Євгенія Кравчук: В Законі «Про медіа» немає передумов для створення «чорних» списків ЗМІ
У 2023 році українські ЗМІ почнуть жити й працювати за новими правилами. Принаймні ті, хто пройдуть скрутну фінансову ситуацію, яка зараз склалась не лише на ринку медіа, а й в цілому в країні.
За три дні до Нового року президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про медіа». Його багато обговорювали, критикували або, навпаки, захищали. Мовляв, цей документ важливий не лише тим, що спрямований на кроки щодо вступу України до Європейського Союзу, але й тому, що запускає справжню реформу в медіасфері, яка вже давно потрібна.
Що зміниться, кого закриють, а кому доведеться переходити з нелегального становища на легальне, розпитали заступницю голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, співавторку законопроєкту «Про медіа» Євгенію Кравчук.
Наш закон - про однакові правила гри для всіх медіа
- Євгеніє, колеги лякають один одного тим, що, мовляв, зараз готуються списки видань, які завдяки Закону «Про медіа» планують закрити найближчим часом. Чи може ваш закон створити можливість для безґрунтовного закриття медіа?
- Про жодні «чорні» або «білі» списки медіа не може йти мова. В законопроєкті закріплені виключно обмеження по контенту – якщо поширюєш заборонений контент, то можуть бути санкції. Закривати видання через назву або через те, що медіа критикує владу – такого не буде. Якщо мені хтось відповідні положення покаже – буду вдячна. Але такого немає!
Цей закон дуже довго виписувався і обговорювався. Лише в нашому скликанні Верховної Ради його норми напрацьовувались понад три роки. В результаті за нього проголосували представники всіх фракцій і груп – 299 «за». Підтримали документ й індустріальні об’єднання та громадські організації.
Наш закон про однакові правила гри для всіх медіа.
- Ще після ухвалення законопроєкту «Про медіа» в першому читанні звучало немало критики, що документ не сприятиме розвитку вільної журналістики в Україні, мовляв, держава бере під ковпак майже всі ЗМІ. Чи є в цьому законі обмеження для держорганів щодо втручання в діяльність медіа?
- Взагалі, всі "запобіжники" про невтручання в журналістську діяльність прописані навіть в Кримінальному кодексі України. На законодавчому рівні, починаючи із Конституції, чорним по білому прописано, що в Україні будь-яка цензура заборонена. В Законі «Про медіа» ці положення також закріплені.
Зрозуміло, що на час воєнного стану та агресії РФ будуть діяти більш жорсткі контентні обмеження. Дев’ятий розділ закону повністю присвячений контентним обмеженням щодо протидії російській пропаганді і глорифікації ворога, а також є заборона, щоб росіяни були власниками медіа в Україні. Цей розділ буде тимчасовим. І ми на це вказували європейцям, які надавали експертну оцінку документу. Ситуація така, що потрібно міцно тримати й інформаційний фронт, давати відсіч ворогу і тут.
- Хто і як буде перевіряти, чи не володіють українськими ЗМІ представники країни-агресора через підставних осіб або через фірми, оформлені в офшорах?
- Нацрада. Вони можуть запитувати документи про власність. Зрозуміло, що при великому бажанні можна обійти заборону, якщо знайти якусь підставну особу з українським паспортом і на неї зареєструвати медіа. У такому разі будемо перестраховуватись через контентні заборони: щойно медіа почне поширювати відповідну пропаганду - будуть відповідні санкції.
- Документи про власність потрібно буде подавати по запиту Нацради чи автоматично оприлюднювати всім зареєстрованим ЗМІ?
- Наприклад, телерадіокомпанії вже розкривають структуру власності. Без подання такої інформації не отримаєш ліцензію на частоту для телебачення чи радіомовлення.
Але такі більш жорсткі умови стосуються лише аудіовізуальних медіа та Зеонбуду. До інших медіа – друкованих чи онлайн - Нацрада може звертатись персонально за запитом, якщо є якісь підозри або питання. До речі, якщо раніше для реєстрації потрібно було подавати/надсилати паперові документи, то цим законом передбачається створення електронного кабінету, в який всі необхідні документи та інформація буде підтягуватись онлайн.
Хто й чому тепер може закрити медіа
- Хто ухвалюватиме рішення про заборону діяльності онлайн-медіа – Нацрада чи суд? За які діяння загрожує припинення поширення інформації онлайн-медіа?
