Незважаючи на анонсоване переміщення бойовиків «Вагнер» до Білорусі, цей процес так і досі не розпочався. Та й навряд чи масово розпочнеться. На це є кілька причин.
По-перше, білоруському диктатору Лукашенку не потрібні тисячі озброєних до зубів, але неконтрольованих найманців, які за своїм професійним рівнем та досвідом значно перевершують білоруську армію. А по-друге, Білорусь сьогодні – це вотчина російської влади, з якою у Пригожина та його «вагнерами» остаточно зіпсовані стосунки.
Тому зараз для них зберігся один шлях: перевірені «пасовища», на яких голова ПВК Пригожин робив гроші, – країни Африки. KP.UA розбиралася у цьому питанні.
Інтереси Пригожина є більш ніж у 20 країнах Чорного континенту. У кожній із них він намагається взяти найцінніший ресурс. Наприклад, північ Африки – це нафта та золото, центр та південь континенту – це алмази.
Найманці з досвідом військової служби у десанті чи спецпідрозділах допомагали "банановим республікам" та місцевим диктаторам. Вони прикривають логістичні маршрути або нафтопереробні заводи.
Афілійовані з Пригожиним люди консультують впливові політичні угруповання в обмін на видобуток природних ресурсів, а найманці «Вагнера» надають силову підтримку та охороняють стратегічні об'єкти.
США, Великобританія та Франція в ООН звинувачують ПВК у дестабілізації Африки. Італійська розвідка на початку 2023 року говорила, що присутність російських приватних військових угруповань у Північній та Західній Африці дестабілізує регіон, щоб додатково стимулювати літню хвилю нелегальної міграції до Європи.
У 2017 році ВВС повідомляла про участь російських співробітників кількох ПВК, включаючи «Вагнер», у громадянській війні в Судані на боці уряду Омара Башира. Адже Судан є третім після Гани та ПАР здобувачем золота в Африці. У Судані ПВК «Вагнер», згідно зі звітом Центру дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP), «переправляла ресурси силам режиму в обмін на привілейований доступ до прибуткового видобутку золота в країні». У 2018 році міністерство гірничодобувної промисловості Судану передало свою частку у майбутньому золотодобувному підприємстві компанії Meroe Gold дочірній компанії «М-Інвест» Євгена Пригожина.
У 2020 році моніторингова місія комітету ООН із санкцій щодо Лівії оприлюднила доповідь, згідно з якою до 1200 найманців «Вагнера» підтримували наступ на Тріполі сил Лівійської національної армії Халіфи Хафтара проти міжнародно визнаного уряду національної згоди. У доповіді йшлося про те, що російські найманці діють у Лівії в обмін на доступ до сировини, насамперед - до нафти.
Найманці ПВК «Вагнер» з 2018 року перебувають у Центральноафриканській Республіці (ЦАР), яка має значні запаси алмазів, золота та урану, які Пригожин також прагне взяти під свій контроль. Вплив ПВК "Вагнер" у ЦАР великий настільки, що російські найманці навіть забезпечують особисту охорону президента країни Туадері. А до його радників уже давно входить людина, яка має тісні зв'язки з головою ПВК "Вагнер" Євгеном Пригожиним.
2022 року ПВК «Вагнер» сприяла військовому перевороту в Буркіна-Фасо, внаслідок чого до влади прийшов командир спецназу «Кобра» Ібрагім Траоре. Тоді ж керівництво Буркіна-Фасо запропонувало ПВК «Вагнер» вигідний контракт на видобуток корисних копалин в обмін на її послуги.
Міністр закордонних справ Сергій Лавров 26 червня в інтерв'ю російським ЗМІ прокоментував діяльність "вагнерівців" в Африці: «ПВК "Вагнер" добре працює в Малі та Центральноафриканській Республіці». Він також підтвердив, що розгортання діяльності цього збройного формування у регіоні продовжуватиметься.
Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков тим часом запевнив, що російські військові інструктори продовжать працювати в Центральноафриканській Республіці, але не уточнив, чи мають вони відношення до ПВК "Вагнер".
Газета The Wall Street Journal пише про те, що Росія вирішила встановити повний контроль над діяльністю "вагнерівців" у Сирії, Малі та ЦАР. За даними видання, незабаром після завершення пригожинського заколоту заступник глави МЗС Сергій Вершинін навіть вилетів до Дамаска, щоб особисто повідомити про це президента Сирії Башара Асада.
Представники російського МЗС зателефонували і президенту Центральноафриканської Республіки Фостену Арканжу Туадере, щоб запевнити його, що бунт голови ПВК "Вагнер" не матиме жодних наслідків на роботі угрупування в ЦАР. The Wall Street Journal також зазначає, що літаки МНС літали з Сирії до Малі та назад, і робить припущення, що ця активність була пов'язана з діяльністю "вагнерівців" у Малі.
Більш уважне вивчення діяльності ПВК "Вагнер" у цих африканських державах дозволяє зрозуміти, чому для Кремля важлива присутність російських найманців на африканському континенті. Угруповання співпрацює з владою тих країн, де є джерела сировини, та контролює їх.
Для уряду Володимира Путіна немає жодних сумнівів у тому, що це має продовжуватися, робить висновок колишній депутат парламенту Центральноафриканської Республіки Жан-П'єр Мара. "Йому потрібне центральноафриканське золото, малійське золото, щоб фінансувати війну, тому очевидно, що нічого не зміниться. Але чи це будуть ті самі гравці? Ми не знаємо", - цитує його слова Deutsche Welle.
Тарас Загородній, експерт-міжнародник:
- Лукашенко, звичайно, не високоморальна особистість, але він не дурень. І розуміє, що наявність у його країні 8-15 тисяч озброєних бойовиків до зубів – не в його інтересах. Ніхто ж не може гарантувати їхній наступний крок. Тому масово вони навряд чи з'являться у Білорусі. Лукашенко виростив вірну собі гвардію у своїй країні.
Тому у «вагнерів» зараз два шляхи: або інкорпорація до російської армії, або – на вільні хліби до Африки. І швидше за все вони оберуть друге – тому що ця анархічна маса просто не здатна влитися у регулярну армію та підкорятися її законам. І головне – вони найманці та звикли воювати за гроші. Але які гроші їм може запропонувати Москва, котра навіть своїх контрактників не може забезпечити. А Африка – це живі гроші: алмази, золото, нафта.