На чемпіонаті світу з боксу, що завершився у Белграді, серед 13 українських боксерів єдину медаль здобув 19-річний Юрій Захарєєв. Медаль золота. Першу для України із 2017 року. У першому ж собі першості світу.
У поєдинку за «золото» українець переміг росіянина Вадима Мусаєва, впевнено вигравши всі три раунди з одноголосним рішенням суддів – 5:0.
- Юрію, наскільки змінилося ваше життя у статусі чемпіона світу?
– Вона змінилася раніше. Коли я виграв чемпіонат Європи. Все йшло по наростаючій. Я вигравав один чемпіонат України, інший, третій, і увага зростала. Стали запрошувати на інтерв'ю, люди почали впізнавати.
- Публічність втомлює?
- Правильно. Це зворотний бік популярності. Я приїхав до Києва на два дні, і маю розписані інтерв'ю. Телебачення, радіо, сайти. Усі хочуть дізнатися, як ти став чемпіоном світу, який шлях пройшов.
- Коли у 19 років стаєш чемпіоном світу, як не впіймати зіркову хворобу?
- Біля мене близькі люди, які підкажуть, як правильно поводитися. Рідні мене підтримують. Я не відчуваю, що якось змінилося.
- Не вважаєте себе вундеркіндом – навіть Василь Ломаченко чемпіоном світу став о 21-й?
- Ми довго і наполегливо йшли до цього успіху. Це виснажливий процес тренувань, все було непросто. Тільки завдяки щоденній праці вдалося досягти таких цілей. Я не вундеркінд.
– Ви єдиний українець, хто привіз медаль із Белграда. Чому решта боксерів виступила невдало?
– Наскільки змогли хлопці, настільки себе й показали. Вони билися до останнього. Це питання потрібно ставити тренеру, а не мені.
- Безпосередньо на ЧС-2021 ви сказали, що найважчий бій був у чвертьфіналі проти боксера з Казахстану Асланбека Шімбергенова. Зазнали додаткового тиску перед фінальним поєдинком через те, що суперник росіянин (Вадим Мусаєв)?
– Ні. Я вийшов на ринг спокійним. Ринг - це те місце, де б'ються два боксери. Жодної політики. Не має значення, якою національності є спортсмен.
– Без поразок не буває перемог. Чи пам'ятаєте ви найболючішу поразку?
- У мене немає поразок у дорослій кар'єрі. Програвав лише коли починав боксувати на першість області. Спершу ставав третім та другим на чемпіонаті України, а потім покращив свої здібності і більше нікому не поступався. Коли стаєш першим, не можна опускати руки. Потрібно тільки рости, рости та рости.
- Немає страху опинитися в нокдауні чи що ще гірше – у нокауті?
- Ні.
– Ваша золота медаль – сьома для України на чемпіонатах світу. Хто з українських боксерів був вашим кумиром?
- Усик та Ломаченко. Вони досягли найвищих досягнень. Наша мета – вийти на їхній рівень.
- Чим просякнуте повітря Білгорода-Дністровського, що там народжуються такі великі чемпіони?
- (Перший та останній раз за все інтерв'ю Юрій засміявся. – Авт.) Та звичайне повітря, воно ні до чого. Як ти себе налаштуєш, яку мету поставиш – ось що важливо. Все залежить лише від людини, а не від зовнішніх обставин.
- Ваші будинки з Ломаченком знаходяться поруч?
– Ні. Я сам родом не з Білгорода-Дністровського, а із села Андріївка. Це за 30 км від районного центру. Там ми живемо.
– Розкажіть, як почали займатися боксом? Хто батьки, як ви жили?
– У мене звичайні батьки. Батько працює охоронцем на виноградних полях, а мати – на зерновому струмі. Це місце, де люди збирають, упаковують, сортують та затарюють у мішки зерно.
Батьки віддали мене у 10 років до школи боксу. Інших секцій був. Я був маленьким і ще нічого не розумів. Спершу чинив опір, навіть тікав, але повертався назад і згодом полюбив бокс.
- Ви одна дитина у сім'ї?
