Непорозуміння та приховане протистояння між головкомом ЗСУ Валерієм Залужним та президентом України Володимиром Зеленським стає дедалі очевиднішим. І нехай чутки про відставку першого поки так і залишаються лише чутками, у суспільстві все частіше запитують: «Чи варто міняти головнокомандувача під час активних бойових дій на всіх фронтах?» і «Якщо не Залужний, то хто?». Журналіст Коротко про попросив відповісти на них експертів.
Ігор Рейтерович, політолог:
– Справді, на місце Залужного є кілька потенційних кандидатур. Але зараз не таке вже й важливе прізвище кандидата з однієї простої причини. Він все одно виконуватиме ту стратегію на полі бою, яку розроблено Україною, і не менше. Тобто якихось кардинальних змін із приходом нового головнокомандувача – не буде! Тому заміна Залужного не є логічною, і вона нічого не дасть.
Та й сам Залужний не має політичних амбіцій. Йому треба воювати, а не думати про щось інше. Він сам не хоче пробувати свої сили у політиці. Суспільство йому довіряє, але не вимагає втручатися у політичне життя. Це абсолютно різні речі. Як показує світова практика, хороші бойові генерали не завжди стають добрими президентами (Ейзенхауер у США, Де Голь у Франції. – Ред.). Але на сьогодні Залужний ні в чому ніколи не виявив своїх політичних амбіцій.
Тарас Загородній, експерт-міжнародник:
- Є підозри, що «лава запасних» на місце Залужного – дуже вузька. Експерти, та й самі військові пояснюють, що зараз немає реальної заміни Залужному, які здатні потягнути цей напрямок. Все-таки зараз маємо мільйонну армію. Це величезний масив інформації, розуміння взаємодії родів військ та ін. Тобто реально зараз у світі таких воєначальників, здатних вести війну, подібно до якої Захід не вів останні 70 років, – одиниці.
І кожен генерал, який з якоїсь причини захотів прийти на місце Залужного, повинен розуміти, що його завжди порівнюватимуть із попередником. Найменша помилка відразу ж коментуватиметься – «а ось Залужний вчинив би так-то»! За таким генералом завжди тягтиметься шлейф, що він підсидів національного героя. Тому що Залужний вже давно не лише військовий чи політик, він уже символ, міф, “пам'ятник” за життя. Він став уособленням національного спротиву українців московитам. Тому, може, і є якісь воєначальники, які хочуть зайняти його місце, але ж у них є сумнів, чи впораються вони з цим.
Володимир Фесенко, політолог:
- Якщо йде Залужний, то є три кандидатури на його місце. Командувач сухопутних військ Сирський, голова військової розвідки Буданов та генерал десантно-штурмових військ Євген Мойсюк. І найлогічніший вивірений варіант - це саме Мойсюк. Буданов і сам не хоче. Адже не стратег, а тактик локальних диверсійних операцій. А тут потрібне стратегічне мислення, розуміння того, як будувати всі воєнні дії на перспективу. Буданов має іншу спеціалізацію.
Теоретично можливий Сирський, але він креатура Зеленського, і його сприймають як антагоніста Залужного. І це також може сформувати негативне поле довкола нього. А ось Мойсюк – нейтральна у цьому плані постать, він молодий, перспективний, бойовий генерал, десантник, з досвідом міжнародних військових операцій. Тож з погляду формальних критеріїв – це оптимальна фігура. Але якщо він сам на це погодиться. Тому що прийти зараз на місце Залужного - це як сісти на електричний стілець. Людина відразу стає об'єктом нападок та критики.