Політолог Ігор Попов: Навіть союзники Росії по ОДКБ не визнають «референдумів» і анексій
Росіяни відзвітували про завершення «референдумів» на окупованих територіях. Цифри, звісно, рекордні – за приєднання до РФ проголосували від 87 до 99 процентів учасників «волевиявлення». Однак що в Херсонській, що в Донецькій, що в Запорізькій областях люди розповідають, як до них вдиралися з автоматами, як залякували і погрожували.
Міжнародна реакція на черговий акт агресії дуже гостра. Чому «референдуми» не можна визнати ні за яких умов, ми бесідуємо зі старшим експертом Інституту майбутнього, колишнім головою правління ВГО «Комітет виборців України» Ігорем Поповим.
Відмовили навіть союзники
Ігор Попов. Фото: facebook.com/igor.popov.5283
- Ігорю, напевне, було відомо, що цивілізований світ не визнає оці «референдуми». Тоді на кого чи на що вони були розраховані?
- Вірогідно, Росія розглядала термінове проведення «референдумів» на окупованих територіях як спосіб закінчити війну з частковим виконанням своїх вимог і досягненням певних цілей. Якщо вірити конспірологічним чуткам, Китай та Індія на саміті ШОС (Шанхайська організація співробітництва) наполягали, щоб Росія закінчувала війну, бо вона заважає розвиватися всьому світові. І в Кремлі придумали саме такий варіант – провести фіктивні референдуми, аби закріпитися і заморозити першу фазу війни.
На 30 жовтня планувалося урочисте засідання по анексії українських територій, але поки все під питанням, бо навіть союзники по ОДКБ сказали, що не визнають «референдумів» і анексій. Крім того, російське суспільство збурене мобілізацією, і якісь урочисті події на цьому фоні будуть виглядати так само, як салют у Москві в день нашого наступу на Харківщині.
Ми бачимо також, що Захід зробив заяви про те, що ці «референдуми» приведуть лише до запровадження нових санкцій. І від України є певні наступальні дипломатичні кроки. Буквально днями Володимир Зеленський зібрав 30 послів і офіційно звернувся до них з ініціативою заснування Міжнародного трибуналу для покарання російських керівників. Ряд країн вже сказали, що нова ескалація з боку Росії є приводом для того, аби приєднатися до такої ініціативи.
- Відносно псевдореферендумів вживають слово «незаконні». А взагалі може бути такий захід законним на окупованій території?
- Є українське законодавство, у якому немає ніяких варіантів для проведення таких референдумів, є міжнародні рамкові документи, ратифіковані як Україною, так і Росією. Вони також не містять жодних умов. Є Копенгагенський документ ОБСЄ – як проводяться вибори і референдуми.
Те, що намагалася зробити Росія, не має ніякого відношення до волевиявлення людей.
Технічні і смислові порушення
- З моральною точкою зору все зрозуміло. А з юридичних позицій - що саме було порушено?
- Сам суб’єкт оголошення референдуму є порушенням, бо це окупаційні війська. Сам захід ніяк не був забезпечений технічно. Не було списків виборців, виборчих дільниць, не забезпечена можливість вести агітацію «за» та «проти».
Порушена процедура таємниці голосування, порушений принцип добровільності, сам предмет референдуму. Не можна ставити предметом анексію територій. Це не відповідає жодним міжнародним документам.
- Якісь списки на руках у росіян все-так були. Звідки вони могли взятися?
- Скоріше за все, окупаційні адміністрації отримали доступ до документацій місцевих громад. Списки жителів у них були, там могли відмічати, хто поїхав, а хто залишився. Але ж це не відповідає спискам тих, хто навіть теоретично міг взяти участь у голосуванні.
- Тобто використання таких списків нелегітимне?
- Ні, абсолютно ні. Це не відповідає жодним міжнародним нормам. З таким же успіхом можна взяти список користувачів фейсбука і сказати, що це учасники референдуму за розвал Росії.
Це не спостерігачі, а просто іноземні громадяни
- В Росії хизувалися «міжнародними спостерігачами». Про них відомо, що це симпатики Путіна. Вони відігравали якусь роль?
- Жодним чином. Інституція міжнародного спостереження передбачає, що цим займаються або офіційні представники держав, яких уповноважує Міністерство закордонних справ, або представники міждержавних організацій, в які входить конкретна держава. Скажімо, на території Європейського союзу це представники держав ЄС.
У нашому регіоні міжнародні спостерігачі можуть бути від ООН, від ОБСЄ. Коли ми були в складі СНД, вони приїжджали від СНД.
А на окупованих територіях показали просто кількох іноземних громадян. Вони ніким не уповноважені. Ніякий ШОС, ніяке СНД не ухвалювало рішення про направлення спостерігачів.
- Отже, якщо суто теоретично хтось ментально сприйме «референдуми», їх не можна визнати юридично через оцю купу порушень?
- Не було ніяких референдумів. Була спроба зробити виставу.
Організаторам загрожує відповідальність
- Організатори такого дійства з українського боку можуть вважатися колаборантами?
- Так, згідно з українським законодавством, тим, хто складав списки, передавав якісь дані до Москви, хто ходив по квартирах зі скриньками у супроводі автоматників, тобто всім організаторам та активним учасникам, загрожує кримінальна відповідальність.
- А ті, хто під дулами автоматів, а може, й з власної волі ставив галочки?
- Навіть якщо стане відомо, що якісь люди власноруч ставили галочки, їм стаття не загрожує. Крім того, вони завжди скажуть, що це підробка або примус.
- Є відео з Херсону, де купка людей, збита в чергу, підскакує нібито під дільницею з російськими прапорцями. Воно ніяк не справляє відчуття тої масовості, про яку пишуть російські ЗМІ.
- Якби ці фейкові «референдуми» готувалися хоча б протягом місяця, то вони могли б організувати виборчі дільниці і силою когось пригнати. Так і мало бути. Бо завезли скриньки, кабінки з Росії, планували все на листопад.
Але потім сказали терміново робити «референдуми» за три дні. І оті організатори змогли обійти мінімальну кількість квартир, а дільниць майже не було. Через поспіх росіянам не вдалося навіть успішну картинку зробити для своїх каналів.
В тему
Стаття 5-а Закону щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність визначає такою:
«...Участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території».
Покарання – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без.
