Після оголошення свого рішення про відставку Валерія Залужного та призначення на його посаду Олександра Сирського Володимир Зеленський окреслив найближчі пріоритети у роботі нового головкому: представити реалістичний, детальний план дій на 2024 рік, з урахуванням реальної ситуації на полі бою зараз та перспектив. Зеленський також заявив, що країні потрібні "працюючі системи ротації" та новий підхід до мобілізації і набору кадрів.
За словами президента, у плані нового головкому він хоче побачити також такі зміни: ефективна західна зброя має бути у кожній бойовій бригаді, особливо на передовій. Має статися справедливий перерозподіл такої зброї на користь першої лінії фронту. Крім того, мають бути вирішені проблеми із логістикою. Він зазначив, що кожен генерал має знати фронт особисто. В армії також потрібно відбудувати систему ротацій.
Це щодо поставлених завдань. А чого чекати від генерала Сирського, які його перспективи і чи він може стати альтернативою Залужному в плані стратегії звільнення окупованих територій? Журналіст Коротко про дізнавався про це в експертів. До речі, дехто з них відмовився коментувати перспективи Сирського. Чому? Очевидно, однозначної оцінки дати поки що не можуть.
Сергій Грабський, військовий експерт:
- Взагалі прізвище головнокомандувача не має значення. У нього для звільнення окупованих територій мають бути ресурси. Навіть якби новим головкомом призначили Наполеона, то йому з батальйонами в 100 чоловік замість 400 або танковими батальйонами в 10 машин замість 30 важко було б звільняти зайняті території. Що ж конкретно до призначення Сирського – то у суспільстві можна знайти як прибічників цього рішення, так і противників. А щодо того, що «коней на переправі» не змінюють, то це суверенне рішення президента і народу, який його обрав. Так що тут все чесно. Якою буде ціна такого народовладдя – побачимо.
Іван Ступак, військово-політичний оглядач Українського інституту майбутнього:
- Якісь перші результати зміни головкому з’являться не раніше найближчого місяця. Але й навіть тоді не варто чекати якихось кардинальних змін. Адже Сирський воював у парі із Залужним із початку повномасштабного вторгнення. Вони – прихильники однієї і тієї ж стратегії та тактики. Зеленський, наприклад, незадоволений уповільненням темпів визволення територій. Сирський може це прискорити? Ні! Тож, найімовірніше, жодної зміни стратегії – не буде.
Тарас Загородній, експерт-міжнародник:
- У Сирського зараз досить складна ситуація. Тому що всі його розглядатимуть «під мікроскопом» та порівнюватимуть із Залужним. Але тепер якісь його промахи масштабуватимуться на президентові Зеленському – адже це він вимагав зміни головкому. Тож у політичному плані Зеленський більше програв, ніж виграв. Залужний вів військову кампанію виходячи з тих ресурсів, які є і які дають нам західні партнери. І він стрімголов не мчав куди не потрібно на фронті. Його стратегія була - вимотати супротивника і зберегти армію. І навряд чи Сирський кардинально змінюватиме стратегію. З'являться літаки, боєприпаси, ресурси у потрібній кількості – буде одна стратегія. Не буде їх – застосують іншу стратегію. Поки що – це «туман війни», коли важко щось спрогнозувати.
Ігор Рейтерович, експерт-міжнародник:
- Сирський апріорі не може бути альтернативою Залужному, тому що між ними немає принципових відмінностей. Він може лише продовжувати те, що робив Залужний.
Але варіанти його ефективності залежать від того, якою буде команда і підходи, завдання, які йому поставлені. Але тут слід зазначити, що в нього ніколи не було інших підходів, ніж у Залужного. Тому коли президент Зеленський говорить про оновлення керівництва ВСУ, то це, напевне, лукавство. Сирський працював під керівництвом Залужного, тому він і далі сповідуватиме його принципи ведення війни.
Дмитро Попов, військовий психолог:
- У «кейсі» Сирського є одна слабка ланка. У Володимирі живуть мати Сирського та його батько, полковник ЗС РФ у відставці. При цьому батьки нового українського головкому раніше часто публікували у соцмережах патріотичні (звісно, за Росію та СРСР) пости. Зокрема, фотографії з ходи Безсмертного полку зі своєю участю. І це зараз активно мусують російські ЗМІ. Хоча пишуть, що генерал перервав із ними зв'язок, коли переїхав до України.
До речі, дані про батька генерала почищено у Вікіпедії, їх там немає. Але рідна кров, як кажуть, є рідна кров. Важко повірити, що росіяни не скористаються таким шансом і такими «заручниками». Чи можуть виникнути конфлікти інтересів, якщо, припустимо, ФСБ почне впливати на родичів головкому? Можуть.
А от як відреагує генерал Сирський на цей шантаж – також неможливо передбачити. У будь-якому разі – це його слабка ланка. Натомість Офіс президента та його голова Андрій Єрмак отримали свою людину в армії. Адже всім відомо, що Єрмак вибудовує свою паралельну вертикаль в органах влади. І «своєї людини» у нього не було лише в армії. Тепер є.