Україна скликає спеціальну сесію ООН. Київ хоче, щоб ця організація примусила Росію до миру.
- У світлі російського вето в РБ ООН (26 лютого Росія заблокувала рішення Ради Безпеки ООН про припинення агресії РФ проти України. – Авт.) я звернувся з проханням до членів Ради ухвалити необхідне рішення про скликання екстреної спеціальної сесії Генасамблеї ООН відповідно до резолюції 377A(V ). Оскільки Росія не дозволила Раді діяти відповідно до вимог підтримки міжнародного миру та безпеки, - повідомив постійний представник України при ООН Сергій Кислиця.
Для скликання такої спеціальної сесії необхідне рішення Ради Безпеки ООН. Однак для ухвалення рішення достатньо схвалення 9 із 15 країн-членів. При цьому жодна з країн не матиме права вето. У разі схвалення скликання спецсесії українське питання на неї розглядатимуть усі 193 держави - члени ООН.
Політолог Володимир Фесенко вважає, що Україна скликає спеціальну сесію з кількох питань.
– Перше – це питання легітимності Росії в Раді Безпеки ООН через її часті зловживання правом вето. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба вже заявив, що Україна заперечує правомірність присутності Росії в Раді Безпеки ООН. І для цього є юридичні передумови – було порушено процедуру набуття статусу постійного члена Ради Безпеки ООН після розпаду СРСР. Як це було, наприклад, після розпаду Югославії, коли було пройдено процедуру голосування. З Росією цього не було зроблено, і вона сама себе визнала правонаступником СРСР, - пояснив експерт.
Другим питанням, запропонованим Києвом сесії ООН, може стати мирний план Володимира Зеленського, про який президент заявив під час візиту до Вашингтона. План до кінця ще не готовий, але команда глави української держави наразі опрацьовує його. Ключовим пунктом цього плану, за словами Зеленського, буде те, що «не варто пропонувати Україні компроміси із совістю, суверенітетом, територією та незалежністю».
Відповідно до резолюції 377A(V) Генеральної Асамблеї від 1950 року, широко відомої як «Єдність в ім'я миру», у разі якщо в Раді Безпеки відсутня одностайність серед п'яти постійних членів, Асамблея має право давати рекомендації ширшому колу членів ООН щодо колективних заходів щодо підтримки чи відновлення міжнародного миру та безпеки. Так, 1956 року Генеральна Асамблея заснувала Перші надзвичайні сили ООН (ЧВС ООН I) на Близькому Сході.
Крім того, Генеральна Асамблея може зібратися на надзвичайну спеціальну сесію на вимогу дев'яти членів Ради Безпеки або більшості членів Асамблеї. На сьогоднішній день Генасамблея провела 11 надзвичайних спеціальних сесій, вісім з яких були запропоновані Радою Безпеки.
27 лютого цього року Рада Безпеки констатувала, що відсутність одностайності серед постійних членів завадила їй виконати свій головний обов'язок щодо підтримки міжнародного миру та безпеки, і ухвалила рішення скликати надзвичайну спеціальну сесію Генеральної Асамблеї.
Внаслідок цього кроку першого березня 2022 року Генеральна Асамблея на екстреному засіданні ухвалила резолюцію, в якій висловлювався жаль щодо «агресії Російської Федерації проти України порушуючи статтю 2 (4) Статуту». Крім того, цей документ містив вимогу до Росії негайно припинити застосування сили проти України і повністю вивести всі свої збройні сили з території цієї країни в межах її міжнародно визнаних кордонів.
При цьому слід враховувати, що на відміну від резолюцій Ради Безпеки, резолюції Генеральної Асамблеї не мають обов'язкової сили, тобто країни не зобов'язані їх виконувати.
Процедура голосування в Раді Безпеки регулюється статтею 27 Статуту ООН, яка свідчить, що кожна держава-член має один голос. Коли йдеться про процедурні питання, потрібно дев'ять поданих голосів. З усіх інших питань, крім дев'яти голосів, потрібна згода всіх постійних членів. Тобто, якщо хтось із «постійної п'ятірки» – Китай, Франція, Росія, Великобританія чи США – голосує проти, документ схвалений не може бути.
З 1946 року кожен із постійних членів Ради Безпеки хоча б раз голосував «проти» з того чи іншого питання, а отже, застосовував право вето. Приблизно 49 відсотків усіх випадків застосування цього права припадають на СРСР та його правонаступницю Росію, 29 відсотків – на США, десять відсотків – на Велику Британію та по шість відсотків – на Китай та Францію.
Стаття 6 Статуту ООН говорить: «Член Організації Об'єднаних Націй, який систематично порушує принципи, які містяться в цьому Статуті, може бути виключений з Організації Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки». Проте в історії Організації Об'єднаних Націй такого ніколи не відбувалося.
Стаття 5 Статуту ООН передбачає зупинення членства будь-якої держави за рекомендацією Ради Безпеки. Права та привілеї держави-ізгоя відновлюються також за рекомендацією Ради Безпеки.
У своїй історії ООН кілька разів робила рішучі кроки проти окремих країн, щоб покласти край «кричливій несправедливості». Так, щоб протидіяти апартеїду в Південній Африці, 1963 року Рада Безпеки ООН запровадила ембарго на постачання зброї до ПАР. З 1970 до 1974 року Генеральна Асамблея відмовлялася приймати повноваження цієї країни. У результаті Південна Африка не брала участь у засіданнях Асамблеї аж до повного скасування апартеїду 1994 року.