Батьки школярів від Львова до Харкова: про проблеми з укриттями, онлайн-уроками та харчуванням
Уроки, "домашка" і тривоги... Другий рік поспіль українські школярі навчаються в умовах війни. І якщо львівські учні повернулися за парти, то у прифронтових регіонах шкільну науку викладають лише дистанційно. А у Харкові взагалі обладнали класи у метро. В яких умовах навчаються учні, на що скаржаться та чим задоволені батьки, дізнавалася KP.UA.
Київ
В одній з центральних шкіл міста лунає дзвінок на перерву. На шкільне подвір’я вибігають учні молодших класів. Сьогодні у них вже закінчилися уроки, можна відпочивати. Батьки чекають на своїх школярів біля дверей закладу.
- Молодша донька навчається в 4-му класі, - розповіла KP.UA одна з мам Анастасія. – Дитина біжить в школу з радістю. Вона в мене активна дівчинка, рухлива. Онлайн-навчання точно не її варіант. В школі є укриття. Примітивне, та все ж є. Але от якогось алгоритму дій під час тривоги в школі поки що не має. Я це зрозуміла, коли в один із днів зазвучала сирена. Наша вчителька довго не відповідала ні по телефону, ні в месенджерах. А пізніше написала, що дирекція школи поки вирішує, що робити. Минулого року було більш організовано, а зараз повний хаос.
Є проблеми і в дітей, які навчаються онлайн. Як виявилося, деякі вчителі не готові навчати школярів дистанційно.
- Мій син навчається онлайн, він зараз в 9-му класі, - розповідає Анастасія. – На батьківських зборах я спілкувалася з його вчителями. Зрозуміла, що далеко не всі вчителі хочуть навчати онлайн. Одна із учительок взагалі сказала, що навчає тільки тих, хто, цитую, «не побоявся прийти до школи». Що це за заяви такі?! Нашим дітям дістається по повній: то ковід, то війна. А тепер ще й такі слова від вчителів…
До того ж, каже киянка, в школі укриття з одним «входом-виходом», що заборонено правилами. І адміністрація навчального закладу не поспішає розширювати приміщення бомбосховища або ж шукати альтернативу. А раптом не поцілять…
Хвилюються батьки і за навчання в зимовий період. Всі розуміють, що можливі відключення електрики, опалення, води. Найгірше те, що у більшості місцевих шкіл узагалі не знають, яким буде навчальний процес без світла та опалення.
Шкільне життя триває навіть у війну.Фото: ФБ Департамент освіти Харківської міської ради
Запоріжжя
Тут діти навчаються лише дистанційно. Тривоги лунають часто, тривають довго. Місцеві діти вже й уваги не звертають на звуки сирен. Поки триває обстріл, школярі б’ють байдики.
- В нас тривоги сумарно тривають 20 годин на добу, і уявіть, що діти в цей час не навчаються, навчальний процес зупиняється, - розповіла KP.UA мама трьох школярів Олена. - І це мене надзвичайно хвилює. Знаю, що в деяких школах онлайн-навчання не припиняють під час тривоги. Ми також хочемо, щоб наші діти навчалися. От, наприклад, сьогодні сирени в нас зазвучали в 9.30, а відбій був в 12.30. В 12.50 школярі швидко сіли навчатися, щоб хоча б щось вивчити з обов’язкової програми. Будьмо відверті: в укритті весь час сидіти ніхто не буде.
Суворих батьків запорізьких школярів не налякаєш відсутністю світла та опалення. У будь-якому разі за відключення якихось благ цивілізації в Запоріжжі особливо не хвилюються.
- Мене як маму більше хвилюють саме перерви в онлайн-навчанні під час тривоги, - пояснює Олена. - Є зареєстрована петиція щодо продовження навчального процесу, вона набрала необхідну кількість голосів. Сподіваємося, що найближчим часом її розглянуть, і наші діти будуть вчитися.
Одеса
Майже 60 тисяч одеських школярів сіли за парти. Щоправда, частина уроків все ж проходить онлайн. А ось фізиці, хімії, мовам навчають очно.
Мама двох школярів, Марія, каже, що діти з радістю повернулися до школи.
- Найбільше чекав початку навчання мій молодший син, який перейшов в 3-й клас, - каже Марія. – Дитина біжить в школу, зранку сама встає, складає рюкзак. Початкові класи майже кожного дня в школі. А от середні та старші класи навчаються все ж більше онлайн. А ще в школах відмінили групу продовженого дня (для 1-4-х класів), щоб школярі менше знаходилися в приміщенні навчального закладу.
Велика проблема одеських шкіл, як і більшості навчальних закладів інших регіонів, – укриття. Не всі школи облаштували навіть найпростіші бомбосховища. Тому, поки лунає тривожна сирена, багато батьків воліють забрати своїх школярів з уроків.
