Володимир Фесенко про «План перемоги» Зеленського: Це не «список бажань», а конкретні пропозиції
16 жовтня президент Володимир Зеленський оприлюднить перед парламентом свій «План перемоги». Але успішність цього плану в основному залежить від того, чи його підтримають наші західні союзники. Найближчим часом ми дізнаємося про їхню реакцію на пропозиції Києва, а про перспективи «Плану перемоги» Коротко про розповів політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Байден зараз не готовий до «Плану перемоги»
Володимир Фесенко. Фото: телеканал «Дім»
– Зеленський презентує свій «План перемоги». Які перспективи, що його підтримають на Заході?
- Я не думаю, що у цьому плані будуть великі сенсації. Це не план військової перемоги над Росією, це наші пропозиції нашим західним партнерам, як примусити Росію до завершення війни. Щодо реакції західних союзників, то Володимир Зеленський підтвердив, що вже є перша реакція на план та пропозиції наших партнерів. І він пообіцяв про це розповісти під час презентації "Плану перемоги". Ось це цікаво та інтригуюче.
А загалом із реакцією наших партнерів буде традиційна історія. Не буде якоїсь однозначної відповіді – підтримуємо чи не приймаємо. За деякими з наших пропозицій нам скажуть "так" і підуть назустріч. За деякими скажуть - «не сьогодні». Не варто чекати прямої відповіді. Буде обговорення та відкладена реакція.
І зараз уже очевидно, що, мабуть, чекатимуть на завершення виборів у США і потім вирішуватимуть. Зокрема чекати на реакцію, більш предметну, більш конкретну реакцію на пропозицію Зеленського від тієї людини, яку буде обрано президентом США. Особливо якщо президентом стане Дональд Трамп.
- Скасування засідання "Рамштайну", на якому мав бути представлений цей план, це дійсно через ураган чи сигнал?
- Ураган, звісно, вплинув. Але, найімовірніше, і сам Байден не був готовий до якихось, за словами Зеленського, «сильних рішень». Традиційно позиція Байдена – ми вас підтримуємо, ми вам дамо новий пакет зброї, але не більше.
Насправді головне значення зустрічі в Рамштайні полягало в тому, що треба виробити спільну стратегію дій. Як діяти далі, щоб ми змогли зупинити російський наступ на Донбасі? А також посилення тиску на Росію, щоб змусити Путіна до початку переговорів щодо завершення війни, але без ультиматумів на адресу України. Ось у чому головний сенс. Але схоже, що саме Байден поки що не готовий до вироблення такої спільної стратегії. Це перша проблема.
І є друга. Якщо сьогодні і вдасться про щось домовитися з Байденом, а що буде, якщо президентом стане Трамп? Тоді треба все перегравати. Зокрема, треба буде наголошувати на тому, якою має бути наша стратегія і тактика у переговорах про завершення війни. Тому що Трамп ініціюватиме ці переговори. Як нам треба буде вибудовувати свої відносини з новою адміністрацією США для того, щоб зберегти військову підтримку Сполучених Штатів? Із цим можуть бути проблеми.
«Список бажань» чи конкретні пропозиції?
- Замість "Рамштайна" Зеленський проїхався Європою, зустрівся з лідерами та персонально представив цей план. Але вони на нього ніяк не відреагували. Чи це не означає, що він їм не сподобався?
- Ні, звісно, ні. Коли подають якісь пропозиції, їх спочатку треба вивчити. Зеленський сказав, що перша реакція є, і він розповість про неї. Але думаю, що головна реакція буде не зараз, а трохи згодом. І вона пов'язана з тим, хто стане президентом США.
- Агентство Bloomberg пише, що на Заході не бачать прориву в новому плані, тому що він нібито не змінює ситуацію кардинально.
- Ну, так не може бути якогось прориву. Ті, хто це говорить, мабуть, вважають проривом початок переговорів із Росією. Що Україна погодиться на переговори за умов Росії. Адже у чому суть плану Зеленського? Це посилення позиції України через активізацію допомоги наших партнерів, щоб змусити Путіна завершити війну. Різко зменшити її військові можливості, зупинити Путіна і навіть змусити його відступити, і тоді можна розпочинати переговори. Це переговори із позиції сили. Ось у чому може бути прорив.