- Закон регулює три формати онлайн-медіа, і до кожного з них свої підходи.
Перший тип – анонімні медіа, або так звані «зливні» бачки. У них на сайті в розділі «Контакти» в кращому випадку буде «електронка» або форма зворотного зв’язку – і жодної інформації, хто засновник, хто пише статті або до кого звернутись, щоб дискутувати стосовно тієї чи іншої статті. Наприклад, про вас написали, що ви їсте дітей. І до кого ви будете позиватись? Писати на «дєрєвню дєдушкє»? Якщо таке видання порушує заборони щодо контенту, то Нацрада може звернутись до провайдерів з вимогою заблокувати його. Тобто «Анонімки» - єдиний випадок, коли Нацрада своїм рішенням може заблокувати роботу медіа.
Другий тип – зареєстроване онлайн-медіа. Такі видання не можна заблокувати тимчасово взагалі, а повне блокування - лише через суд після відповідного звернення Нацради.
Третій тип – незареєстроване онлайн-медіа, але воно ідентифіковане, має дані про редакторів і засновника – просто не бажають реєструватись. Якщо протягом місяця таке видання допустило 5 значних або 3 грубих порушення і не видалило незаконний контент, то воно може бути заблоковане на 2 тижні. Це щось подібне до бану в фейсбуці. Повна заборона знову ж таки тільки через суд. Тому розповіді про те, що одним розчерком пера Нацрада позакриває багато сайтів – неправда.
Доопрацьовуючи законопроєкт між першим і другим читанням, ми розглядали варіант, щоб для незареєстрованих медіа залишити подвійний-потрійний штраф і не застосовувати тимчасове блокування. Але відмовились від такої ідеї.
Оскільки існували ризики, що деякі медіа зі щедрим фінансуванням, наприклад російським, змогли б просто відкуповуватись штрафами і не знімати незаконні публікації.
- Якщо говорити про грубі контентні порушення, це які?
- Це - якщо протягом місяця видання опублікує статті з закликом типу: «Путин, введи войска». Є ряд інших – наприклад, мова ворожнечі, але переважно це безпекові.
- На ютуб-канали і блогерів закон розповсюджується?
- Ні, іноземні соцмережі та платформи спільного доступу до відео поза межами регулювання нашого закону, оскільки не є резидентами України. Їхні адміністрації знаходяться в інших країнах, які підпорядковані іншим законам.
Звісно, якщо на рівні Європейського Союзу буде загальна регуляція соцмереж та платформ спільного доступу, то ми її імплементуємо. І це буде спільна позиція членів ЄС та країн-кандидатів в члени ЄС. Втім, Нацрада зможе укладати меморандуми із адміністраціями соцмереж і листуватись з ними, якщо порушення українського законодавства буде регулярним. Якщо ж колись з’явиться «український Youtube”, то він підпадатиме під регулювання закону про медіа.
- Чому залишили реєстрацію для онлайн-медіа добровільною?
- З самого початку розгляду законопроєкту ми планували, що реєстрація буде добровільною. І допрацювали механізми, щоб реєстрація надавала додаткові переваги.
Зареєстровані медіа матимуть гарантований захист від держави у разі випадків перешкоджання журналістській діяльності. Братимуть участь в роботі відповідних палат при Нацраді. Також реєстрація може бути додатковою перевагою при акредитації, якщо кількість місць на події обмежена, а охочих значно більше. Але водночас це не означає, що незареєстрованим медіа, які надали всі дані, які потрібні для акредитації, будуть відмовляти. Ну і нагадаю, що зареєстроване онлайн-медіа не можна буде навіть тимчасово (на два тижні) заблокувати за рішенням регулятора.
- Ще одне уточнення стосовно реєстрації онлайн-медіа: низка сайтів зараз працюють як громадські організації. Чи обов’язково їм реєструватись і чи відсутність реєстрації обмежить їхню діяльність як ЗМІ?
- Не хочеш реєструватись – буде складніше довести свій фактичний статус медіа. Крім того, у зареєстрованих буде можливість брати участь в конкурсах на висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування – це теж бонус, в регіонах особливо важливий.