- Для свого першокласника ми шукали школу обов’язково з хорошим укриттям, - розказала KP.UA мама одеського школяра Олена. – І одразу зіткнулися з маніпуляцією: в деяких школах так хотіли набрати класи першокласників, що обіцяли зробити укриття до вересня, хоча, знаю, що і дотепер такі приміщення там не облаштовані. Бомбосховище в нашій школі справді хороше: є вода, серветки, столи, туалети окремо для дівчат та хлопців, саме приміщення велике. Діти навчаються в три зміни. Першокласники – на 1-му поверсі, найближче до укриття. Коли звучить тривога, цих дітей швидко і без рюкзаків ведуть в укриття.
Щодо харчування, то в багатьох одеських школах така опція є лише для дітей пільгових категорій. Всі інші приносять з собою ланч-бокси та воду.
- Але відсутність шкільних обідів для нас взагалі не проблема, - каже Олена. – А ось що хвилює – це відсутність групи продовженого дня. Дитина в школі з 8:00 і до 10:30. Все. Ми з чоловіком працюємо, не маємо допомоги бабусь. І, виходить, що я маю звільнитися, аби сидіти з дитиною. Це величезна проблема для всіх працюючих батьків. Також одеські батьки засмучені педагогічним складом усіх шкіл. Пояснюють: багато молодих педагогів виїхали з міста через війну. Наприклад, цього року в Одесі мало які школи набрали класи за програмою «Інтелект». Причина: більшість вчителів віком 50+ відмовлялися працювати з такими класами.
Більшість львівських дітей повернулися за парти. Фото: facebook.com/lviv.school3
Львів
У львівських школах інакша ситуація. Тут більшість дітей повернулися за парти. Під час перерви школи гудуть як вулики: шкільне життя триває. Про війну час від часу нагадують сирени. Тоді учні з вчителями спускаються в бомбосховища. До речі, у Львові майже всі школи мають укриття.
- Наша вчителька казала, що в укритті діти вчитися не будуть, а лише цікаво проводитимуть час зі співами, іграми, - каже мама 3-класника Аліна. – Поки що діти в укриття не спускалися, бог береже. Бомбосховище в нашій школі непогане: чисто, є електрика, вентиляція, стіни прикрасили дитячими малюнками, поставили старі парти. Мене більше хвилює шкільне харчування. Воно препаскудне. Де той Клопотенко зі своїми бурячковими оладками? Дітям дають рис або макарони, котлету, салат з капусти. Син, та й багато його однокласників не їдять, кажуть, що несмачно. Зате в їдальні можна купити пакетований сік, якісь булки, вафлі. Хіба це здоровий перекус для школяра?
Хвилюються батьки і за навчання в зимовий період. Кажуть, що добре пам’ятають уроки при свічках та холодні класи.
- На батьківських зборах я запитувала нашу вчительку про майбутню зиму, але вона сама ще нічого не знає, - каже львівянка Аліна. – Не розумію, чому чекають останнього моменту - холоду, відключення електрики. Треба ж якось готуватися: купувати генератори, думати про резервне освітлення.
У Харкові майже тисяча учнів навчається в "метрошколі". Фото: ФБ Департамент освіти Харківської міської ради
Харків
На іншому кінці України, в Харкові, у більшості шкіл навчання проводять дистанційно. З міста виїхало багато сімей з дітьми. А майже тисяча учнів навчається в «метрошколі»: в підземці на п’яти станціях обладнали класи для школярів 19 місцевих шкіл. Навчання проходить у дві зміни.
- Поки що мій школяр навчався в «метрошколі» лише тиждень, бо захворів, - каже мама першокласника, Євгенія. – Ми повернулися в Харків із закордону в серпні. Я хотіла, щоб моя дитина мала справжній 1-й дзвоник, сіла за парту, познайомилася з однокласниками. За той тиждень, що син проходив в школу, в метро вони навчалися всього пару днів. В основному навчання йде онлайн. Чесно кажучи, «метрошкола» для мене – це така хороша показуха. Все одно чутно гул поїздів, діти відволікаються, а на перервах не мають змоги побігати. Але з іншого боку, я тішуся, що дитина хоч трохи братиме участь в навчальному офлайн-процесі.
Як надалі буде проходити навчання у сина, Євгенія не уявляє. Каже, війна «навчила» не планувати заздалегідь. Але харків’янка підкреслює, що за кордон більше їхати не хоче.
- Якщо буде вже дуже важко, то з сином переїдемо в більш спокійний регіон, може, на захід, - задумується Євгенія. – Нічого не планую. Але українську мову вивчаю разом з сином. У нас один підручник на двох (сміється).