- У мене два старші брати – Сергій та Олег. Але ніхто із них у спорт не пішов. Старший Сергій працює на СТО у Великій Долині під Одесою, а Олег допомагає батькам.
- У вуличних бійках часто брали участь?
- Ніколи.
- Які перспективи у глобальному плані бачите?
– Наша головна мета – олімпійське золото Парижа-2024.
- Будете далі в цій вазі битися? Чи, може, зміните вагову категорію?
- Ні. Я чудово почуваюся у ваговій категорії до 71 кг. Поза тренувальним процесом моя вага становить 72-73 кг.
- Що для вас найважче у боксі?
- Можу сказати, що найголовніше. Налаштувати себе психологічно перед виходом ринг. Як? Мама завжди мене підтримує, є тренер поряд. Потрібно завжди виходити на поєдинок упевненим. Ніколи не нервуюсь. Виходжу повністю розслабленим. Якщо нервувати, то нічого не вийде.
- Хто, на вашу думку, найсильніший боксер світу в історії цього виду спорту?
- Майк Тайсон! Хоча є боксери, які перемагали Тайсона.
- Що б ви порадили тим хлопцям, які роблять свої перші кроки, перші удари у рингу?
- Ніколи не опускати руки, навіть якщо не виходить. Буває дуже важко, бувають моменти, коли хочеться все кинути, але треба пересилити себе. Перетерпіти та взяти себе в руки. Йти і робити свою роботу, і все вийде.
- Куди поїдете у відпустку?
- Поки що побуду вдома. Може, поїдемо до Єгипту.
- З родиною? Дівчиною?
- Всі разом.
- Розкажете про вашу супутницю?
- Ні.
- Як би ви описали себе трьома словами?
- Краще у людей спитати, збоку видніше. Як мені здається, я врівноважений, спокійний та добрий.
- Якої риси хотіли б позбутися?
- Мене все влаштовує. Нічого б не змінював.
– Ви скромний, неагресивний. Як із таким темпераментом можна стати чемпіоном світу?
- Агресія чи злість має бути лише на рингу. Спортивна агресія. Потрібно виходити на ринг та морально одним поглядом перемагати та поламати суперника. У житті потрібно поводитися тихо і скромно, нормально спілкуватися з людьми.
- Чому всі боксери люблять бургери?
– Це наша хвора тема. Під час періоду підготовки ніхто не роз'їдається, усі стримують себе. Багато чого доводиться відмовлятися. Тільки у відпустці можна розслабитися і дозволити собі щось смачненьке - бургер, хот-дог, шаурму.
- Що складає ваше меню?
- У Кончі-Заспі, де ми традиційно проходимо підготовчі збори, є шведський стіл. Вранці їм яєчню або омлет, плюс сардельки із салатом. У принципі раціон підбираєш під себе. Якщо потрібно скинути вагу, то багато не їсти. Вибираєш одне варене яйце та салат. Контролюєш себе. В обід – легкий суп та шматок м'яса з салатом. На вечерю – салат. Або взагалі нічого. Щоб контролювати свою вагу в процесі тренувань, є певний графік, що їсти і коли тренуватись.
- О скільки прокидаєтеся і лягаєте?
- О 7.30 підйом. Вмився, почистив зуби і на шикування. О 8-й зарядки. О 9-й йдемо їсти. О 12.00 чи 13.00 тренування, потім обід. Основне або силове тренування може бути о 17.00 год. В обід можуть бути пари заочно. Я навчаюсь в інституті Ізмаїла на тренера. Вечеря – 19.00–19.30. Лягаю стабільно о 22.00-22.30. Все розписано. Потрібно висипатись.
- Які ваші захоплення, окрім боксу?
- У вільний час із друзями граємо у баскетбол у залі. Коли хороша погода, виходимо у футбол побігати.
- А якщо ви вдома?
– Люблю багато поспати. Під час тренувального процесу мало сплю, тож хочеться відіспатися.
- Якби не було боксу, ким став би Юрій Захарєєв?
– Все одно став би спортсменом. Футболістом чи баскетболістом, може, ще кимось. Я до будь-якого виду спорту розташований.