«Зелений трубопровід» та повернення «атомок»: як грітиметься Європа
Крім ракетного обстрілу території України та бойових дій на фронті, Володимир Путін тримає ще один «козир» у рукаві, який він має намір активно використовувати проти Києва та його європейських союзників. І навіть більше проти Євросоюзу, ніж проти України. Ця «енергетична зброя» - газ і нафта. Мовляв, прийде зима - замерзнете і, як миленькі, станете зговірливішими на будь-яких переговорах. І якщо українці вже психологічно приготувалися до низької температури у своїх квартирах/будинках, то наскільки до цього готові європейці? Чи вдалося їм позбавитися енергетичної «голки» Кремля, щоб стати по-справжньому незалежними від нього?
Норвегія частково замінила Росію
Проблема теплозабезпечення наразі є однією з найнагальніших у Європі. Деякі європейські столиці ЄС (переважно це Східна Європа) готові хоч зараз позбавитися російського блакитного палива - принципово. А ось для Німеччини, Франції, Італії, Іспанії та інших країн старої Європи це дуже великий головний біль. Де шукати джерела енергії, альтернативні російським?
З початком повномасштабної війни європейці купували газ у Росії на 1 мільярд доларів на день. На середину 2022 року серед країн, найбільш залежних від постачання російського газу, були Німеччина, Італія, Польща, Болгарія та Австрія. Лише одна Італія закуповувала близько чверті (24%) всього російського експорту газу.
Але тепер Євросоюз оголосив про стратегію щодо скорочення залежності від російського газу на дві третини до 2030 року. План спрямований на пошук альтернативних поставок з інших країн і екологічних джерел енергії (установка сонячних панелей, підвищення частки біометану та розвиток інфраструктури для водневої енергетики).
Згідно з останніми статистичними даними, Норвегія замінила Росію як найбільший постачальник газу, наприклад, до Німеччини. За останні кілька місяців частка норвезького газу до цієї країни зросла до 38%.
Трубопроводи в обхід РФ
ЄС докладає всіх зусиль для пошуку нових постачальників природного газу. Брюссель уже провів переговори зі США, Катаром, Норвегією, Алжиром та Ізраїлем. Азербайджан погодився збільшити обсяги постачання на 50%. Газ доставляється трубопроводом через Туреччину та Болгарію.
Франція, Іспанія та Португалія домовилися про створення "зеленого трубопроводу" під Середземним морем, яким можна буде прокачувати природний газ, а в майбутньому - водень. За словами прем'єра Іспанії Педра Санчеса, ідея полягає в тому, щоб з'єднати Іберійський півострів з рештою Європи під Середземним морем, трубопровід має виходити на поверхню в Марселі. Його тимчасово можуть використовувати для прокачування природного газу, а далі - водню.
"Атомки" повертаються
Окрім цього, європейські країни повертаються і до атомної енергії. Канцлер Німеччини Олаф Шольц наказав підготувати законодавчі рішення для продовження терміну експлуатації останніх трьох атомних електростанцій країни.
Таким чином, Ізарська (див. головне фото), Некарвестгаймська та Емсландська АЕС, які мали бути виведені з експлуатації до 31 грудня 2022 року, продовжать роботу. А ці електростанції виробляють близько 6% електроенергії у Німеччині.
Німеччина минулого року закрила три зі своїх шести АЕС і збиралася припинити роботу решти до кінця 2022 року. Так вирішили ще за часів Ангели Меркель після аварії на японській АЕС "Фукусіма" внаслідок потужного землетрусу 2011 року. Але на тлі енергетичної кризи, спричиненої повномасштабним вторгненням Росії до України, в уряді Німеччини почали розглядати можливість продовження експлуатації АЕС. Хоча цей варіант має багато противників.
Емсландська АЕС мала закритися наприкінці цього року. Але доведеться ще попрацювати. Фото: Smial in der Wikipedia auf Deutsch
Скраплений газ – наше все
У середньостроковій перспективі найбільший потенціал для диверсифікації постачання має сланцевий природний газ (ЗПГ), який транспортують у зрідженій формі під високим тиском. Досі Німеччина, як і інші європейські країни, здебільшого імпортувала ЗПГ із США. Як очікується, у майбутньому поставки ЗПГ будуть диверсифіковані: ведуться переговори з Катаром, Австралією, Алжиром та Нігерією. Німеччина також зможе отримувати сланцевий газ із Канади.
Як повідомляє агентство Bloomberg, Європа може імпортувати майже на 40% більше зрідженого газу, ніж минулого року, тому вдасться компенсувати повну зупинку постачання газу із Росії.
Зріджений газ виходить шляхом охолодження природного газу після очищення до -160°C, щоб полегшити його зберігання та транспортування. При зрідженні обсяг газу зменшується у 600 разів. На відміну від газу скраплений газ перебуває у рідкому стані. ЗПГ перевозять морем у спеціальних танкерах-газовозах.
Плавучі електростанції
Агентство Bloomberg також повідомляє, що деякі країни Євросоюзу ведуть переговори про оренду гігантських плавучих електростанцій, щоб забезпечити більше джерел енергії та задовольнити попит узимку. Кораблі приєднують бортову електростанцію до берегової мережі, використовуючи близько кілометра кабелів.
Великим власником судів є турецька компанія Karpowership. Флот плавучих електростанцій може причалити до європейських портів у грудні.
Karpowership має вісім доступних суден, які можуть генерувати до 2 гігават електроенергії. Цього достатньо, щоб забезпечити живленням приблизно 5 млн будинків. Найбільше судно компанії має потужність 500 мегават.
Європа веде переговори, щоб орендувати турецьку плавучу електростанцію. Фото: twitter.com/karpowership
Геть від газової «петлі»
Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Польща та Болгарія вже фактично це зробили. Італія, наприклад, уклала угоди про постачання газу з Алжиром, Катаром та Азербайджаном. Внаслідок цього частка імпорту російського газу вже знизилася в цій південноєвропейській країні до 21% від загальних енергетичних потреб.
Становище Іспанії та Португалії ще краще: вони значною мірою незалежні від газу з Росії і навіть самі постачають природний газ до інших країн ЄС. Іспанія відіграє важливу роль на європейському ринку сланцевого газу: на Піренейському півострові розташовано шість терміналів ЗПГ.
Франція також намагається не відставати від сусідів: тут введено в дію три термінали ЗПГ. Франція імпортує більшу частину природного газу з Норвегії - трубопроводом дном Північного моря в Дюнкерк. Данія та Швеція значною мірою самі забезпечують свої потреби в енергетиці.
І якщо ситуація на газовому ринку змінюватиметься такими темпами, то за два чи максимум три роки Росія повністю втратить можливість постачати газ до Європи.
Думка експерта
Руслан Бортник, політолог:
- Вторгнення Росії до України справді призвело до дерусифікації енергетичних потоків до ЄС. Якщо до війни постачання російських енергоносіїв до Європи було на рівні 30-40%, то тепер вони, на думку європейських експертів, впали до 6-5%. Це нафта та газ. Але це призвело до зростання цін на енергоносії, від чого європейці також не в захваті.