Головна функція Нацради - забезпечувати інформаційний простір, не засмічений ворожими наративами
- Євгеніє, а як Нацрада буде проводити моніторинг контенту? Виключно за скаргами читачів/глядачів?
- Для цього у регулятора є відділ моніторингу. Нацрада ще має виписати свої внутрішні правила, як це буде відбуватись для нових типів медіа, які підпадають під регулювання. Невдовзі вони планують запустити серію семінарів, роз’яснень щодо реалізації закону.
Ми покладаємо великі сподівання на те, що різні типи медіа будуть брати участь в органах співрегулювання. Закон передбачає створення при Нацраді п’яти палат: телебачення, радіомовлення, друковані медіа, онлайн-медіа та окремо платформи спільного доступу до відео. Представники цих палат будуть постійно мати можливість спілкуватися з регулятором, виписувати кодекси, давати свої поради, озвучувати пропозиції, контролювати, щоб не було зловживань з боку регулятора.
Тому, повірте, діяльність Нацради точно не має бути грою в одні ворота. І це не буде каральний орган. Її головна функція - забезпечувати нормальний інформаційний простір, щоб люди мали доступ до перевіреної інформації, яка не засмічена ворожими наративами.
- А якщо в медіа з’являться підозри/сумніви щодо ангажованості ухваленого рішення, які методи протидії?
- Законом передбачено можливість апеляції, причому не лише в судовому порядку, але й в роботі органів співрегулювання. Під час процедури перевірки ще до винесення санкції може бути залучена спеціальна експертна комісія, співрегулювання. Комісія вивчить питання та озвучить свій висновок, який Нацрада або має врахувати при рішенні, або надати аргументовану відмову чому ні. Зовсім скоро Нацрада надасть відповідні роз’яснення, як цей інструмент працюватиме.
- Закон «Про медіа» надає Нацраді більше повноважень. Чи означає це, що і кількісний склад Нацради буде розширено?
- Наразі в Законі "Про медіа" збережений статус кво – 8 членів, причому на конституційному рівні закріплено принцип 50 на 50, тобто половину складу призначає і звільняє Президент, а половину - Верховна Рада. Але, очевидно, що потрібно буде збільшувати чисельність найманих працівників Нацради, які б фахово працювали з різними типами медіа.
- Кадрового перезавантаження Нацради під нові повноваження не буде?
- Ні, у них прописані терміни повноважень – 5 років. Верховна Рада свою квоту заповнила в грудні минулого року, Президент призначив своїх представників в 2019-2020 рр., тобто вони ще діють.
А от коли термін повноважень членів Нацради сплине, то формування нового складу регулятора буде відбуватись за новими правилами, більш жорсткішими. Я вас можу запевнити, що розділ щодо критеріїв до членів Нацради вичитувався європейцями під лупою.
У випадку президентської квоти - то кандидатів в члени Нацради спочатку ретельно вивчить Конкурсна комісія, яка оцінить їхній професіоналізм, а потім надасть Президенту відповідні рекомендації щодо призначення чи непризначення.
Ще одне нововведення для квоти парламенту - політичні групи і фракції не зможуть висувати своїх кандидатів. Це зможуть робити професійні об’єднання, громадські організації. Фракції лише будуть визначатись з підтримкою тих чи інших кандидатів. Тобто кандидатів від провладної фракції не буде. Це одна з вимог ЄС – зменшити політизацію цього органу.
- Наскільки функціонал української Нацради більший порівняно з функціоналом медіа регуляторів інших країн?
- Я би не сказала, що у нашої Нацради якісь більші повноваження, навпаки - менші. Наприклад, нещодавно латвійський регулятор позбавив ліцензії російський телеканал «Дождь». Він це зробив не через суд, а своїм рішенням. Спочатку «Дождь» отримав штраф за те, що у них не було латвійської звукової доріжки, другий - за трансляцію в ефірі карти України без Криму, третій – коли журналісти заявили, що будуть допомагати російським мобілізованим. Все! Регулятор зібрався і колегіальним рішенням позбавив телеканал ліцензії. В Україні таке неможливо. У нас позбавлення ліцензії виключно через суд.
В інститут співрегулювання можуть подавати кандидатів всі зареєстровані медіа
- Як на практиці буде діяти інститут співрегулювання? Є ризики, що до нього увійдуть представники ЗМІ, які лояльні до влади?
