цій і навіть не в другій.