Олег Саакян: Може запуститися «геополітичне сафарі» - полювання сильніших країн на слабших
Україна покладає великі надії на "Саміт миру" який пройде 15-16 червня у Швейцарії. Що він нього слід очікувати на практиці, чому там будуть відсутні представники Китаю і коли можна запрошувати до перемовини Росію, Коротко про розповів політолог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян.
Привід засудити схожі проблеми
- На саміт приїдуть представники приблизно 100 країн. Навіщо нам таке велике представництво?
- Це зроблено для максимальної репрезентації світу, для того, щоб вироблені на саміті пропозиції мали високу легітимність, оскільки де-факто мова йде не про перемовини з Росією, а перемовини про повернення сили міжнародному праву. На перший саміт винесені три теми – ядерна, продовольча безпека, обмін полоненими та повернення дітей.
На перший погляд, ці теми не стосуються завершення російсько-української війни. Але вони стосуються деструктивного впливу створених Росією прецедентів для міжнародного права. Наприклад, Запорізька АЕС зараз захоплена росіянами і існує загроза для її безпеки. Так може статися в кожній точці світу, коли атомний об’єкт може опинитися поруч з агресивними і мілітарними сусідами. Це може бути і в Африці, і в Латинській Америці.
Продовольча безпека пов'язана не лише із судноплавством у Чорному морі та й в усьому світі. У Червоному морі, наприклад, судноплавству загрожують хусити та сомалійські пірати. Зараз загострюються відносини країн Південнокитайського моря – Китаю та Філіппін. А через Південнокитайське море провозять товарів, в тому числі і продуктів, на трильйони доларів.
Звільнення полонених і повернення дітей також може стосуватися не лише України – це загально гуманітарне питання. Відповідно, такий порядок саміту спеціально створений для того, щоб максимально забезпечити репрезентацію глобальних проблем. І перший саміт направлений не стільки на статусність, скільки на кількість учасників.
Тобто загалом російсько-українська війна створила ще низку прецедентів, які просто зараз не входять в порядок денний першого саміту. За наслідками російсько-української війни, процесу її перебігу і результату ми або опинимося в світі, у якому запуститься «геополітичне сафарі» - полювання мілітаризованими і сильнішими сусідами на своїх слабших і частіше демократичних сусідів. Або ми вийдемо в ситуацію, коли світ, принаймні, отримає шанс зробити висновки і сила права не посиплеться під ударами права сили.
"Саміт миру" - не про завершення війни
- Але все ж таки, чому на перший саміт не винесли ключові питання миру - припинення вогню, вивід ворожої армії і таке інше?
- Тому що ці питання не вирішуються в подібному форматі. Якби ми лише так поставили питання, то його б підтримали тільки наші союзники - країни формату "Рамштайн". І тоді який сенс в такому саміті? А так винесені питання стосуються того, що буде після завершення російсько-української війни і за якими принципами буде жити світ. Сам "Саміт миру" - не про завершення російсько-української війни, він про створення механізмів для того, щоб світ став безпечніший і був здатний примусити агресора, включно з Росією до цивілізованих правил гри. А на основі цих правил вже будуть примушувати Росію до миру.
Це не розмова між злочинцем і жертвою, це розмова між прокурором, суддею, жертвою і поліцією про те, як примусити агресора до того, щоб зберігався порядок, і відновити в правах цю жертву. А агресора притягнути до відповідальності. Бо в нашій ситуації зараз дві проблеми. Одна – це навіжений агресор, а інша – це відсутність поліції, прокурорів, які б впливали на нього.
- І саме тому, напевно, не запрошують Росію на перший саміт. А на якому етапі можна Росію включати в процес?
- Як тільки в якихось питаннях буде досягнуто попереднього консенсусу між державами, то одразу це питання можна класти перед Росією на стіл з тим, щоб дізнатися, готові вони чи не готові.
- А чому Росія зараз так хоче зірвати цей саміт?
- Тому що злочинець ніколи не хоче відповідати за злочин. Агресор не хоче, щоб був створений ефективний механізм примусу його до миру. Тому очевидно, що для РФ цей саміт є вкрай загрожуючим. Бо він фактично направлений на те, щоб відремонтувати і збудувати нові механізми для того, щоб ні Росія, ні будь-хто інший не міг себе вести таким чином на міжнародній арені. Недаремне Російська Федерація заявляє, що на цьому саміті нічого не вирішується, але водночас задіює всіх, щоб зірвати його.
Китай не зацікавлений в самому форматі «Саміту миру»
- Про що говорить небажання Китаю брати участь у саміті?
- Китай не бере участь у мирному процесі як у власних, так і у російських інтересах. По-перше, Китай не зацікавлений в тому, щоб у світі з'явилися додаткові механізми захисту, недопущення і реагування на агресивні амбіції. І показово, що це збіглося в часі із заявою міністра оборони Китаю про готовність силою протидіяти незалежності Тайваню. Що є дуже показовим саме для цієї логіки. Вони не зацікавлені в сильнішому міжнародному праві.
Друге. Для Китаю формат "Саміту миру" - це розмиття їхніх акцій, пониження їхнього статусу в світі як супердержави. І на якому вони фактично - як на чужому святі. На саміті планують бути Індія, арабські країни, інші учасники. І таким чином Китай стає лише «одним з них», а не першим. А він відчуває себе альтернативним полюсом світової політики, він постійний член Радбеза ООН, для нього важливий їхній ексклюзивний статус, який вони не хоче втратити.
І третє. Вони виторговують собі преференції від Росії. Для Китаю не взяти участь у "Саміті миру" - це можливість обміняти свою підтримку на конкретні і важливі для себе ресурси в Росії.
- Ви згадали про Індію і про Глобальний Південь, але Індія буде представлена на саміті чиновниками низького рангу. Чому це так?
- Тому що Індія намагається зберігати позиції нейтральної держави. З однієї сторони, вони начебто включаються в цей формат, але при цьому залишають для себе поле для маневру. У випадку, якщо формат "Саміту миру" «злетить» і буде мати якийсь наслідок і позитивні зрушення, то Індія підніме рівень представництва в ньому. А якщо формат забуксує або не матиме бажаного ефекту, то для них ризики мінімальні.
Для Байдена вибори - важливіші
- Як вважаєте, чому не хоче Байден приїжджати?
- Найімовірніше, США не відчувають потреби брати участь в саміті в умовах виборчої кампанії в Америці, коли кожна година на вагу золота. Там не бачать потреби в участі саме Байдена і витрачання інвестицій його часу в це. США будуть представлені на саміті на високому рівні, з директивами від президента. Звісно, для України прикро, хотілося б бачити Байдена, але чи це вплине якось на можливості, на потенціал саміту миру? Жодним чином не вплине.
- Чи буде залежати результативність формату "Саміту миру" і загальний переговорний процес від того, хто стане президентом Сполучених Штатів?
- Безумовно, це впливатиме, але не буде ключовим фактором. "Саміт миру" – це не американський, а український проєкт, в якому ми маємо підтримку низки західних держав абсолютно різної інтенсивності. І Сполучені Штати навіть не є лідером серед наших країн-партнерів в підтримці і встановленні цього формату.
- Чого все-таки на практиці чекати від першого саміту, що ми можемо отримати?
- Пройде інавгурація - і почне діяти новий формат створення механізмів його подальшого розвитку. З'являться робочі групи, почнуться напрацювання по цих трьох напрямках. Скоріше за все, на інавгураційному саміті ми побачимо загальне комюніке з загальним доєднанням до принципів і презентацію системи забезпечення діяльності цього саміту.
