Перша українка, яка підкорила Еверест, Ірина Галай: У горах найбільше боюся галюцинацій
29-річна українка Ірина Галай вписала своє ім'я в історію, коли 2016-го стала першою представницею нашої країни, яка підкорила Еверест. Сталося це лише через три роки після того, як Ірина вперше ризикнула піднятися у гори. На її рахунку вже десятки підкорених вершин по всьому світу, а 6 квітня вона вирушає до чергової експедиції. Тепер у планах Галай сходження без кисневої маски (!) на четверту по висоті гору світу Лходзе. Що ж підштовхнуло Ірину до такого ризикованого кроку, вона розповіла "КП" в Україні".
– Практично всі альпіністи, з якими ми спілкувалися, намагалися нас відмовити, – каже Ірина. - Дуже малий відсоток людей може піднятися без кисню до "зони смерті". Але я помітила, що маю властивість організму адаптуватися до висоти. Два роки в мені жила ідея спробувати запровадити український альпінізм до лав безкисневих сходжень – до мене з українців цього ніхто не робив.
Я йду в компанії трьох хлопців, вони піднімаються Еверест, ми будемо з ними разом аж до останнього штурмового ривка. Гора Лходзе зовсім поряд з Еверестом, її висота – 8516, "зона смерті" починається після 8500 метрів, тому я вирішила, що випробувати свій організм потрібно саме тут.
"Альпінізм здоров'я не додає"
- Яка підготовка до сходження до гор?
- Я готуюся у звичайному режимі: тренування у залі та не надто інтенсивні, бокс. За звичайних умов не можна натренувати альпіністські навички. Це або є, або ні. Вся фізична підготовка працює на перших етапах, можливо до базового табору на висоті 5300, а далі - це індивідуальні особливості організму. Крім того, дуже важливою є психологія. На висоті постійно йде діалог із собою, самопізнання.
- Чи є у вас лайфхаки, які допоможуть піднятись на висоту 8000 метрів без кисню?
- Звичайно. Беру із собою устілки з підігрівом, акумулятором без шнурка. Акумулятор знаходиться в кишені, і в потрібний момент його можна ввімкнути, він починає гріти ноги. Також у куртку вшивають кишеню на спині і туди вкладають пакет із водою, а від нього йде трубка, через яку можна пити, щоб не діставати пляшечку. А вже у базовому таборі у пакет наливають гарячу воду, і таким чином гріється спина якийсь час. Це добре, тому що без кисню йти вдвічі холодніше.
– Скільки часу ви собі зараз даєте на всю експедицію?
- Хочеться зробити все максимально швидко, щоб не витрачати кілька днів на сходження. Я дуже сподіваюся, що не переоцінюю свій організм. Адже після сходження на Еверест я відновлювалась майже два роки. Дуже страждають гормональний фон, волосся, обличчя. Альпінізм здоров'я не додає.
"Цей наркотик сильніший за всіх інших"
- Як боротися із гірською хворобою?
- Вона проявляється по-різному. Я найбільше боюся галюцинацій, тому провідник буде йти з киснем, і якщо побачить, що я збираюся повернути, наприклад, у прірву, вчасно мене зупинить і приведе до тями. Розповідають дуже страшні історії про галюцинації, коли людина втрачає свідомість, зір і можливість контролювати себе.
- Чи були у вас ситуації, коли ви боялися за своє життя?
– Так було під час сходження на гору Ушба на Кавказі. Ми пішли поза сезоном, але мені дуже хотілося. Прогноз був ідеальний, але він нас підбив. Коли залишалося 600 метрів до вершини, почався сніговий ураган, далі йти не можна було - тільки перечекати. Ми з гідом були без спальників, без наметів, навіть без теплих речей. Сховалися до печери. Але через якийсь час нас накрило лавиною. Ми розкопали вихід, але за півгодини лавина зійшла знову. Так перечекали ніч, а вранці вирішили спускатись. Скрізь туман, видимість лише кілька метрів. Коли, нарешті, спустилися, то пальці на ногах були просто чорні. І тоді я думала, що в гори більше не піду. Але ми купили грузинського вина, зігрілися – і вирішили, що треба повторити.
– Це гірська залежність?
- Думаю так. Це наркотик, який, мені здається, ще сильніший за решту.
|
Коханий ревнує до спорту
- Альпінізм прийшов у ваше життя лише кілька років тому: ви програли суперечку - і довелося підніматися на Казбек. Що то був за суперечку?
- Ми посперечалися з моїм найкращим другом на рахунок матчу "Барселона" – "Реал". Він вболіває за Мадрид, а я – навпаки. І я програла суперечку на бажання. Він загадав сходження на Казбек.
Зрештою я відчула, що це моє. Це і фізичні навантаження, і боротьба із собою. Так, я мучаюся, але при цьому отримую неймовірне задоволення!
- Як рідні реагують на вашу потяг до екстриму?
- Зараз, до речі, і рідні, і мій хлопець набагато простіше відпускає мене в експедицію. Це дивно, тому що моє бажання піти на Еверест викликало навіть розрив у стосунках із моїм коханим. Він казав, що це марення, не розумів мене. А зараз він мене підтримує, навіть допоміг знайти спонсорів.
- Чим займається ваш юнак?
- Я намагаюся не афішувати особисте життя, тому поки що не уявляю його публіці. Він бізнесмен, як і я, працює в нафтовій компанії. Він не захоплюється спортом, тому, звісно, мене ревнує. Запитує: як можна їздити на збори із дев'ятьма чоловіками? Але я живу так.
- Якщо у вас з'явиться власна сім'я, вона зможе зупинити вас у прагненні займатися альпінізмом?
- Можливо, саме тому її поки що і немає. Я повністю поринаю в те, чим займаюся, мені хочеться довести це до ідеалу. І мені здається, що коли у мене буде сім'я, я порину в неї з головою і не залишиться місця для моїх хобі. А я дуже волелюбна людина.
- Як вам вдається поєднувати роботу директора з маркетингу нафтової компанії та альпінізм?
- Тривалі експедиції у мене раз на два роки. А решта триває 2-3 тижні, тож я можу собі це дозволити. Я завжди на зв'язку та можу робити свою роботу. Чи була на межі звільнення? Постійно! Запитують: "Куди ти знову їдеш? Скільки це триватиме?" Але поки що тримаються.
Ціна запитання
Скільки коштує сходження на Еверест та Лходзе?
- Дорого! Але зараз мені допомагають, є спонсори. Середня вартість підйому на Еверест – 50 тисяч доларів, – розповідає Ірина. - Обов'язково потрібно купити перміт – це дозвіл на сходження. На Еверест воно коштує від 10 тисяч доларів. На Лходзі – $2000. Перміт залежить від висоти. У тій же Південній Америці все набагато дешевше – 350-500 доларів.
Але більшість бюджету йде на екіпірування. Щоразу потрібно купувати нове спорядження, костюм, спальник тощо.
Зараз бюджет мого сходження – менше 10 000 доларів.