- Жодному медіа не можна заборонити вступити в ці 5 палат при Нацраді.
- А які обмеження по кількості членів в палатах?
- Кількість членів необмежена. Але проблема в іншому. На перше засідання палати може прийти 100 осіб, а коли потрібно вже предметно працювати – 5. Ми таке вже проходили під час напрацювання тексту Закону «Про медіа». Перші засідання робочої групи відвідувало багато осіб, озвучувалось безліч побажань, критики, а коли ми просили оформити свої пропозиції у вигляді порівняльної таблиці або хоча б аргументувати, то в 90% випадків люди пропадали. Активно працювали як раз індустріальні об’єднання, представники громадських організацій.
- Коли запрацюють палати при Нацраді?
- Через шість місяців після вступу закону в силу, тобто десь з кінця вересня 2023 року. За пів року до цього можна буде подавати свої кандидатури. Така можливість буде у кожного медіа.
- Дійсно у кожного чи комусь все-таки можуть відмовити?
- Всі зареєстровані медіа можуть подавати своїх кандидатів для участі в органах співрегулювання. Немає можливості відмовити за якимось принципом. Зможуть брати участь і галузеві організації, наприклад, які представляють якусь кількість регіональних видань.
Членом органу співрегулювання може стати навіть Youtube-блогер, якщо він добровільно зареєструвався як медіа.
- Чекайте, ви ж казали, що закон не розповсюджується на соцмережі та платформи спільного доступу…
- Так, Нацрада не буде регулювати соціальні мережі і платформи спільного доступу, які не є українськими резидентами.
Але для Youtube ми зробили виняток для добровільної реєстрації. Наприклад особа чи навіть група осіб ведуть Youtube-канал, на якому виходять регулярні цикли програм, то вони може зареєструвати його як медіа. Тоді під дію закону вони підпадають.
Якщо ж Youtube-канал працює без реєстрації, то Нацрада з таким каналом не буде мати жодних відносин. Але у разі появи на ньому програми чи заяв, приміром, з закликом про повалення конституційного ладу, до блогера прийде СБУ, а Нацрада буде звертатись до адміністрації платформи.
Про "джинсу", партійну агітку та мовні квоти
- Чи має закон зворотну дію - можуть, скажімо, притягнути до відповідальності за публікації, які виходили раніше?
- Ні! По онлайну ми спеціально прописали, що за публікації, які «висять» в архівах і доступні на час набрання чинності закону, тобто на 31 березня 2023 року, відповідальності бути не може. Інакше усім довелося би переглядати свої багаторічні архіви. Щодо проросійських медіа, в першу чергу каналів, які, на жаль, роками працювали в українському медіапросторі, то їхню роботу припинили шляхом санкцій РНБО та роботи СБУ. Ці ресурси, які поширювали пропаганду країни-агресора, заблоковані, основні загрози зняті, але це не означає, що їх не буде в подальшому. Однозначно, Росія буде продовжувати витрачати кошти на пропаганду. Україна – ціль №1 в їхній пропаганді.
- В законі є стаття, яка впроваджує штрафи за «джинсу». Як держоргани або Нацрада будуть доводити, що це не авторський текст? Наприклад, матеріал виходить з плашкою «партнерський матеріал» – це реклама чи «джинса»? Або публікація пресрелізу згідно з закопроєктом - це «джинса» чи звичайне повідомлення? Або коли інтерв’ю вважається «джинсою», а коли авторським матеріалом?
- Не зовсім так. Йдеться про немарковану рекламу, коли насправді аудиторія споживає рекламне повідомлення, але матеріал належним чином не маркується. На рівні закону виписати, що таке «джинса», і унеможливити всі лазівки – неможливо. Можливо, ми повернемось до деталізації цього питання при розробці змін до Закону "Про рекламу", які також потрібно прийняти найближчим часом, щоб повністю виконати директиву ЄС. До речі, тут ми знову повертаємось до інституту співрегулювання. Члени палат при Нацраді матимуть можливість долучитись до напрацювання кодексів, які, зокрема, деталізують феномен «джинси».
- Чи підпадатимуть під дію закону «партійні бойові листки», що видають себе за друковані видання?
