Позивний в армії дається з метою безпеки та зручності. Він має складатися з одного слова, бути коротким, чітким, зрозумілим. Позивний зазвичай привласнює або командир, або колектив (як прилипає прізвисько у школі), або сам боєць.
Таким чином, при зверненні до військового не вимовляється його звання та справжнє прізвище. Противник не може вирахувати, хто є хто, бо зазвичай ворожі снайпери намагаються ліквідувати офіцерський склад.
Також під час бою або в радіоефірі зручніше віддавати команди умовному Патрону, а не Гулаку-Артемівському.