- Знову ж таки в Європі кажуть, що "План перемоги" Зеленського - це все лише «список бажань». Чи не стане так, що цей план виявиться просто заявкою про наміри, а не реальним процесом?
- Там, можливо, є речі, які західні фахівці вважають нереалістичними. Тому що західні союзники або не захочуть, або не можуть дати конкретних видів далекобійної зброї. І це не «перелік бажань», а конкретні пропозиції. Про те, що наші партнери могли б зробити для нас. У цьому головне значення. Я вважаю, що ця реакція про «список бажань» дуже спрощена і не дуже коректна.
Візит Байдена до Німеччини - це лише прощальний візит
- Цього тижня буде три знакові події для України. Байден їде до Німеччини, відбудеться саміт Євросоюзу і конференція з ядерної безпеки у Парижі. Чого чекати від цих подій і як вони можуть бути пов'язані із планом Зеленського?
- Ні, це не будуть такі важливі події, якими вони виглядають на перший погляд. Не варто очікувати від них ухвалення якихось революційних рішень. Для нас, наприклад, набагато важливішим буде саміт БРІКС наприкінці жовтня. На ньому Бразилія та Китай можуть спробувати запустити альтернативний процес пошуку миру на користь Росії, а ми маємо якось на них реагувати.
Найменше значення матиме для нас візит Байдена до Берліна. Це прощальний візит. Президент ФРН Штейнмаєр нагородить його, повісить орден на груди та скаже теплі слова про співпрацю. Байден вкотре розповість, як він любить Україну та як він захищає Україну. Але жодних рішень щодо України в рамках цього візиту чекати не варто.
Щодо чергового саміту Євросоюзу, то вони регулярно збираються. Для нас він цікавий тим, що на ньому Зеленський представить "План перемоги" та буде дискусія. Ну і буде ухвалено рішення про виділення Україні 35 мільярдів доларів у рамках 50-мільярдного пакета, раніше затвердженого ЄС. Але на міністерському рівні це рішення вже ухвалено. Саміт не є вирішальним фактором.
- А конференція з ядерної безпеки у Парижі?
- Конференції – це не те місце, де ухвалюються важливі політичні рішення. Ну, ухвалять чергову декларацію, закликатимуть Росію не використовувати ядерну зброю у військовому конфлікті. Конференції є місцем для обговорення, а не для прийняття рішень.
Ніхто не змушує Україну віддати територію в обмін на мир
- Паралельно з цими процесами та планом Зеленського західні ЗМІ пишуть, що союзники України нібито схиляють Київ погодитися на мир в обмін на території. Це може бути?
– Це маніпуляція. На Заході в закритому режимі дипломатичними каналами обговорюють варіант заморозки війни, але це не означає відмову від території. Я не знаю жодного значущого політика, державного діяча на Заході, який публічно й офіційно говорив би про те, що ми повинні відмовитися від території на користь Росії.
Інша справа, що нам потрібно готуватися до різних сценаріїв завершення війни. І один із них – коли нам не вдасться звільнити всі окуповані території. Але це не означає, що ми відмовляємось від них. А ця формула «мир в обмін на території» - це маніпуляція, яку запускає Росія.
- Але в Німеччині заговорили про те, що вже не можуть фінансувати Україну. Ось вам і примус до миру.
– Це не відповідає дійсності. Канцлер Шольц, міністр закордонних справ Бербок кажуть, що Німеччина зберігатиме допомогу Україні. Інша річ, що у них дефіцит бюджету, точаться складні дискусії з цієї теми, і вони змушені зараз маневрувати у цьому питанні. Можливо, допомога буде на тому ж рівні, на якому була цього року.
Я абсолютно переконаний у тому, що західні політики чудово розуміють, що це найгірший сценарій – капітуляція України. Але переговори неминучі, і нам потрібно до них готуватися та вибудовувати певну стратегію і тактику. Ось такі розмови, напевно, йдуть у закритому режимі серед наших західних союзників.