- Так, підпадатимуть - якщо вони регулярно виходять, офіційно зареєстровані. Особливо це актуально під час виборів. Ми вже надали Законом "Про медіа" додаткові повноваження Нацраді під час виборчих циклів щодо застосування санкцій до медіа при порушенні законодавства. Також напрацювали відповідні зміни до Виборчого кодексу, які оновлюють правила гри для медіа (вони не змінювались з 2008 року), які підтримують і самі медіа, і профільні громадські організації. Але, на жаль, під час розгляду законопроєкту в залі, норми, що стосуються змін в виборче законодавство, довелось «зняти». Чомусь «Батьківщину», «Європейську Солідарність» та «Розумну політику» вони не влаштували. Але думаю, найближчим часом ми повернемось до цих норм, окремий законопроєкт уже зареєстрований.
- А що саме буде в цих «виборчих» нормах, зокрема, як зміняться підходи до виборчої агітації в медіа?
- Будуть зміни, що стосуються права журналістів на безперешкодний доступ до публічних передвиборчих заходів, відкритості інформації, що міститься в документах для реєстрації кандидатів та фінансових звітах, порядку поширення суб’єктами у сфері медіа матеріалів передвиборчої агітації в будь-яких формах, у тому числі в інтернеті тощо. Звісно, не забули ми й про вимоги до репрезентативних опитувань громадської думки.
- Закон «Про медіа» зобов’язує телеканал «Рада» поновити трансляцію пленарних засідань парламенту, чи не так?
- Так, відповідна правка до закону з’явилась під час розгляду документу в залі Верховної Ради.
Вона передбачає: перше – під час воєнного стану пленарні засідання мають транслюватись, але не онлайн, а в записі; друге – щотижня на телеканалі «Рада», незалежно, є пленарне засідання чи нема, має виходити програма, в якій братимуть участь представники всіх фракцій та депутатських груп.
Колеги з інших фракцій взагалі вимагали, щоб телеканал «Рада» вийшов з телемарафону «Єдині новини» і 24 години на добу транслював власний контент. Ми на це не могли погодитись. В умовах воєнного часу і вимкнень електроенергії, коли з’являється світло, глядачам більш цікаво дізнатись про події на фронті, чи наслідки атаки «Шахедів» в режимі реального часу, чи про роботу тих же "пунктів незламності", аніж переглядати чотиригодинне засідання якогось парламентського комітету.
- Ваші політичні опоненти перед розглядом законопроєкту в другому читанні казали, що є ризик перегляду мовних квот. Переглянули? В бік збільшення?
- Навіть до першого читання в тексті закону не було жодних натяків на зменшення квот. Ми лише пішли назустріч радіостанціям при ненавмисних помилках.
Поясню, про що мова. Сьогодні є немало пісень українською мовою, але з певним вкрапленням російських слів. Наприклад, пісня-пародія на відомий вислів-мем «Я не хочу уезжать из Крыма». Програмний редактор відніс цю пісню до української квоти. Але пісня «крутиться» на радіо протягом дня декілька разів. Відповідно, збільшується звучання і російської частини з цієї пісні. І як наслідок – виходить, що радіо порушує мовну квоту. Тому ми пішли назустріч радіостанціям і дозволили при похибці у 5% від обов’язкової квоти не штрафувати медіа, а діяти шляхом припису.
Більш того, Закон «Про медіа» передбачає скорочення терміну до наступного підвищення мовних квот. З липня 2024 року української мови на загальнонаціональному телебаченні мало бути 90%, а на регіональних каналах - 75%, але ці квоти вступлять в силу на пів року раніше – у лютому наступного року.
Народилася 23 грудня 1985 року в місті Тернополі в сім'ї лікарів.
Освіта: Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Випускниця програми FLEX (Future Leaders Exchange Program), навчалася у Сполучених Штатах Америки. Вільно володіє англійською мовою.
Кар’єра
Працювала в журналістиці, документальному кіно, продюсерка і сценаристка. Очолювала медіа-офіс «Слуги народу» на парламентських виборах 2019 року, пресслужбу партії «УКРОП», директор з комунікацій у штабі партії «Сильна Україна» та Сергія Тігіпка.
У 2019 році була обрана народною депутаткою 9-го скликання від партії “Слуга народу” (112 номер у партійному виборчому списку). Заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України, заступниця фракції «Слуга народу», членкиня постійних парламентських делегацій в ПАРЄ та ПА ОБСЄ.
