Чотири претендентки на пост Генсека НАТО, серед них - етнічна українка
Наступного року закінчується термін повноважень Генсека НАТО Єнса Столтенберга, який був обраний на цю посаду у 2014 році. Термін його повноважень мав скінчитися ще у вересні 2022 року, але лідери НАТО, стурбовані російським вторгненням до України, подовжили його до 2023 року.
Чоловіків навіть не розглядають на пост Генсека НАТО
І хоча до виборів нового глави Альянсу ще цілий рік, уже наразі розпочалося активне обговорення кандидатів на цю посаду. Слідуючи віянням часу, більшість кандидатів - жінки.
- Є кілька дуже кваліфікованих жінок, які були б дуже гарними кандидатами. Здається, є певний імпульс для того, щоб жінка стала наступним Генсеком, – наводить слова урядовця НАТО, які він сказав на умовах анонімності, CBC News.
Це три колишні президенти країн НАТО – Колінда Грабар-Кітарович з Хорватії, Даля Грибаускайте з Литви та Керсті Кальюлайд з Естонії. А тепер до них додалася ще одна кандидатура – віцепрем'єр-міністр Канади та етнічна українка Христя Фріланд.
Як повідомляє CBC News, принаймні чотири різні джерела – в Оттаві, Вашингтоні та Брюсселі, де знаходиться штаб-квартира НАТО, - заявили, що ім'я Фріланд кілька місяців обговорювалося у міжнародних колах з питань оборони та безпеки як потенційної наступниці нинішнього Генерального секретаря. Єнса Столтенберга. Сама Фріланд у середу ухилилася від прямого питання про свою кандидатуру, згадавши, що "у неї вже є дві роботи" - посади віцепрем'єра Канади та міністра фінансів.
CBC News повідомляє, що, ймовірно, вона вважатиметься головною фавориткою у той час, коли Північноатлантичний альянс намагається втриматися разом на тлі великої війни в Європі. Її знання Росії та внутрішньої роботи Кремля також було б великим плюсом.
Чим важливим є пост Генсека НАТО
Посада Генерального секретаря Альянсу була створена через три роки після створення самого НАТО – 1952 року. І це не військова, а політична посада.
Спочатку головним завданням Генерального секретаря було допомагати країнам-союзницям у досягненні консенсусу. Генеральний секретар не має права голосу в Північноатлантичній раді, і тому в багатьох відношеннях він є лише слугою країн-членів НАТО, намагаючись зміцнювати співпрацю та надаючи змістовні консультації. Таким чином, повноваження цієї посадової особи спочатку були досить обмежені за своїм масштабом.
Але потім політичний керівник НАТО став відігравати ключову, а часом і центральну роль при ухваленні рішень країнами НАТО. Він почав визначати розвиток Альянсу, окреслюючи ключові стратегічні концепції у відповідності з тим, як НАТО пристосовувалося до нових умов безпеки.
Наприклад, коли під час зустрічі НАТО у Мадриді в 1997 році, де питання про розширення НАТО призвело до суперечок серед країн-союзниць, вони звернулися до Генсека Альянсу Хав'єра Солана (обіймав цю посаду з 1995-го по 1999 рік), щоб вийти з цієї політичної. полеміки. Солана провів консультації з країнами-союзницями, і йому вдалося зрештою знайти компроміс. Внаслідок чого Чехія, Угорщина та Польща отримали запрошення вступити до НАТО.
Інший Генсек НАТО, Манфред Вернер (обіймав цю посаду з 1988-го по 1994 рік, до своєї смерті), мав такий вплив у Блоці, що там не вдавалося досягти консенсусу, доки він не схвалював відповідну політику. Він мав неформальний авторитет завдяки широким дипломатичним контактам серед країн-членів, знанню конкретних проблем, а також силі його особистості.
Так, його присутність стала визначальною на засіданні Північноатлантичної ради у квітні 1994 року. Він був хворий на рак, і прийшов на нього у супроводі лікаря та з внутрішньовенними живильними трубками, що виднілися з-під коміра сорочки. При цьому він настільки успішно лобіював інтереси країн-союзниць Блоку, що НАТО вжило військових заходів у відповідь на багаторазові напади на громадянське населення Боснії. Документально підтверджено, що після того, як хворий Вернер піднявся з ліжка в Аахені (Німеччина) та прибув на засідання до Брюсселя, його присутність відіграла найважливішу роль для досягнення консенсусу, необхідного для проведення військових дій.
