На українсько-польському кордоні щоденно утворюються багатокілометрові черги. Причина очевидна і передбачувана – жінки та діти, які втекли від війни до Європи, приїжджали додому на літні канікули, оцінити обстановку, зустрітися з батьками, дідусями-бабусями, та й просто «батьківщину відвідати».
Перед 1 вересня настав час вирушати назад. А за офіційними даними ЄС, статус тимчасового захисту набули 4,4 мільйона наших громадян. І сьогодні на пунктах пропуску ближче до вечора (піковий час для міжнародних автобусів) збирається близько 20-30 бусів, а чекати на свою чергу доводиться іноді зайвих 10-15 годин. При транзитних подорожах з неминучими пересадками та стиковками для багатьох подорожуючих виникають ризики не встигнути на свій наступний рейс, та й загалом логістика поїздок ламається, іноді перетворюючись на хаос. Свої історії перетину кордону розповіли три українки, які зіткнулися з подібними складнощами.
– Їхала через пункт пропуску «Краковець». Потрібно було дістатися Варшави, де на 7:00 у мене був квиток на літак до Лондона, – розповідає киянка Ольга Федоренко. – У черзі наш автобус був п'ятнадцятим. Не встигала за найкращих розкладів. Вирішила ризикнути, пройшла кордон як пішохід і вже на польській території ловила попутку. Довго не виходило, транспорт йшов завантаженим під зав'язку. Тільки десь за годину мене підібрала літня польська пара, яка поверталася на своєму авто зі Львова. Грошей узяли тільки за бензин, і то мені довго їх довелося просити. У результаті я встигла. Звичайно, це була авантюра, і мені просто пощастило.
Інша наша співвітчизниця, Світлана Терехова з Дніпра, поверталася до Мюнхена зі стикуванням у Кракові. Її шлях вийшов довшим і "накладнішим".
- Коли зрозуміла, що ми запізнюємося, а перевізник не гарантував точного часу прибуття, у квитку вказувалося лише орієнтовно 12:00 із позначкою «залежно від проходження кордону», вирішила відразу шукати інший автобус у Кракові, - ділиться вона. - Неприємним сюрпризом виявилася відсутність вільних місць на найближчі рейси. Довелося залишатися на ночівлю. Місто я люблю, але витрачати зайві гроші на готель наперед не планувала. Втім, не шкодую. Був час увечері прогулятися старим центром, на щастя, могла нікуди не поспішати. Виїхала наступного дня. Неплановані витрати на переїзд становили 120 євро. Добре, що вони були в мене.
Деякі з перевізників (ті, що дорожчі) серед своїх послуг надають можливість змінити маршрут вже в дорозі. Це дуже допомогло ще одній киянці – студентці Даші Павловській.
- Мені треба було до Парижа. Проходили кордон у пункті пропуску «Шегені». Черга – 20 автобусів. Загалом затримка через це становила 13 годин. Пересідати на інший автобус мені потрібно було в Кракові, і часу залишалось до його відправлення 8 годин. Звичайно, я не встигала, - розповідає свою історію Даша. – Благо мій перевізник працював від організації, яка має свою мережу маршрутів, і опція безкоштовної зміни маршруту мене врятувала. Зрештою, у Кракові я пересіла на автобус тієї ж фірми до Вроцлава, а там уже – до Парижа. Все вийшло довше, але мій студентський бюджет не постраждав.
Розказані історії – далеко не єдині про дискомфортні та іноді патові ситуації, уготовані нашим вояжерам. Ми попросили їх дати поради для тих, хто тільки зараз збирається в дорогу.