Так звільняють міністра оборони України Олексія Рєзнікова чи не звільняють? А якщо звільняють, то чому? І чим Кирило Буданов на посаді міністра оборони буде кращим, ніж Рєзніков? А якщо Буданова «переводять» в Кабмін, то хто очолить ГУР? Кількість питань щодо потенційних кадрових ротацій в "оборонці" країни зашкалює.
KP.UA проаналізувала кадрову епопею з "недозвільненням" Олексія Рєзнікова і спробувала знайти відповіді на найактуальніші питання. Розбираємось крок за кроком.
Почнемо з теорії. Згідно з Конституцією подавати на розгляд Верховної Ради кандидатури на призначення міністром оборони, а також його звільнення – прерогатива президента України. Володимир Зеленський щодо відставки Олексія Рєзнікова останнім часом не сказав навіть пів слова. Роботою міністра в Офісі президента були задоволені, про що свідчить відповідний коментар радника голови Офісу президента України Михайла Подоляка. Він назвав чинного міністра «вкрай ефективним у комунікації з партнерами».
А тепер щодо практичних реалій. Десь опівдні 5 лютого ряд видань з посиланнями на власні джерела повідомили, що найближчими днями Верховна Рада планує відправити у відставку міністра оборони Олексія Рєзнікова, а на його місце призначити керівника ГУР Кирила Буданова. Увечері ці чутки офіційно підтвердив голова пропрезидентської фракції «Слуга народа» у Верховній Раді Давид Арахамія.
«Олексій Резніков у рамках уряду переводиться на посаду Міністра з питань стратегічних галузей промисловості для посилення військово-промислового співробітництва», - таким був допис Арахамії в телеграм-каналі о 21.53 неділі, 5 лютого. Народний депутат уточнив, що на посаду нового міністра оборони розглядається Кирило Буданов.
Вже наступного дня Арахамія повідомив, що кадрові ротації в Міноборони поки що поставили на паузу.
«Кадрові зміни в сфері оборони протягом цього тижня не відбудуться», - уточнив о 10.30 понеділка, 6 лютого, Арахамія. І знову таки – ця інформація була у вигляді короткого повідомлення в телеграм-каналі.
Заяву про звільнення за власним бажанням Олексій Рєзніков не писав. А лейтмотивом його останніх двох інтерв’ю для «Української правди» та Kyiv Post було те, що він багато чого зробив для посилення оборони країни на посаді міністра і готовий працювати далі. Так що слово за президентом.
Президент мовчить. Його соратники в парламенті теж неспроможні дати суспільству відповідь на питання, чому влада вирішила позбутися Рєзнікова, вірніше, перевести його в інше міністерство. Депутати лише один за одним впродовж дня розганяли по соцмережах новину, що має відбутись відставка. Все.
- Історія з відставкою Рєзнікова – це протистояння парламентського крила влади та Офісу президента. На Банковій не поспішають прощатись з Рєзніковим. У Верховній Раді – хочуть позбавитись Рєзнікова, оскільки закрита соціологія показує, що суспільство вкрай розгніване через останні корупційні скандали в Міноборони. Тому Рєзніков має нести політичну відповідальність – піти у відставку. Банкова прораховує ризики, - пояснює політолог Руслан Бортник. За словами експерта, Банкова не так боїться звільняти Рєзнікова, як йти на призначення Буданова, який має високі політичні амбіції та досить непогані особисті контакти на Заході.
Чіткої публічної відповіді на це питання влада не дає. Вустами секретаря парламентського комітету з питань оборони Мар’яни Безуглої було озвучено лише таке пояснення: процес відставки призупинили через "ризики для системи в цілому перед зустріччю у форматі «Рамштайн» та враховуючи можливий наступ".
Політичні опоненти влади іронізують, що влада була змушена призупинити процес кадрових ротацій, оскільки вчиталась в закон і зрозуміла, що на посаду міністра оборони можна призначити лише цивільну людину, а Буданов – військовий. Тому потрібно шукати виходи. І їх два. Перший – Буданов звільняється з військової служби. Другий – депутати швиденько вносять зміни до законодавства і прописують, що на період воєнного часу міністром оборони може стати і військова людина.
- Якщо військовий Буданов стане міністром оборони, то ми отримаємо два ведмедя в посудній лавці. Міністр оборони – це, по суті, «завгосп», який має робити все необхідне, щоб армія була нагодована, одягнута і їй було чим воювати. Міністром має бути потужний кризовий менеджер, а не військовий, який, можливо, має своє бачення щодо розвитку подій на полі бою, - сказав військовий експерт Олег Жданов.
Водночас окремі депутати закликають не шукати складних пояснень щодо нинішньої кадрової ситуації.
- Відставка і нове призначення в Міноборони не відбулись тому, що для одного наразі немає достатньо голосів, а для іншого - законних підстав, - пояснив на своїй сторінці в фейсбуці народний депутат Богдан Яременко.
За словами військового експерта Олега Жданова, кадрові ротації в Міноборони не вплинуть на хід воєнних дій.
- За планування та реалізацію військових операцій у нас відповідає головнокомандувач, тобто Залужний. І прізвище міністра оборони тут ні до чого, - зауважив Жданов.
Протилежну думку висловлює політичний експерт Віктор Андрусів.
- Що вам треба зрозуміти про кадрові рішення? У війну ми ввійшли з певною конструкцією влади. Вона була з серйозними проблемами. Про деякі ви дізнались, про деякі ще дізнаєтесь. Можна підтримувати цю конструкцію влади, можна не підтримувати. Але факт є в наступному. Саме завдяки цій конструкції ми вистояли і вернули частини територій. Так, під час цього була корупція. Так, було чимало підлостей і зрад. Але ми вистояли. Тобто конструкція була проблемною, але виявилась міцною. Сподіваюсь, що ті, хто розвалює цю конструкцію в умовах посилення наступу, практично недієздатної Ради і відверто дилетантського уряду - уявляють, що роблять, - озвучив свою думку Андрусів.
Боротьба за отримання від західних партнерів зброї – це не лише робота міністра оборони. До створення тієї ж танкової коаліції був задіяний потужний політико-військово-дипломатичний десант України: від президента і головнокомандувача Валерія Залужного до міністра МЗС Дмитра Кулеби та народних депутатів.
Тому зміна міністра оборони хоч і буде мати формальне значення для продовження переговорного процесу щодо отримання, приміром, літаків, але все ж таки західні партнери будуть орієнтуватись не на прізвище міністра, а на політику України та розвиток ситуації на полі бою.