Наразі у зв'язку з відцентровими процесами всередині Заходу, коли порушилися союзницькі відносини між Євросоюзом і США, пост Генсека НАТО дещо втратив свою значущість, але не до кінця. Людина, яка обіймає цю посаду, все ще може суттєво впливати на здатність НАТО діяти, розвиватися та реагувати на нові виклики та обставини.
Як ставляться до України кандидати на пост глави НАТО
Христя Фріланд. Фото: facebook.com/freelandchrystia
Христя Фріланд – етнічна українка, тому про її ставлення до своєї історичної батьківщини годі й казати. До цього варто лише додати, що вона глибоко занурена у політику та історію Східної Європи й України. Вона вільно розмовляє англійською, українською, російською, польською, французькою, іспанською та італійською мовами.
Даля Грибаускайте. Фото: facebook.com/D.Grybauskaite
Експрезидент Литви Даля Грибаускайте завжди була одним із найвірніших і найвідданіших друзів України, вона завжди заявляла, що Росія становить загрозу не лише для Литви та країн Балтики, але й для всієї Європи. Вона також завжди проповідувала максимальну допомогу Україні та найжорсткіші санкції щодо Москви.
Керсті Кальюлайд. Фото: facebook.com/KerstiKaljulaid
Експрезидент Естонії Керсті Кальюлайд хоч і у м'якішій формі, але також опонує Росії. Вона охарактеризувала війну Росії з Україною як війну «між вільним світом та світом тиранії, війну за свободу».
- Цю війну розпочав режим, який обіцяв не порушувати кордону жодної незалежної нації та не обмежувати свободу вибору якоїсь нації у її прагненні до миру, процвітання та партнерства. Це було розпочато всупереч усім аспектам міжнародного порядку. Отже, це війна проти такого порядку. Це було зроблено, щоб завадити Україні стати частиною найсильнішого демократичного партнерства, яке коли-небудь було побудовано Європейським Союзом в історії. Це почалося не в лютому, це почалося у 2014 році з прицільної стрільби у людей, які вийшли на вулиці Києва з протестом. Якщо Україна впаде, всі ми програємо, – вважає Керсті Кальюлайд.
Колінда Грабар-Кітарович. Фото: facebook.com/KolindaGrabarKitarovic
А ось експрезидент Хорватії Колінда Грабар-Кітарович явно симпатизує Москві. У 2018 році після завершення чемпіонату світу з футболу, який проходив у Росії, Колінда Грабар-Кітарович, яка обіймала тоді пост президента Хорватії, в інтерв'ю Associated Press висловлювалася за діалог із Росією та проти спроб її ізолювати. «Ми хотіли б підтримувати діалог щодо спільних викликів нашої безпеки. Нам треба працювати разом», – сказала вона. Грабар-Кітарович також заявляла, що Хорватія діятиме на користь своєї економіки, яка частково порушена чинними санкціями проти Росії.
Думка експерта
Володимир Фесенко, політолог:
- Вплив Генсека НАТО насамперед обумовлений впливом США на Альянс та ступенем його консолідованості в цілому. Як правило, Генсек НАТО представляє не найвпливовішу в блоці країну. А ось командувач сил НАТО – це завжди американець. Генсек НАТО – це лише політичний координатор, і його роль – це вміння балансувати між інтересами та позиціями різних країн. Важливо, щоб Генсек НАТО визначав нову стратегію Альянсу на певний період.
Нині це протистояння з Росією та відродження Альянсу. Тому й шукатимуть фігуру, яка б могла працювати на ці цілі. З тих кандидатур, які є, більшість так чи інакше прийнятні для Києва. Окрім цього, кандидатура на пост Генсека залежатиме і від війни в Україні. Якщо вона буде успішною для нас, то буде одна людина, якщо війна затягуватиметься – то інша. Але, найімовірніше, оберуть представника нейтральної країни.
