21 листопада
Завантажити ще

Після візиту Пелосі до Тайваню світові ЗМІ проводять паралелі з Україною

Після візиту Пелосі до Тайваню світові ЗМІ проводять паралелі з Україною
Фото: REUTERS/Tingshu Wang

Візит Ненсі Пелосі до Тайваню викликав неоднозначну реакцію світових ЗМІ. Деякі з них вважають, що США ходять по лезу ножа, провокуючи Китай на жорсткі дії у відповідь. У контексті цього візиту згадується і війна в Україні.

Схід і Захід тепер «заграють із катастрофою» у конфліктах в Україні та навколо Тайваню

Британське видання The Guardian, наприклад, пише, що візит на Тайвань спікера Конгресу США Ненсі Пелосі був настільки відверто провокаційним, що здається не більш ніж проміжним передвиборним трюком. Вона заявляє, що «важливо, щоб Америка та її союзники ясно дали зрозуміти, що ми ніколи не поступаємося автократам». Надмірна реакція Китаю є класичним прикладом стрімкої ескалації. Проте коли Джо Байден заявив, що США захищатимуть Тайвань у військовому відношенні, адміністрація президента одразу відступила, підтвердивши політику «стратегічної двозначності». Справа у тому, що поки що ніхто не вірить, що США почнуть війну через Тайвань.

Подібна двозначність пронизує ставлення Заходу до Росії через Україну. США та Великобританія знову заявляють, що Росія «має зазнати невдачі, і хочуть побачити, як вона зазнає невдачі». Але чи можна справді розраховувати на те, що Росія змириться з цим? Тому все, що може зробити Росія, - це вчинити ще більше звірств, щоб досягти перемоги.

Англійська газета зазначає, що тепер, коли конфронтація між Сходом і Заходом посилюється, варто очікувати від ймовірного наступного прем'єр-міністра Великобританії Ліз Трасс чітке формулювання, що вона бачить як цілі Великобританії в Україні та на Тайвані.

Ймовірно, найбільша допомога, яку Лондон може надати Україні, це допомога у можливому поверненні її вигнаної робочої сили та сприяння у відновленні її зруйнованих міст. Тайвань також заслуговує на співчуття у своїй історичній боротьбі з Китаєм, але його статус не становить військової загрози для Великобританії. Його населення вже давно задовольняється двозначними відносинами з Китаєм.

- Долі України та Тайваню заслуговують на усіляку дипломатичну підтримку, але не можна допустити, щоб вони котилися вниз, до глобальної війни чи ядерної катастрофи. Це може знизити ефект ядерного стримування і зробити їх уразливими для шантажу, - робить висновок британське видання. На його думку, наразі обидві сторони – Схід та Захід – тепер «заграють із катастрофою» у конфліктах в Україні та навколо Тайваню.

Між Україною і Тайванем є щось спільне

Американське видання The New York Times також пише, що «дві кризи (Україна та Тайвань), розділені 5000 милями, пов'язані складним чином». А оскільки кінця кривавої війни в Україні не видно, а напруженість у Тайванській протоці значно зростає, два геополітичні виклики перетинаються складним та непередбачуваним чином.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у середу, не гаючи часу, ув'язав ці два питання, заявивши, що візит спікера Ненсі Пелосі цього тижня на Тайвань був «проявом того ж курсу», який Сполучені Штати обрали щодо України.

З початку війни в Україні побоювалися, що Москва і Пекін зближуватимуться, оскільки Сполучені Штати розглядають обидва питання як боротьбу між авторитаризмом і демократією. Саме для цього Ненсі Пелосі навесні відвідала Україну, а наразі – Тайбей, столицю Тайваню.

Між Україною і Тайванем існує безліч відмінностей, у тому числі історичних та географічних. Але їхні демократії знаходяться поряд із набагато більшими ядерними збройними силами, керованими авторитарними лідерами, які ясно дали зрозуміти, що не вважають своїх сусідів суверенними державами.

Одна важлива відмінність полягає у тому, що Сполучені Штати та їхні союзники підтримують незалежну Україну, але американська політика "одного Китаю" не підтримує незалежність Тайваню. При цьому навмисно залишається незрозумілим питання про те, чи захищатиме Вашингтон Тайвань, якщо Пекін нападе на нього.

Китай враховує помилки Росії в Україні на випадок захоплення Тайваню

Арабське видання Al Jazeera пише про те, що війна в Україні також вплинула і на позицію Китаю щодо Тайваню. Глава ЦРУ Вільям Бернс повідомив, що Китай, схоже, сповнений рішучості застосувати силу на Тайвані, а досвід Росії в Україні впливає лише на розрахунки Пекіна щодо того, коли і як.

Директор Центрального розвідувального управління заявив, що Китай, ймовірно, побачив в Україні, що «не можна здобути швидкі та рішучі перемоги». Головний американський розвідник повідомив, що Китай був «стривожений», дивлячись на п'ятимісячну війну Росії в Україні, яку він охарактеризував як «стратегічний провал» президента Володимира Путіна, оскільки той сподівався повалити київський уряд протягом тижня.

- Ми вважаємо, що це, ймовірно, торкається не стільки питання про те, чи може китайське керівництво через кілька років наважитися застосувати силу для контролю над Тайванем, скільки питання про те, як і коли вони це зроблять, - сказав Бернс.

Бути сусідом авторитарних режимів – небезпечно

Американське видання Politico пише, що спільне України та Тайваню - це те, що вони межують з авторитарними режимами. А це небезпечно. А війна Росії в Україні знищила останні залишки наївності щодо загрози, яка походить від диктаторів на кшталт президента Володимира Путіна.

Але щоб Тайвань не став наступною Україною, час НАТО та Європейському Союзу стати на захист цієї демократії та її цінностей. У них є можливість зробити це, але вони мають бути готові. Тайвань став маяком демократії в регіоні, набравши 94 бали зі 100 в індексі Freedom House – вище, ніж у більшості членів ЄС.

Однак, як і Путін, Сі Цзіньпін чітко заявляє про свої амбіції: возз'єднати батьківщину, яка, на його думку, включає Тайвань, будь-якими необхідними засобами і за будь-яку ціну. Відповідно до цього китайські військові збільшили витрати, розширили свою присутність і намагаються нейтралізувати американську військову міць у регіоні. А Пекін нарощує провокації, китайські військові літаки майже щодня заходять у повітряний простір Тайваню.

Разом із глобальними демократіями G7 та інших країн європейські лідери повинні сигналізувати про те, що будь-яку військову агресію Китаю зустрінуть суворі санкції, як вони це зробили щодо Росії. У такому сценарії Китай був би відрізаний від глобалізації, від якої він виграв, а загроза економічних санкцій викликала б більший резонанс у лідерів Комуністичної партії Китаю, ніж у їхніх російських колег, оскільки легітимність партії постійно спирається на підвищення рівня життя.

Основна відмінність між вторгненням Росії до України та потенційною війною на Тайвані полягатиме у розмірі задіяної економіки. Китайські торгові потоки затьмарюють російські, а це означає, що економічні наслідки будуть величезними не тільки для Заходу, а й більшою мірою для самого Китаю, оскільки він, як і раніше, орієнтований на експорт своїх товарів.