Російська агресія в Україні кардинально вплинула на розклади світової геополітики. Розстановка сил у світі активно змінюється та переформатується. У різних регіонах планети з'являються нові гравці, які роблять серйозні заявки на право голосу на своїй території, а то й у світі. "КП в Україні" з'ясовувала, хто ці нові претенденти на лідерство.
19 грудня у столиці Латвії Ризі розпочав свою роботу саміт Об'єднаних експедиційних сил (JEF), який ініціював прем'єр-міністр Великобританії Ріші Сунак.
На саміті Сунак закликатиме лідерів зберегти чи збільшити допомогу, економічну стійкість та політичну підтримку України у її опорі російському вторгненню.
Заклик прем'єр-міністра пролунав після того, як Велика Британія оголосила, що наступного року поставить Україні сотні тисяч артилерійських боєприпасів у рамках пакету вартістю 250 мільйонів фунтів стерлінгів (305 млн доларів).
Сунак також обговорить підтримку Фінляндії та Швеції напередодні їхнього вступу до НАТО і розширення масштабів спільних навчань для подальшого зміцнення альянсу Об'єднаних експедиційних сил. Перед представниками Об'єднаних експедиційних сил виступить президент України Володимир Зеленський.
Окрім нового пакету допомоги Україні сам формат Об'єднаних експедиційних сил цікавий як нова геополітична реальність із центром у Британії. Об'єднані експедиційні сили (Joint Expeditionary Force (JEF)) - це багатонаціональні експедиційні сили, створені у 2015 році Великобританією і які складаються з дев'яти її північноєвропейських союзників, серед яких Данія, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Нідерланди. За потреби ОЕС можуть розгорнути понад 10 000 військових для проведення гуманітарних місій чи бойових операцій високої інтенсивності.
Концепція Об'єднаних експедиційних сил була вперше розроблена у 2012 році та оголошена тодішнім головою комітету начальників штабів Великобританії генералом сером Девідом Річардсом. JEF виникли на основі Об'єднаних сил швидкого реагування (JRRF), які були реорганізовані після операцій в Афганістані та Іраку.
JEF задумана як група високонадійних адаптованих сил, які призначені для підвищення здатності Великобританії швидко реагувати у будь-якому місці світу спільно з однодумцями чи від імені міжнародних організацій, таких як ООН чи НАТО. Британська частина сил складається з персоналу та обладнання з Королівського військово-морського флоту, Королівської морської піхоти, Британської армії та Королівських повітряних сил і призначена для забезпечення більшого рівня інтеграції, ніж це було раніше, особливо у поєднанні із збройними силами інших країн.
Процес створення цього корпусу супроводжувався заявами про те, що його "передбачається використовувати в рамках миротворчих місій ООН для гуманітарних акцій, а також для стримування потенційних противників, включаючи РФ після анексії Криму".
У цьому регіоні спостерігається стрімке посилення ще однієї країни – Польщі. Варшава семимильними кроками переоснащує та модернізує свою армію за активної допомоги НАТО. Так, наприклад, США схвалили продаж Варшаві 116 бойових танків Abrams із боєприпасами.
Крім того, інша країна - член НАТО - Німеччина має намір передати Варшаві кілька комплексів системи протиракетної оборони Patriot, щоб допомогти сусідам захистити їх повітряний простір. Ці системи ПРО вважаються одними з найкращих у світі.
Варшава покладається не тільки на союзників НАТО, а сама безпрецедентно збільшує свою військову міць. Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький оголосив про наміри збільшити витрати на оборону на тлі повномасштабного вторгнення Росії до України.
– Ми діємо на випередження. Ми діємо для того, щоб не лише зміцнити польську армію, але й стримувати ворога. Наша найкраща стратегія – це стримувати ворога силою власної армії та співпрацею з іншими, – сказав польський прем'єр.
За його словами, наступного року на модернізацію польського війська буде витрачено понад 100 мільярдів злотих (22,2 млрд дол.). Це 3-4% витрат на озброєння відносно ВВП. Це дуже багато для Польщі. Такий рівень оборонних витрат робить її збройні сили одними з найбільших серед країн - членів НАТО.
Президент Польщі Анджей Дуда підписав новий закон про оборону країни, який збільшить армію майже вдвічі - до 300 тисяч солдатів, зокрема, 50 тисяч у територіальній обороні. Для порівняння: армія Німеччини – це лише 170 тисяч осіб. Тобто Варшава будує найпотужніші сухопутні сили у ЄС.
Переозброєння польської армії, яке наразі відбувається, можливо, одна з найбільших модернізацій європейських військ за десятиліття. Якщо роки після закінчення холодної війни стали часом заспокоєння та занепаду збройних сил багатьох держав, включаючи Польщу, то нині настає період нової ескалації. І Польща готується до нього надзвичайно серйозно.
На іншому кінці світу, в Японії, також перейнялися посиленням своїх збройних сил. Уряд Японії ухвалив план нарощування оборонної потужності на наступні 5 років на 320 мільярдів доларів.
Як повідомляє агентство Reuters, цей план подвоює витрати на оборону приблизно до 2% ВВП на рік порівняно із встановленим Японією лімітом витрат у 1% ВВП, який діяв із 1976 року.
Отже, бюджет міністерства оборони зросте приблизно до десятої частини всіх поточних державних витрат і зробить Японію третьою у світі за обсягом видатків на оборону після США та Китаю. Зокрема, план передбачає виробництво ракет, здатних досягати Китаю під час нападу на Тайвань.
За даними Reuters, на плани японського уряду вплинув створений Росією прецедент вторгнення до України, який може використати Китай для нападу на Тайвань. У оновленій стратегії безпеки країна розглядає Китай як "найбільший стратегічний виклик", а Росію - як країну, що "викликає занепокоєння" про безпеку.
Потенційна агресія Китаю щодо Тайваню загрожуватиме сусіднім японським островам, порушить постачання напівпровідників і може перекрити маршрути нафтотанкерів, пише агентство.
– Це встановлює новий курс для Японії. При правильному виконанні сили самооборони стануть справжньою ефективною силою світового рівня, - цитує Reuters екскомандувача японського флоту Едзі Коду.
У стратегії йдеться, що Токіо стикається з "найважчою та найскладнішою ситуацією з безпекою" з часів Другої світової війни. Водночас країна обіцяє дотримуватися "політики, орієнтованої виключно на самооборону", і "не ставати військовою державою". Відмова Японії від права на ведення війни закріплена у дев'ятій статті Конституції країни, написаній після Другої світової війни.
Олексій Якубін, політолог:
- Постбіполярний світ, який виник після 1991 року, наразі справді перебуває в ерозії – руйнуванні. І на цьому фоні з'являються нові центри впливу, це насамперед Китай, Туреччина. У Східній Європі це справді Польща, яка хоч і входить до НАТО та ЄС, але намагається вести свою самостійну лінію. Тобто потроху світ рухається до мультицентризму – нових світових та регіональних центрів. Це викликано тим, що попередній лідер №1 – США – змінює свою стратегію зовнішньої політики. Раніше була система – центр (США) та залежна від них вісь (країни НАТО). Нині ж американці формують рівноправні регіональні альянси, спостерігаючи посилення регіональних лідерів. Британія також намагається грати свою гру у світі.