Три завдання для нового очільника Медсил. Очікування міністра, правозахисників та волонтерів
У Медичних силах ЗСУ новий командувач. За поданням очільника Міноборони Рустема Умєрова, президент Володимир Зеленський звільнив бригадного генерала Тетяну Остащенко, призначивши на її місце генерал-майора Анатолія Казмірчука – колишнього начальника військового госпіталю у Києві.
Більшість військових медиків і волонтерів у соцмережах вітають зміни, бо самі їх домагалися. Однак в прогнозах поки обережні. Рустем Умєров поставив новому головному військовому медику три завдання, тож зараз чекають на ділову реакцію.
Попередниця не пристосувалася до умов війни
За офіційною інформацією, держава забезпечує фронт всіма необхідними медикаментами та медзасобами. Однак як на початку війни, так і зараз, їх масово продовжують возити волонтери. Бойові медики скаржаться, що вчасно отримувати необхідні речі заважає бюрократія, та й якість поставок бюджетним коштом часто не відповідає умовам війни.
До Тетяни Остащенко у військових були питання від початку повномасштабного вторгнення. І не тільки щодо поставок, а загалом до організації медичної служби в армії. Відкрито говорити про її звільнення почали після того, як цього літа розгорівся скандал з турнікетами. Начальник медичної служби 82-ї десантно-штурмової бригади Антон Шевчук та волонтерка Оксана Корчинська вимагали замінити неякісні китайські на американські, бо ті, що привезли в бригаду, не те що не спиняли у поранених кров, а й просто рвались в руках. Командування Медичних сил наполягало, що турнікети ефективні, а бунтівному начмеду оголосили сувору догану.
Формулюючи своє перше завдання до Анатолія Казмірчука, міністр оборони згадав про цифровізацію та дотримання усіх стандартів медичного забезпечення. "Таких проблем, як із неякісними турнікетами, просто не має бути в принципі", - написав Рустем Умєров.
- Захисники Остащенко, а такі є, кажуть, що закупки робила не вона сама, а Міністерство оборони. Однак заявки складала саме Остащенко, і вони мали бути на американські турнікети, - розповів нам один зі співробітників МО на правах анонімності. – Та справа не тільки в турнікетах. Найбільше нарікань було на те, що ті процедури, які при ній запроваджувались, не забезпечували безпеку під час медичної евакуації.
Співрозмовник пояснює, що проблема банальна: нормативні документи складалися у звичайний час, а коли почалося повномасштабне вторгнення і велика війна, вони виявилися не пристосованими до цих умов. Очільниця Медсил ЗСУ не бажала нічого міняти, хоча про необхідність бути гнучкими говорили і представники волонтерського руху, і госпітальєри, і добровольчі шпиталі.
- Люди, які працювали “в полі”, просили доручити їм самим вибирати, які протоколи застосовувати. Логіка Остащенко була така: прийде прокуратура, побачить порушення, будуть претензії. Суто як адміністратор, вона, може, й була на своєму місці, але збереження життя військовослужбовців ставила на другий план. Власне, це і викликало обурення. Неякісні турнікети просто стали останньою краплею.
Питання більше технічне, ніж фахове
З оцінкою нашого консультанта перегукується друге завдання Рустема Умєрова – впровадження усіх необхідних фронту медичних практик, які дозволять зберегти якнайбільше життів наших воїнів, розбудова системи навчання тактичній медицині за стандартами НАТО.
- Це завдання цілком під силу, бо наші Медичні сили разом із Силами оборони беруть участь у багатьох навчальних проєктах як в Україні, так і за кордоном, - каже полковник запасу Владислав Селезньов. – Напрацьовані практики відповідають світовим рівням, і перехід на стандарти НАТО - це вже більше технічне, ніж фахове питання.
Третє завдання міністр оборони визначив так: забезпечення постійної ротації особового складу між тактичним та стратегічним рівнем для передачі досвіду. Тобто військові медики, які працюють в тилу, будуть на певний час відправлятися ближче до лінії зіткнення - і навпаки.
- Це не означає, що 50-річного хірурга відправлять в окопи в якості бойового медика, - пояснює Владислав Селезньов. – Але його можуть направити у польовий шпиталь, де він поділиться з колегами знаннями та вміннями. В то й же час молодий лікар з польових умов перейде в стаціонар, де зможе підвищити кваліфікацію.
Розробити стратегію
На думку президента Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктора Сердюка, три завдання, публічно поставлені міністром оборони, надто узагальнені.
- Новий командувач Медичних сил уже зараз може почати доповідати про їх виконання – щомісяця активно і рішуче. Я сам готовий зробити проєкт такого звіту за кращими бюрократичними шаблонами, - каже експерт. – Натомість візьму на себе відповідальність теж поставити Анатолію Казмірчуку три завдання, які безпосередньо стосуються питань порятунку життя військових:
1. Максимально скоротити проміжок між пораненням та початком надання фаховової - не первинної, а саме фахової медичної допомоги.
- В протоколах фіксується час ураження бійця на полі бою. Скільки часу минає, поки його доставлять до кваліфікованих медиків, ми не знаємо. Є статистика, що навіть в мирний час, від моменту ДТП, наприклад, постраждалі в середньому отримують допомогу через дві години. Це в середньому по Україні, тобто когось довозять у лікарню через пів години, а когось через три-чотири. В медицині існує поняття “золота година” - це перша година після поранення, протягом якої повинно розпочатись надання кваліфікованої лікарської допомоги. Новий очільник Медичних сил мусить розробити стратегію, як її дотримуватися.
На переконання правозахисника, командирів частин треба проекзаменувати, що вони знають про належне планування точки евакуації під час розробки операцій, чи враховують, за скільки хвилин поранених можуть туди доставити, який транспорт може бути використаний для вивезення з небезпечної зони.
2. Поліпшити комунікацію між парамедиками взводу, ротним медпунктом і тиловим стаціонаром. Дати більше повноважень бойовим медикам.
- Якщо ми говоримо про цифровізацію, то мусять бути диспетчерські пункти, через які надходитиме інформація, де можуть взяти військового з тим чи іншим пораненням, чи є там місця, оснащення і відповідні лікарі. Треба припинити практику, коли в цивільну лікарню військовий може потрапити тільки з дозволу командира частини. У командирів зараз тисячі справ. Треба довірити приймати рішення військовим медикам.
3. Визначити спроможність єдиного медичного простору швидко й ефективно приймати поранених.
- Тобто в електронній мережі мусять відображатися адреси медзакладів, їх профіль, перелік наявного обладнання, кількість місць для госпіталізації, готовність вислати за пораненим свій транспорт тощо, - конкретизує наш співбесідник.
Щодо закупівель неякісних медикаментів та медобладнання для армії, то, на думку експерта, радикально вирішать проблему тільки судові вироки, які вступили в законну силу. Поки про жоден такий вирок немає інформації.
