У світі розгорнулися нові місячні перегони за освоєння супутника Землі. У ближньому космосі вже стає тісно. 11 серпня Росія запустила свою першу за 47 років станцію на супутник Землі – Місяць. Пуск провели з космодрому Східний в Амурській області біля міста Ціолковський.
Триступінчаста ракета-носій "Союз-2.1б", оснащена базовим розгінним блоком "Фрегат", вивела на траєкторію перельоту до Місяця автоматичну міжпланетну станцію "Місяць-25". Її попередника – радянську «Місяць-24» – запустили ще 9 серпня 1976 року. З того часу ні СРСР, ні Росія не організовували місії на Місяць.
Особливість цієї експедиції в тому, що вперше в історії місцем посадки обрали район у південній полярній області природного супутника нашої планети, на північ від кратера Богуславського: радянські станції завжди базувались в низьких широтах, ближче до екватора.
Станція складається з платформи для посадки та негерметичного контейнера з приладами. Її завдання - відпрацювання технології м'якої посадки, вивчення поверхні Місяця та екзосфери, а також аналіз ґрунту поблизу місця посадки. Термін роботи – рік.
Росія запускає апарат до Місяця переважно для того, щоб знову навчитися сідати на нього. Наукове навантаження на "Місяці-25" є, але скромніше, ніж на останній радянській місії "Місяць-24" 1970-х років. З цього багато хто робить висновок: Росія випала з першого ешелону космічних держав, по суті, лише продублює індійську місію «Чандраян-3», яка навіть сяде практично на тій же місячній широті. Повторення радянських місій 1970-х - так подію оцінюють багато хто. Наразі місячна програма є і в інших країн: США, Китаю, Індії.
У рамках програми NASA Artemis, США мають намір створити поселення, що постійно мешкає на Місяці, і таким чином закласти фундамент для освоєння Марса.
На першому етапі планується виконати польоти без екіпажу та з ним навколо Місяця, а потім висадити астронавтів на супутник. На другому – налагодити регулярні польоти на Місяць та створити місячну інфраструктуру. Після 2028 року планується розпочати будівництво навколомісячної бази Lunar Gateway, де астронавти зможуть позмінно перебувати протягом 15 років.
Станції запускатимуть за допомогою надважкої ракети-носія SLS, яку розробила компанія Boeing. Вона виводитиме на місячну орбіту корабель Orion. Перший безпілотний запуск із місією відбувся 16 листопада 2022 року. Запуск, що пілотується, був намічений на вересень 2023 року, потім його кілька разів переносили, і тепер він запланований на листопад 2024 року. До місячної програми США приєдналися низка країн, зокрема Австралія, Великобританія, Японія, ОАЕ, Бразилія, Франція та інші.
В останні роки амбіції Китаю у космосі суттєво зросли. Країна відправила зонди серії «Чан'є» на Місяць, а наприкінці 2022-го добудувала власну космічну станцію «Тяньгун» («Небесний палац»).
До 2028 року Пекін має намір побудувати на супутнику роботизовану базу, а до 2030-го - висадити туди людину. У ході місії два космонавти керуватимуть місяцеходом для проведення науково-дослідних робіт.
Крім цього, у березні 2021 року Китай та Росія домовилися про співпрацю у створенні місячної станції. Її планують розгорнути до 2035 року. Програма складається із двох етапів. З 2021 по 2025 рік планується провести розвідку районів, у цей час запустять три російські та три китайські автоматичні станції. Після цього розпочнеться будівництво. Для цього на Місяць відправлять автоматичні станції «Місяць-28» та «Чан'є-8», після чого за планом за допомогою трьох російських та трьох китайських ракет буде розгорнуто інфраструктуру. Потім розпочнеться повноцінна експлуатація станції.
Індійська космічна агенція 5 серпня повідомила, що вивела автоматичну космічну станцію «Чандраян-3» на орбіту Місяця. Вона займатиметься дослідженням Південного полюса. Посадку заплановано на 23–24 серпня.
Посадковий модуль "Вікрам" вагою близько 1,5 т несе на борту місячний ровер "Праг'ян" (у перекладі з санскриту - "мудрість"), який важить 26 кг. Якщо посадка пройде успішно, апарат займеться дослідженням ґрунту та кратерів, а також слідів тектонічної активності та відправлятиме на Землю отримані дані і знімки Місяця.
Станція «Чандраян-2», яка також включала орбітальний та посадковий модулі та місячний ровер, була запущена у 2019 році. Вона виявилася успішною лише наполовину. Під час заключного етапу гальмування стався збій, апарат відхилився від наміченої траєкторії, здійснив жорстку посадку та вийшов із ладу. Однак орбітальний модуль, як і раніше, обертається навколо Місяця і вивчає супутник.
Наступну після «Чандраян-3» місію Індія запланувала провести разом із Японією. Офіційного проєкту поки що немає, лише концепція. Очікується, що у 2026–2028 роках країни відправлять на супутник місяцехід та посадковий модуль для дослідження Південного полюса Місяця.